розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" та ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Пономарь З. М., Бараннікова О. П., Посунся Н. Є.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", (далі -АТ КБ "ПриватБанк" або банк), який є правонаступником закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору та додаткової угоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 30 серпня 2005 року між ним та АТ КБ "ПриватБанк" був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надав йому кредит у розмірі 23 700,00 дол. США, у тому числі, 20 000,00 дол. США на придбання приватного будинку, на строк до 31 серпня 2025 року зі сплатою 1,33 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,16 % від суми виданого кредиту щомісяця у період сплати.

Посилався на те, що умови кредитного договору суперечать принципам добросовісності, справедливості, розумності та рівності сторін у договорі, є несправедливими відповідно до статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки банком встановлена комісійна винагорода за надання фінансового інструменту, у договорі не вказаний детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, відсутній графік погашення кредиту.

Крім того, при укладенні кредитного договору банк ввів його в оману, не повідомивши сукупну вартість кредиту, яку він зобов`язаний погасити до 31 серпня 2025 року.

Посилаючись на вищенаведені обставини, просив визнати недійсним кредитний договір від 31 серпня 2005 року та додаткову угоду до нього від 20 липня 2012 року, укладені між ним та АТ КБ "ПриватБанк".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року у складі судді Реброва С. О. позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Суд першої інстанції, враховуючи заяву банку, застосував позовну давність.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано недійсними пункти 1.1, 3.1 кредитного договору від 31 серпня 2005 року та додаткову угоду від 20 липня 2012 року, укладені між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк".

Апеляційний суд виходив із того, що позивач пропустив позовну давність з поважних причин, а порушене його, як споживача, право підлягає захисту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з таким вирішенням спору,АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 подали касаційні скарги, посилались на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.

АТ КБ "ПриватБанк" просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору від 31 серпня 2005 року у повному обсязі та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення його позову. В іншій частині рішення апеляційного суду, а саме щодо визнання недійсною додаткової угоди від 20 липня 2012 року, залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" посилалось на те, що висновки апеляційного суду про пропуск позивачем позовної давності з поважних причин є необґрунтованими. Крім того, визнаючи недійсними пункти 1.1 та 3.1 кредитного договору від 31 серпня 2005 року та додаткової угоди від 20 липня 2012 року, укладених між сторонами, не звернув увагу на те, що позивач погодився з умовами кредитного договору та виконував їх, а додаткова угода є невід`ємною частиною кредитного договору.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вирішуючи спір, не звернув увагу на те, що банк не надав доказів на підтвердження факту перерахунку та видачі коштів за кредитним договором.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

АТ КБ "ПриватБанк" подало заперечення, в яких просило залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 жовтня 2017 року та від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача, визнання недійсними кредитного договору та додаткової угоди й витребувано з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області зазначену справу.

У травні 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 31 серпня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов'язався надати останньому кредит у розмірі 23 700,00 дол.США, у тому числі 20 000,00 дол. США з метою придбання житлового будинку на строк до 31 серпня 2025 року, зі сплатою 1,33 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,16 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати.

ОСОБА_1 отримав 20 000,00 дол. США та використав їх 31 серпня 2005 року на придбання житлового будинку і земельної ділянки на АДРЕСА_1 .

20 липня 2012 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду (далі - угода) до кредитного договору від 31 серпня 2008 року, за умовами пункту 1 якої суму заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди, зменшено на суму пені у розмірі 5 187,98 дол. США.

У пункті 2 угоди визначено, що у разі порушення її умов з погашення кредиту на 31 день позичальник має сплатити штраф у сумі 5 187,98 дол. США.

Пунктом 3 угоди внесено зміни у кредитний договір та викладено у новій редакції пункт 1.1, згідно з яким банк зобов`язується надати позичальнику кредит на строк з 31 лютого 2005 року до 31 серпня 2025 рік включно у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 32 056,44 дол. США, у тому числі 20 000,00 доларів США на придбання нерухомості, 12 056,44 дол. США - на сплату страхових платежів у випадках та порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 договору, зі сплатою 16,98 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, починаючи з 28 листопада 2008 року, при ставці процентів при порушенні зобов`язань 0 % з 28 листопада 2008 року до 20 липня 2012 року, а далі - 36,04 % річних, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,16 % від суми щомісяця, відсотків за дострокове погашення кредиту.

Відповідно до пункту 6 угоди у разі порушення позичальником строків по сплаті відсотків за користування кредитом та винагород, зазначених у договорі, протягом періоду неналежного виконання вказаних зобов`язань плата за кредитом банком нараховується у розмірі фактично сплаченому позичальником. При цьому, за весь період неналежного виконання зобов`язань позичальник сплачує неустойку у розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених відсотків за користування кредитом та у розмірі 100 % від розміру неналежно сплачених винагород. Сплата позичальником штрафу здійснюється за кожний місяць у разі такого порушення. Позовна давність за вимогами про стягнення кредитних сум встановлена тривалістю у 50 років.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг та скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені в касаційних скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 6, частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За положеннями частини другої статті 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що йому, як споживачу фінансових послуг, банк не надав у письмовій формі повної інформації про умови кредитування, орієнтовну сукупну вартість кредиту, тому просив визнати кредитний договір недійсним.

Апеляційний суд, встановивши, що кредитний договір містить усі необхідні умови, на час його укладення сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов, у тому числі, щодо суми та валюти кредиту, відсотків за користування кредитом та порядку його сплати, ОСОБА_1 отримав кредит та використав його за цільовим призначенням, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним.

Разом з тим, апеляційний суд встановив, що пунктами 1.1, 3.11, укладеного між сторонами кредитного договору, передбачена сплата комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,16 % від суми виданого кредиту щомісяця та комісія за дострокове погашення кредиту.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Таким чином, встановлення платежу, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які не є послугою та які споживач здійснює на користь банку, зокрема, розрахунково-касове обслуговування та дострокове погашення кредиту, є незаконним.

За таких обставин правильним є висновок апеляційного суду про визнання пунктів 1.1, 3.11 кредитного договору від 31 серпня 2005 року та додаткової угоди до нього від 20 липня 2012 року з підстав, передбачених частиною першої статті 203, частиною першої статті 215 ЦК України недійсними, оскільки сплата коштів за обслуговування кредиту, тобто коштів, які супроводжують кредит, є несправедливою умовою.

Доводи касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк" про пропущення позовної давності, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки це питання було предметом дослідження апеляційним судом, який зробив висновок про наявність поважних причин несвоєчасного подання позову та у зв`язку з цим підстав для поновлення позовної давності. Верховний Суд відповідно до наданих повноважень позбавлений можливості переоцінювати ці обставини.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновку суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладеного у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до оцінки доказів та незгоди заявника з висновком суду щодо їх оцінки, а також містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, які їх спростував.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційних скарг та залишення без змін рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2017 року, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим.