розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 серпня 2017 року в складі судді Адамович М. Я. та постанову Апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року у складі колегії суддів: Струс Л. Б., Левика Я. А., Шандри М. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - ПрАТ "Львівобленерго"), виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області, третя особа - Сокальська районна державна адміністрація Львівської області, про скасування рішення виконавчого комітету та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що її батько ОСОБА_2 отримав дозвіл на будівництво гаража на території "електросітки". Після завершення будівництва на підставі рішення міськради від 13 травня 1994 року він отримав посвідчення на право власності на цей гараж.

03 червня 2015 року вона отримала у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину після смерті батька - спірний гараж, на який зареєструвала право власності. Надалі вона оформила право власності на земельну ділянку під гаражем.

Гаражем на цей час безпідставно користується ПрАТ "Львівобленерго", яке незаконно у 2011 році набуло на нього право власності, що позбавляє її можливості користуватися належним їй майном.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 02 серпня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року, позов задоволено.

Скасовано рішення виконавчого комітету Сокальської міської ради від 08 листопада 2011 року № 295 в частині надання дозволу ПрАТ "Львівобленерго" на оформлення права власності на гараж площею 34,0 кв. м, АДРЕСА_1, та в частині видачі свідоцтва про право власності на гараж площею 34,0 кв. м, АДРЕСА_1 . Скасовано право власності та свідоцтво про право власності на вищезазначене нерухоме майно.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ПрАТ "Львівобленерго" набуло право власності на гараж на підставах, які не дозволені законом, без припинення права власності позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПрАТ "Львівобленерго" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами обох інстанцій, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди не врахували, що спірний гараж фактично було збудовано у 1980 році, а згідно інвентаризаційного опису необоротних активів від 31 грудня 2017 року він перебуває на балансі ПрАТ "Львівобленерго" з 10 жовтня 1985 року. Законність володіння майном підтверджує свідоцтво про право власності від 18 листопада 2011 року, видане на підставі рішення виконкому Сокальської міської ради від 08 листопада 2011 року.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходив

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", виконавчого комітету Сокальської міської ради Львівської області, третя особа - Сокальська районна державна адміністрація Львівської області, про скасування рішення виконавчого комітету та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно тавитребувано справу з Сокальського районного суду Львівської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням райвиконкому Сокальської міської ради народних депутатів від 10 вересня 1981 року № 299 ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво гаража на території "електросітки" та рішенням від 13 травня 1994 року № 100 оформлено право власності на спірний гараж за ОСОБА_2 .

Згідно з реєстраційним посвідченням від 16 грудня 1994 року, гараж АДРЕСА_2 належить на праві власності

ОСОБА_2 ж побудовано з матеріалів й за кошти ОСОБА_2 ..

ОСОБА_1 успадкувала гараж після смерті батька ОСОБА_2 та набула право власності на нього.

10 лютого 2016 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0039 га на АДРЕСА_2 .

Згідно з технічним паспортом та планом, спірний гараж розташований на території Сокальської газової дільниці Червоноградського УЕГГ.

02 листопада 2011 року ПАТ "Львівобленерго" звернулося до міської ради із заявою, в якій просило прийняти рішення про видачу свідоцтва на право власності на нежитлові будівлі адмінбудинку та гаража виробничої бази Сокальського РЕМ на АДРЕСА_3, подавши довідку про те, що приміщення гаража на АДРЕСА_3 перебуває на балансі ПрАТ "Львівобленерго".

На підставі рішення Виконавчого комітету Сокальської міської ради від 08 листопада 2011 року № 295 за ПрАТ "Львівобленерго" зареєстровано право власності на гараж АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та стаття 1 Протоколу до неї передбачають право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускаючи позбавлення особи свого майна.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом, є однією з загальних засад цивільного законодавства.

Підстави припинення права власності передбачені главою 5 ЦК України (435-15) , на жодну з яких відповідач не посилався і не оспорював право власності позивача.

Гараж поз. 9 загальною площею 34,00 кв. м, належний ПрАТ "Львівобленерго", та гараж № 4 площею 38,3 кв., належний ОСОБА_1, є одним й тим самим об`єктом.

Суди встановили, що ПрАТ "Львівобленерго" набуло право власності на гараж, на який вже було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 16 грудня 1994 року.

Рішенням виконавчого комітету Сокальської міської ради від 08 листопада 2011 року № 295 спірний гараж передано у власність ПрАТ "Львівобленерго" без припинення права власності на це майно іншої особи.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів про задоволення позову, а зводяться до незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх спростували.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення та залишення без змін рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року, оскільки судові рішення є законними та обґрунтованими.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" залишити без задоволення.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 серпня 2017 року та постанову Апеляційного суду Львівської області від 24 липня 2018 року залишити без змін.