позивач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПРОФКАПІТАЛ",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду міста Львова від 04 листопада 2015 року у складі судді Романюка В. Ф. та постанову апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Копняк С. М., Крайник Н. П., Савуляка Р. В.,

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У червні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"; банк), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПРОФКАПІТАЛ" (далі - ТОВ "ФК "ПРОФКАПІТАЛ"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на іпотечне майно.

Банк обґрунтовував вимоги тим, що 01 лютого 2008 року між публічним акціонерним товариством "Кредитпромбанк" (далі - ПАТ "Кредитпромбанк"), правонаступником якого на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року він є, і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 06/04/08-НВ, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 1 900 000 грн зі сплатою 12,59 % річних строком до 31 січня 2022 року.

Повернення кредиту, зокрема, забезпечене іпотечним договором від 01 лютого 2008 року № 13/04/101/08-НВ, укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" і ОСОБА_1 (предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 ).

У зв`язку з неналежним виконанням своїх зобов`язань станом на 11 червня 2015 року розмір заборгованості за кредитним договором становить 1 898 742 грн 31 коп., у рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки та визнати за ним право власності на вищевказані квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 04 листопада 2015 року позов ПАТ "Дельта Банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "ПРОФКАПІТАЛ", задоволено.

У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 01 лютого 2008 року № 06/04/08-НВ в сумі 1 898 742 грн 31 коп., із яких: тіло кредиту - 1 511 272 грн 03 коп., відсотки - 215 659 грн 84 коп., пеня - 153 519 грн 76 коп., три відсотки від простроченої заборгованості за тілом кредиту - 14 715 грн 53 коп., три відсотки від простроченої заборгованості за відсотками - 3 575 грн 15 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1

Визнано за ПАТ "Дельта Банк" право власності на: квартири АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, наявності заборгованості, у рахунок погашення якої підлягає зверненню стягнення на вищезазначений предмет іпотеки шляхом визнання за банком права власності на нього.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року рішення Галицького районного суду місті Львова від 04 листопада 2015 року змінено.

Викладено абзац другий резолютивної частини рішення Галицького районного суду міста Львова від 04 листопада 2015 року у такій редакції:

"В рахунок погашення заборгованості в сумі 1 898 742,31 гривень, з яких:

тіло кредиту - 1 511 272,03 гривень;

відсотки - 215 659,84 гривень;

пеня -153 519,76 гривень;

сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по тілу - 14 715,53 гривень;

сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по процентам - 3 575,15 гривень за кредитним договором № 06/04/08-НВ від 01 лютого 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки ОСОБА_1, а саме:

квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 43,3 кв.м., та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі-продажу № 2183 укладеного 01.02.2008 року з ОСОБА_2, посвідченого 01.02.2008 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І., - заставною вартістю - 650 907 (шістсот п`ятдесят тисяч дев`ятсот сім) гривень;

квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 68,4 кв.м., та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі - продажу № 209, укладеного 01.02.2008 року з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, посвідченого 01.02.2008 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І., заставною вартістю - 1 028 222 (один мільйон двадцять вісім тисяч двісті двадцять дві) гривень;

квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 29,9 кв. м., та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Договору купівлі - продажу №213, укладеного 01.02.2008 року з ОСОБА_6, посвідченого 01.02.2008 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попович Г.І., заставною вартістю - 449 471 (чотириста сорок дев`ять тисяч чотириста сімдесят одна) гривень.".

У решті рішення суду залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення кредитного боргу шляхом визнання за банком права власності на іпотечне майно, однак змінив його резолютивну частину, зазначивши початкову ціну такого майна.

Короткий зміст касаційної скарги

У квітні 2018 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову ПАТ "Дельта Банк" у задоволенні позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Ухвалою Верхового Суду від 01 серпня 2019 року заучено правонаступника ПАТ "Дельта Банк" - ТОВ "ФК "ПРОФКАПІТАЛ" у даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову, оскільки, на його переконання, розмір кредитної заборгованості є необґрунтованим, що виключає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки.

Крім того, вважає, що задоволення вимог іпотекодержателя - банку шляхом визнання за ним права власності на іпотечне майно є виключно позасудовим способом захисту порушеного права, чого суди при розгляді справи не врахували.

Обставини справи

Суди встановили, що 01 лютого 2008 року ПАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги від 26 червня 2013 року є ПАТ "Дельта Банк", і ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 06/04/08-НВ, згідно з умовами якого останньому наданий кредит у розмірі 1 900 000 грн зі сплатою 12,59 % річних строком до 31 січня 2022 року. Мета кредитування - купівля нерухомого майна.

Того ж дня, 01 лютого 2008 року, між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 13/04/101/08-НВ.

Предметом іпотеки визначені квартири АДРЕСА_1 .

Пунктом пункту 4.3 іпотечного договору передбачено, що у разі порушення умов кредитного або іпотечного договору іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, і якщо протягом цього строку зобов`язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані, іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє вимоги одним із таких способів: набуває право власності на майно; від свого імені продає майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення своїх вимог; дає іпотекодавцю згоду на реалізацію майна третім особам, визначеним іпотекодержателем або погоджених з ним, від свого (іпотекодавця) імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог іпотекодержтеля.

Відповідно до пункту 4.4 іпотечного договору у випадку, коли виконання пункту 4.3 цього договору унеможливлюється діями або бездіяльністю іпотекодавця, іпотекодержатель має право здійснити звернення стягнення на майно іншим способом, передбаченим чинним законодавством України, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду.

З огляду на наявність непогашеного боргу за договором кредиту банк, правонаступником якого є ТОВ "ФК "ПРОФКАПІТАЛ", звернувся до суду з даним позовом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам оскаржені судові рішення не відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновок про те, що внаслідок наявності непогашеної кредитної заборгованості порушуються майнові права банку, що є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на іпотечне майно.

При зміні рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позов, проте в абзаці 2 резолютивної частини рішення у порушення вимог статті 39 Закону України "Про іпотеку" не вказав заставну вартість предметів іпотеки - квартир АДРЕСА_1 .

Колегія суддів не погоджується з цими висновками судів із таких підстав.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону (стаття 39 Закону України "Про іпотеку").

Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" є способом позасудового врегулювання, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 Цивільного кодексу України у контексті статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-38цс18.

Ураховуючи наведене, суди зробили помилковий висновок про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на іпотечне майно, оскільки спосіб задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності в судовому порядку в судовому порядку не передбачено чинним законодавством.

У зв`язку з наведеним оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк", правонаступником якого є ТОВ "ФК "ПРОФКАПІТАЛ".

Із ТОВ "ФК "ПРОФКАПІТАЛ" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7 308 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 04 листопада 2015 року та постанову апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року скасувати.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФКАПІТАЛ", до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на іпотечне майно відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФКАПІТАЛ" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 7 308 гривень.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Галицького районного суду міста Львова від 04 листопада 2015 року та постанова апеляційного суду Львівської області від 08 лютого 2018 року втрачають законну силу.