розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_7, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9, на постанову апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Фетісової Т. Л., від 09 серпня 2018 року,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_7, яка є законним представником малолітніх ОСОБА_8 та ОСОБА_9, треті особи: Перша черкаська державна нотаріальна контора Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області, Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2017 року у справі № 712/8548/15-ц стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в сумі 1500,00 євро, 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі 533,42 євро, а всього - 2033,42 євро, що в еквіваленті на день ухвалення рішення складає 59 032,22 грн та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в сумі 4500,00 дол. США, 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі 1913,91 дол. США, всього - 6413,91 дол. США, що в еквіваленті на день постановлення рішення складає 170 353,45 грн.

23 червня 2017 року державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - Соснівський ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області) Дзьоган С. А. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 712/8548/15-ц, виданого 22 червня 2017 року.

Вказує, що до цього часу ОСОБА_5 борг не повернув. Однак, 28 квітня 2017 року ОСОБА_5 з метою уникнути виконання грошового зобов`язання уклав договори дарування зі своїми доньками ОСОБА_8 та ОСОБА_9, за якими подарував їм усе належне йому нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0631 га, кадастровий № НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та житловий будинок загальною площею 72,4 кв. м з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відчужуючи нерухоме майно на користь своїх дітей під час розгляду справи в суді за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договорами позики, останній міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а отже оспорювані правочини є фіктивними.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати договори дарування від 28 квітня 2017 року недійсними, а також скасувати державну реєстрацію вказаних договорів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2018 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав доказів того, що правочин вчинений відповідачами з порушенням норм діючого законодавства, та при їх укладенні сторонами не дотримано вимог, встановлених статтями 203, 215, 234 ЦК України. На час укладення спірних договорів подароване майно під арештом не знаходилось, тобто перешкод для їх укладення не було, а рішення суду від 03 травня 2017 року у справі № 712/8548/15-ц про стягнення коштів за договорами позики було ухвалене після укладення договорів дарування.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 09 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,0631 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на АДРЕСА_1, від 28 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, ОСОБА_9, посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В., зареєстрований в реєстрі за № 1-1047.

Скасовано реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0631 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на АДРЕСА_1 за ОСОБА_8, ОСОБА_9, проведену на підставі договору дарування земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, ОСОБА_9, посвідченого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В., зареєстрований в реєстрі за № 1-1047.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований на АДРЕСА_1, від 28 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, ОСОБА_9, посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В., зареєстрований в реєстрі за № 1-1045.

Скасовано реєстрацію права власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 за ОСОБА_8, ОСОБА_9, проведену на підставі договору дарування житлового будинку з надвірними спорудами, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, ОСОБА_9, посвідченого державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю. В., зареєстрований в реєстрі за № 1-1045.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_5, відчужуючи належне йому на праві власності нерухоме майно на користь своїх дітей під час розгляду справи в суді за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договорами позики, міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, а отже оспорювані правочини є фіктивними.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2018 року ОСОБА_7, яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довів жодної правової підстави для виникнення у нього цивільних прав щодо об`єкта дарування - земельної ділянки площею 0,0631 га та житлового будинку загальною площею 72,4 кв. м з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та не надав суду жодних доказів того, що укладенням оспорюваних договорів дарування порушені його права чи інтереси. Також вказував, що на момент укладення оспорюваних правочинів спірне нерухоме майно не мало жодних обтяжень права власності, не перебувало ні під арештом, ні під заставою, а ОСОБА_5 не міг передбачити результати розгляду справи № 712/8548/15-ц. Позивач не довів, що договори дарування є фіктивними. Крім того, апеляційний суд порушив норми процесуального права, розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, позбавивши сторін участі у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 712/15231/17 з Соснівського районного суду м. Черкаси. Зупинено дію постанови апеляційного суду Черкаської області від 09 серпня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 травня 2017 року у справі № 712/8548/15-ц стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в сумі 1500,00 євро, 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі 533,42 євро, а всього - 2033,42 євро, що в еквіваленті на день ухвалення рішення складає 59 032,22 грн. та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в сумі 4500,00 дол. США, 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в сумі 1913,91 дол. США, всього - 6413,91 дол. США, що в еквіваленті на день постановлення рішення складає 170 353,45 грн.

22 червня 2017 року Соснівським районним судом м. Черкаси було видано виконавчі листи, за яким державним виконавцем Соснівського ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Дзьоган С. А. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 червня 2017 року.

28 квітня 2017 року ОСОБА_5 уклав договори дарування зі своїми доньками ОСОБА_8 та ОСОБА_9, за якими подарував їм у рівних частинах кожній земельну ділянку площею 0,0631 га, кадастровий № НОМЕР_1, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та житловий будинок загальною площею 72,4 кв. м з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_2 .Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Саме такі правові висновки зроблені у постановах ВерховногоСуду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, для відступу від яких Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) не вбачає підстав.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

Такий правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19).

Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_5, відчужуючи належні йому на праві власності будинок і земельну ділянку, що знаходяться на АДРЕСА_1, своїм неповнолітнім донькам ОСОБА_8 та ОСОБА_9, під час розгляду справи в суді за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договорами позики, правильно вважав, що боржник міг передбачити негативні наслідки для себе у випадку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на нерухоме майно.

З`ясувавши, що при укладенні 28 квітня 2017 року оспорюваних правочинів воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаними правочинами, їх дії вчиненіна перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому судового рішення про стягнення грошових коштів за договорами позики з ОСОБА_5, апеляційний суд обґрунтовано визнав недійсними оспорювані правочини на підставі статті 234 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Посилання заявника на порушення апеляційним судом норм процесуального права є безпідставними, оскільки судом апеляційної інстанції указана справа відповідно до вимог частини першої статті 368 ЦК України була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження та з дотриманням порядку, передбаченого главою 10 розділу ІІІ ЦПК України (1618-15) .

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Оскільки оскаржувану постанову апеляційного суду залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2018 року зупинено дію постанови апеляційного суду Черкаської області від 09 серпня 2018 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія вказаного судового рішення підлягає поновленню.