Постанова

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 455/549/13

провадження № 61-29811св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач 1 - ОСОБА_2,

відповідач 2 - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Львівської області в складі колегії суддів: Шандри М. М., Копняк С. М., Шеремети Н. О. від 21 червня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 04 квітня 2010 року по дорозі "Стрілки-Тур`є Старосамбірського району Львівської області ОСОБА_2, перебуваючи за кермом мотоцикла у стані алкогольного сп`яніння, не впорався із керуванням транспортним засобом, виїхав на зустрічну смугу й ліве узбіччя й вчинив наїзд на позивача передньою частиною мотоцикла. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму важкого ступеня з переломом кісток основи черепа, склепіння та лицевого скелету, забій головного мозку, садна справа акулової ділянки носа, щоки та синець під лівим оком, закритий перелом лівого стегна, які утворилися при зіткненні з передньою частиною мотоцикла з наступним падінням обличчям на рульове управління мотоцикла, а потім падінням на дорожнє покриття задньою частиною тіла. Вину ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди встановлено вироком у кримінальній справі від 02 липня 2012 року. Власник мотоцикла ОСОБА_3 свідомо дозволив ОСОБА_2 керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а тому повинен спільно з ним відшкодувати завдану дорожньо-транспортною пригодою шкоду. Документально витрати на лікування підтверджуються на суму 33 458,36 грн та 3 189,98 грн, витрачених на проїзд його рідними. Разом з тим, фактично витрати на лікування становлять 30 000 дол. США. Крім того, позивач до дорожньо-транспортної пригоди отримав "зелену карту" для виїзду в США, вартість оформлення якої у розмірі 7 949,24 грн підлягає стягненню з відповідачів. Додаткові витрати, викликані необхідністю спеціального медичного догляду, становлять 41 292 грн. Також він мав можливість отримувати заробіток у США, де мінімальна заробітна плата 7,25 дол. США за годину, тому втрачений за три роки заробіток становить 36 192 дол. США. У рахунок відшкодування моральної шкоди просив стягнути із відповідачів 50 000 грн. Ураховуючи відшкодовану ОСОБА_2 суму витрат на лікування та додаткових витрат у розмірі 87 000 грн, позивач просив стягнути з відповідачів втрачений заробіток в розмірі 36 192 дол. США та моральне відшкодування у розмірі 50 000 грн.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

Рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 14 квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 49 989,58 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2014 року рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 14 квітня 2014 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 34 992,71 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди та 117 398,80 втраченого заробітку за період з 21 липня 2010 року по 01 грудня 2013 року, а з ОСОБА_3 14 996,74 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди та 50 613,72 втраченого заробітку за період з 21 липня 2010 року по 01 грудня 2013 року. Вирішено питання про судові витрати у решті вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 28 жовтня 2015 року), рішення апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2014 року скасовано у частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення втраченого заробітку, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2014 року залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2017 року рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 14 квітня 2014 року в частині відмови в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення втраченого заробітку та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 21 464,41 грн втраченого заробітку. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 9 199,04 грн втраченого заробітку. У решті позову відмовлено.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, з урахуванням того, що потерпілий ніколи не перебував у трудових відносинах, визначив розмір відшкодування за частиною другою статті 1195 ЦК України - виходячи із розміру мінімальної заробітної плати. Покладаючи на відповідачів обов`язок по відшкодуванню потерпілому втраченого заробітку, апеляційний суд взяв до уваги ступінь вини відповідачів у заподіянні позивачу шкоди.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У липні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом неправильно встановлено ступінь інвалідності потерпілого, що потягло за собою неправильне визначення для нарахування втраченого заробітку.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 455/549/13-ц з Старосамбірського районного суду Львівської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указану справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 02 липня 2012 року встановлено, що відповідач ОСОБА_2 04 квітня 2010 року о 23 год. 30 хв., керуючи мотоциклом марки "ІЖ" без реєстраційного номера, не маючи документів на право керування транспортними засобами, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, порушуючи Правила дорожнього руху, на автодорозі "Стрілки-Тур`є" виїхав на зустрічну смугу, де на узбіччі наїхав на пішохода ОСОБА_1, що рухався в зустрічному напрямку по узбіччю дороги. Внаслідок наїзду ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини четвертої статтв 61 ЦПК України (1618-15) 2004 року вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) вололіє транспортним засобом. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, завдала шкоди діяльністю, щодо його використання, зберігання або утримання, зобв`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, яка завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у цій частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Згідно із положеннями частини першої, другої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Суд установив, що потерпілий ніколи не перебував у трудових відносинах, тому розмір відшкодування визначється за частиною другою статті 1195 ЦК України - виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини першої статті 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

З висновку комісійної судово-медичної експертизи № 4 від 19 жовтня 2016 року, яка проведена у період з 20 січня 2017 року по 20 лютого 2017 року, убачається, що на період визнання ОСОБА_1 інвалідом ІІ групи з 24 липня 2010 року до 12 серпня 2012 року стійка втрата професійної працездатності у потерпілого склала 80%. У період з 13 серпня 2012 року по 12 серпня 2013 року стійка втрата професійної працездатності у потепілого складала 65%. З моменту встановлення йому ІІІ групи інвалідності, тобто в період з 13 серпня 2013 року по 27 серпня 2015 року (група інвалідності встановоена безтерміново) у ОСОБА_1 стійка втрата професійної працездатності складає 55%.

Ураховуючи розмір мінімальної заробітної плати та розмір втрати позивачем працездатності за період з 21 липня 2010 року по 01 грудня 2013 року розмір втраченого заробітку ОСОБА_1 становить 30 663,45 грн, що підтверджується розрахунком наявним в матеріалах справи.

Так, рішенням апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2014 року встановлено, що вина володільця транспортного засобу ОСОБА_3 у завданій з вини ОСОБА_2, який його використовував, шкоді становить 30%, ОСОБА_2 - 70%. Рішення в цій частині набрало законної сили.

За таких обставин, правильними є висновки апеляційного про те, що з урахуванням вини з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 - 21 464,41 грн втраченого заробітку, а з ОСОБА_5 - 9 199,04 грн втраченого заробітку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Оскільки оскаржуване рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Разом із тим, як убачається із вимог касаційної скарги ОСОБА_2, останній повторно просить скасувати рішення апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2014 року, яке було предметом перегляду за його касаційною скаргою у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року.

Касаційна скарга в цій частині підлягає поверненню, оскільки чинними нормами ЦПК України (1618-15) не передбачено можливості перегляду того самого рішення, яке вже переглядалось за касаційною скаргою цієї ж особи, як і не передбачено повноважень Верховного Суду щодо перегляду судових рішень суду касаційної інстанції, ніж в порядку частини першої статті 423 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в частині оскарження рішення апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2014 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2015 року - повернути заявнику.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в частині оскарження рішення апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2017 року залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 21 червня 2017 року залишити без змін

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Є. Червинська

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун