Постанова

Іменем України

01 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 760/19712/15-ц

провадження № 61-29803св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - кредитна спілка "Народний кредит",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року у складі судді: Волошиної В. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У вересні 2015 року КС "Народний кредит" звернулася із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року у складі судді: Демидовської А. І., позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь КС "Народний кредит" заборгованість за кредитним договором №9-140404/н від 14 квітня 2014 року у розмірі 23 976,70 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року повернуто відповідачеві.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції від 26 вересня 2016 року визначено судом як заочне. Після отримання копії повного тексту рішення відповідач ОСОБА_1 одразу оскаржив його в загальному порядку, подавши відповідну скаргу до апеляційної інстанції. Даних про те, що відповідач звертався до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення матеріали справи та доводи апеляційної скарги не містять, що свідчить про те, що відповідач ОСОБА_1 не скористались правом оскарження заочного рішення у порядку, встановленому статтею 228 ЦК України (заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача; заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії). Оскільки відповідач ОСОБА_1 не дотримався порядку, встановленого для оскарження заочного рішення, оскільки до суду першої інстанції не звертався із заявою про перегляд заочного рішення, то апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає поверненню.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції не є заочним. оскільки були відсутні підстави для проведення заочного розгляду справи і в матеріалах справи відсутня ухвала про заочний розгляд справи.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

У частині першій статті 228 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) вказано, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно частини четвертої статті 231 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У частині другій статті 232 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Тлумачення статей 228, 231, 232 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) свідчить, що ЦПК (1618-15) України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який виніс заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому до основних ознак апеляційного перегляду заочного рішення можна віднести наступні: а) здійснюється судом вищестоящої інстанції; б) апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки. Таким чином, процесуальним законом визначено спеціальний порядок перегляду заочного рішення, який проводиться судом, що його ухвалив, і лише за письмовою заявою відповідача. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 не звертався із заявою про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року.

Встановивши, що ОСОБА_1 не звертався із заявою про перегляд заочного рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги.

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутня ухвала про заочний розгляд справи, оскільки суд в рішенні Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2016 року визначив рішення як заочне.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржену ухвалу змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук