Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - ОСОБА_2, Запорізька міська рада,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2017 року в складі судді Артемової Л. Г. та на ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2017 року в складі колегії суддів Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Гончар М. С.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Запорізької міської ради та просив визнати протиправним і скасувати рішення Запорізької міської ради від 29 серпня 2007 року № 77/337 про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1 ) площею 0,0704 га за адресою: АДРЕСА_1, та витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 недобудований житловий будинок літ. А за адресою: АДРЕСА_2, разом із земельною ділянкою, на якій він розташований.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є власником указаного недобудованого житлового будинку, однак у лютому 2016 року дізнався, що рішенням Запорізької міської ради від 29 серпня 2007 року № 77/337, ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1 ) площею 0,0704 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель Запорізької міської ради. На підставі договорів купівлі-продажу останнім всласником цієї земельної ділянки є ОСОБА_2

Уважає, що вказана земельна ділянка виділена частково за рахунок його земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, на якій розташований належний йому недобудований житловий будинок літ. А.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запорожжя від 01 березня 2017 року в задоволені позову відмовлено за безпідставністю.

Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог та не довів у встановленому порядку, що оскаржуваним рішенням міськради порушені його права.

Короткий зміст судових рішень апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Запорожжя від 01 березня 2017 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2017 року до Вищого спелціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на зазначені судові рішення та клопотання про зупинення виконання рішення суду першої інстнації, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду.

Ухвалою Вищого спелціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі та зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2017 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2017 року.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) дана справа передана до Верховного Суду.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) визначено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не обґрунтували правові підстави відмови в задоволенні позову й такі рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріалнього права та порушенням норм процесуального права.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ найшли заперечення Запорізької міської ради та ОСОБА_2, в яких вони просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням Запорізької міської ради від 29 серпня 2007 року № 77/337 у власність ОСОБА_4 передана земельна ділянка площею 0,0704 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) по АДРЕСА_1 .

На підставі належним чином посвідченого договору купівлі-продажу останнім власником земельної ділянки площею 0,0704 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22 листопада 2005 року незавершеного будівництвом недобудованого житлового будинку літ. А, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_1, останній є його власником.

Належна ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0704 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, не є тотожною, не накладається та не межує з земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною першою статті 57 ЦПК України в указаній редакції доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (абзац другий частини першої, частина друга статті 58 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій).

Відповідно до частини другої статті 59 ЦПК України в зазначеній редакції обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною третьою статті 10, частиною першою статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту порушення його прав оскаржуваним рішенням Запорізької міської ради та наявність правових підстав для витребування земельної ділянки на його користь.

Доводи позивача про те, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,0704 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, є тотожною з земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_2, спростовуються матеріалами справи, а тому обґрунтовано відхилені судами першої та апеляційної інстанцій.

Доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК Українипідстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішеннь - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 01 червня 2017 року залишити без змін.