Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 209/3453/16-ц
провадження № 61-28307св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Бєлік Сергій Пилипович,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - адвокат Медведєва Ліна Василівна,
треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Іванко Тетяна Семенівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є. від 28 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Іванко Т. С., про визнання договору дарування недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що фактично придбана за її кошти за договором купівлі-продажу від 14 жовтня 1996 року квартира АДРЕСА_1, була зареєстрована на її матір ОСОБА_4 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловіка ОСОБА_5, позивач звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадщини, де їй стало відомо, що власником спірної квартири є її чоловік ОСОБА_5 на підставі укладеного 21 жовтня 2004 року між ним та її матір`ю ОСОБА_4 договору дарування.
Вказувала, що її чоловік ОСОБА_5 та його мати ОСОБА_2 умисно ввели ОСОБА_4 в оману, скориставшись її тяжким станом здоров'я (рак крові), та на підставі договору дарування переоформили спірну квартиру на ОСОБА_5 .
Посилаючись на вказані обставини, просила визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 21 жовтня 2004 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Іванко Т. С., недійсним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 21 жовтня 2004 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Іванко Т. С., недійсним.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено факт умисного введення її чоловіком ОСОБА_5 та його матір'ю ОСОБА_2 в оману ОСОБА_4 під час укладання оспорюваного договору дарування, що в силу вимог статті 230 ЦК України є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 березня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не є стороною укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 правочину щодо дарування спірної квартири та не довела, що оспорюваний правочин укладений внаслідок обману.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав правової оцінки доводам позивача про те, що рішення її матері ОСОБА_4 на укладання оспорюваного договору дарування не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, оскільки остання була у тяжкому стані у зв`язку із хворобою на рак та знаходилася на стаціонарному лікуванні, наміру дарувати спірну квартиру ОСОБА_5 вона не мала, а була введена в оману останнім та його матір`ю ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_5 не прийняв у дар спірну квартиру, тобто в останнього не виникло право власності на майно.
Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу
У грудні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, у яких, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 209/3453/16-ц з Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Указана справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 21 жовтня 2004 року між ОСОБА_5 (чоловік позивача) та ОСОБА_4 (мати позивача) укладено нотаріально посвідчений договір дарування квартири, відповідно до якого остання подарувала ОСОБА_5 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_5 та його спадкоємцем за законом.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що її чоловік ОСОБА_5 та його мати ОСОБА_2 скористалися тяжким хворобливим станом (рак крові) її матері ОСОБА_4, вели її в оману щодо дійсних наслідків оспорюваного правочину та уклали договір дарування спірної квартири під час знаходження ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Статтею 717 ЦК України визначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до положень частин другої та третьої цієї статті, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України.
Отже, вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.
Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша стаття 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.
Установивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивач не довела наявність умислу в діях відповідачів та факт введення її матері ОСОБА_4 в оману при укладанні оспорюваного договору дарування спірної квартири.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Оскільки оскаржуване рішення апеляційного суду залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун