Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2017 року, додаткове рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2017 року в складі судді Янчук С. В. і на ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2017 року в складі колегії суддів Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 пред`явила в суд позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просила суд усунути відповідачів від права на спадкування за законом спадкового майна ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача, ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно.

Позивач та відповідачі, як спадкоємці першої черги, прийняли спадщину в установленому законом порядку.

Посилаючись на те, що відповідачі ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця та надання допомоги спадкодавцеві, який потребував такої допомоги, позивач просила позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення спадкоємців від права спадкування за законом відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведений факт ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцю, а також факт звернення спадкодавця до відповідачів про допомогу і відмову останніх від надання такої допомоги.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в зв`язку з його недоведеністю.

Додатковим рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2017 року стягнуто з позивача на користь відповідачів по 1200 грн в рахунок понесених витрат на правову допомогу.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності понесення таких витрат.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2016 року апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилено, рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2017 року та додаткове рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2017 року залишені без змін.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2017 року є законним і обґрунтованим, ухваленим із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з урахуванням усіх обставин справи, повним та всебічним дослідженням доказів. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Додаткове рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2017 року ухвалене з дотриманням вимог процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

28 червня 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2017 року відкрите касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а висновки судів не відповідають обставинам справи.

Просила оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Додаткове рішення суду позивач просила скасувати.

Відзив на касаційну скаргу

У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшов відзив відповідачів на вказану касаційну скаргу, в якому вони просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 7,30 га, розташовану в межах території Лоцкинської сільської ради, та земельну ділянку площею 10,9291 га, розташовану в межах території Доброкриничанської сільської ради Баштанського району Миколаївської області.

ОСОБА_4 є чоловіком ОСОБА_1, батьком відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

За свого життя спадкодавець заповіту не склав.

Спадкоємцями першої черги за законом є позивач та відповідачі, які прийняли спадщину в установленому законом порядку.

Померлий ОСОБА_4 був особою похилого віку, хворів, отримував пенсію та мав у власності земельні ділянки, з яких отримував прибуток у вигляді орендної плати. На час смерті перебував у безпорадному стані.

Відповідачі мали можливість надавати матеріальну допомогу батькові, однак останній не звертався до відповідачів з проханням про допомогу.

Інтереси відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в суді першої інстанції представляла адвокат Матвієнко В. В.

За надання правової допомоги кожним із відповідачів було сплачено адвокату по 1 200 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

У даному випадку слід ураховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку.

Суди встановили, що відповідачі мали можливість надавати матеріальну допомогу батькові, однак ОСОБА_4 отримував пенсію та мав у власності земельні ділянки, з яких отримував прибуток у вигляді орендної плати.

Належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що відповідачі ухилялись від обов`язку надання утримання спадкодавцеві та його потреби в матеріальній допомозі, позивачем не надано.

Згідно з частиною п`ятою статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Тлумачення частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблений висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Суди встановили, що спадкодавець не звертався до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з проханням про допомогу і що не останні ухилялись від її надання.

Відповідно до частини першої статті 12, частини першої статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскільки факти ухилення відповідачів від утримання батька та надання йому допомоги як особі, яка через похилий вік і тяжку хворобу був у безпорадному стані не доведені, обґрунтованими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 220 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою, пунктом 2 частини третьої статті 79 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема витрати на правову допомогу.

Положенням частини першої статті 88 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Оскільки судом першої інстанції питання розподілу судових витрат не вирішено, витрати відповідачів на правову допомогу, надану їм адвокатом в суді першої інстанції, документально підтверджені, обґрунтованим є висновки суду про необхідність ухвалення додаткового рішення.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2017 року, додаткове рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 21 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 16 травня 2017 року залишити без змін.