Постанова

Іменем України

01серпня 2019 року

м. Київ

справа № 344/3588/16-ц

провадження № 61-24348св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром", профспілковий комітет та адміністрація Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", генеральний директор Комунальне підприємство "Івано-Франківськводоекотехпром" ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської областівід 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Мелінишин Г. П., Максюти І. О., Пнівчук О. В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", профспілкового комітету та адміністрації Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром", генерального директора Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку при звільненні, компенсації вартості придбаного спецодягу та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Комунального підприємства "Івано-Франківськводоекотехпром" (далі - КП "Івано-Франківськводоекотехпром"), профспілкового комітету та адміністрації КП "Івано-Франківськводоекотехпром", генерального директора КП "Івано-Франківськводоекотехпром" ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримки розрахунку при звільненні, компенсації вартості придбаного спецодягу та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що позивач з 2006 року працював охоронцем відділу безпеки та охорони виробництва КП "Івано-Франківськводоекотехпром". Наказом від 18 березня 2016 року № 23/05-2 його звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ) за прогул без поважних причин. Вважає звільнення незаконним, оскільки відсутність на роботі зумовлена поважними причинами, а саме погіршенням стану здоров`я, у зв`язку з чим 28 грудня 2015 року ним здійснено виклик лікаря за місцем проживання. Також 25 грудня 2015 року він підготував заяву про надання йому додаткової відпустки за стаж роботи на підприємстві тривалістю три дні з 28 грудня 2015 року. Звільнення проведено з порушенням вимог трудового законодавства щодо строку та порядку накладення дисциплінарного стягнення, без врахування спричинення шкоди його неявкою на роботу тощо. При звільненні йому не виплачено грошову компенсацію за 3 дні невикористаної основної відпустки, не відшкодовано витрати, понесені на придбання спецодягу. Внаслідок порушення трудових прав йому завдано моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 14 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що твердження позивача про відсутність з його боку прогулу не були підтверджені, оскільки позивач не оформив листок непрацездатності (лікарняний). 28 грудня 2015 року позивач звертався за медичною допомогою у зв`язку з погіршенням стану здоров`я і йому було надано медичну допомогу, проте наявні медичні документи не мають статусу листка непрацездатності, а тому не можуть вважатися підставою визнання особи непрацездатною на певний період часу. Суду не надано доказів того, що 29 грудня 2015 року ОСОБА_1 звертався до медичного закладу за отриманням медичної допомоги. Позивач не повідомляв керівництву про перебування його в стані непрацездатності.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Івано-Франківського міського суду від 14 лютого 2017 року в частині визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано незаконним і скасовано наказ КП "Івано-Франківськводоекотехпром" від 18 лютого 2016 року № 23/05-2 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади охоронця відділу безпеки та охорони виробництва КП "Івано-Франківськводоекотехпром" за прогул, поновлено ОСОБА_1 з 18 лютого 2016 року на посаді охоронця відділу безпеки та охорони виробництва КП "Івано-Франківськводоекотехпром", стягнуто з КП "Івано-Франківськводоекотехпром" на користь ОСОБА_1 37 618,83 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням всіх обов`язкових платежів, а також моральну шкоду у розмірі 1 000,00 грн, рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2 837,43 грн допущено до негайного виконання.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 28 і 29 грудня 2015 року була обумовлена поважною причиною (хворобою), тому його звільнення з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України, проведено всупереч вимогам трудового законодавства. Позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки 18 лютого 2016 року наказ про звільнення йому не був вручений. Посилання представника КП "Івано-Франківськводоекотехпром" на отримання ОСОБА_1 копії наказу у день звільнення відповідно до акту від 18 лютого 2016 року спростовується змістом даного акту, з якого вбачається, що у цей день позивачу було оголошено оспорюваний наказ і це посвідчено підписами працівників підприємства, проте запис про отримання позивачем копії наказу підписами не засвідчений. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 23 березня 2016 року після отримання копії оскаржуваного наказу, трудову книжку він отримав лише під час розгляду справи. Незаконне звільнення ОСОБА_1 заподіяло йому моральну шкоду, оскільки призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагало додаткових зусиль для організації його життя. Підстави для зміни чи скасування рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації вартості придбаного спецодягу відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_1, не погодившись з рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 року, подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати зазначене рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні з КП "Івано-Франківськводоекотехпром" на його користь компенсації за придбаний спецодяг за власні кошти та в частині часткового стягнення моральної шкоди, постановити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимог ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

14 червня 2017 року ухвалою ВССУ відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Івано-Франківськводоекотехпром" на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2017 року.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10 травня 2018 року справу № 344/3588/16-ц і матеріали касаційного провадження ВССУ передано до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що присуджений розмір моральної шкоди у сумі 1 000,00 грн за незаконне звільнення позивача з роботи не відповідає ступеню його страждань та характеру допущеного порушення. Вважає, що співмірним розміром компенсації моральної шкоди, завданої йому роботодавцем, буде 1 000 000,00 грн. Позивач зазначає, що факт заподіяння йому душевних страждань підтверджує його перебування з 20 січня 2016 року по 05 лютого 2016 року на стаціонарному лікуванні, а також звернення 19 лютого 2016 року до лікаря кардіолога та скерування на лікування в денний стаціонар з приводу хвороби серцево-судинної системи, та перебування 19 лютого 2016 року на консультації у офтальмолога. Позивач вважає, що суд під час визначення розміру моральної шкоди має враховувати те, що позивач є учасником бойових лій, інвалідом ІІ групи, у 2014 році приймав активну участь у Революції Гідності. Присудженої компенсації моральної шкоди не вистачить на санаторно-курортне лікування. Придбання позивачем за власні кошти спецодягу підтверджується тим, що відповідач лише двічі у період з 2006 по 2015 роки видавав спецодяг. Роботодавцю відомо, що працівники вимушені купувати за власний рахунок спецодяг. Позивач заперечує отримання спецодягу у 2014 році та зауважує на відсутності документального підтвердження даному факту.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 з 11 грудня 2006 року перебував у трудових відносинах з КП "Івано-Франківськводоекотехпром", де працював на посаді охоронця відділу безпеки та охорони виробництва.

Згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіку змінності КП "Івано-Франківськводоекотехпром" ОСОБА_1 встановлено робочий графік з 08.00 год. дня до 08.00 год. наступного дня через кожні три дні.

Відповідно до наказу від 18 лютого 2016 року № 23/05-2 позивача звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул з огляду на відсутність на роботі без поважних причин 28 та 29 грудня 2015 року.

Листом Івано-Франківської міської поліклініки №3 від 23 лютого 2016 року № 86/01-21/19 підтверджується звернення ОСОБА_1 28 грудня 2015 року за медичною допомогою з приводу загального захворювання та виклик ним лікаря.

Відповідно до медичної картки амбулаторного хворого (код хворого 05-0101) 28 грудня 2015 року терапевтом (сімейним лікарем) ОСОБА_6 здійснено огляд позивача, за результатами якого встановлено діагноз: ГРВЗ, гіпертонічна хвороба ІІ ступеню, ризик 3, ДЕП ІІ змішаного ґенезу ХНМК ІІ. Також призначено відповідне лікування.

18 лютого 2016 року КП "Івано-Франківськводоекотехпром" на адресу ОСОБА_1 направлено копію наказу про його звільнення та повідомлено про необхідність отримання трудової книжки. Даний рекомендований лист з відміткою листоноші "за терміном зберігання" повернуто КП "Івано-Франківськводоекотехпром".

Згідно з актом від 18 лютого 2016 року, складеним КП "Івано-Франківськводоекотехпром", 18 лютого 2016 року позивачу було оголошено наказ про звільнення, що посвідчено підписами інспектора з кадрів ОСОБА_7, завідувача кадрів ОСОБА_8, начальника відділу безпеки та охорони виробництва ОСОБА_9, заступника відділу безпеки та охорони виробництва ОСОБА_3 . Запис у даному акті про отримання позивачем копії наказу підписами будь-яких осіб не засвідчений.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, оскільки це призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагало додаткових зусиль для організації його життя.

Апеляційний суд, частково задовольняючи вимоги щодо стягнення моральної шкоди на користь позивача у сумі 1 000,00 грн, врахував фактичні обставини справи та наявні у справі докази, визначивши розмір відшкодування з урахуванням принципів розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, кожна сторона зобов`язана довести допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтованість висновку апеляційного суду про ненадання позивачем будь-яких належних та допустимих доказів про придбання ОСОБА_1 спеціального одягу підтверджується матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення апеляційного суду постановлено без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, а зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України перебуває поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судом апеляційної інстанції повно встановлено обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської областівід 04 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.