Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач-1 - комунальне підприємство "Ритуал",

представник відповідача-1 - Каргін Тетяна Станіславівна,

відповідач-2 - ОСОБА_3,

третя особа - Первинна профспілкова організація комунального підприємства "Ритуал",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства "Ритуал" на рішення апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Кочеткової І. В., Гончар М. С. від 20 липня 2017 року,

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Ритуал" (далі - КП "Ритуал"), ОСОБА_3, третя особа - Первинна профспілкова організація КП "Ритуал", про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що наказом в.о. директора КП "Ритуал" від 09 серпня 2016 року № 54-к його було звільнено з посади заступника директора за пунктом 2 частиною першою статті 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю професійно-кваліфікаційним вимогам. Вважає своє звільнення на вказаних підставах незаконним, оскільки його атестація, якою була б визначена така невідповідність, не відбулась, а невиконання посадових обов`язків у зв`язку з недостатньою кваліфікацією встановлено не було. Також на порушення вимог статті 43 КЗпП України роботодавцем не отримана попередня згода виборного органу первинної профспілкової організації.

З урахуванням викладеного, позивач просить поновити його на посаді заступника директора КП "Ритуал" з 11 вересня 2016 року; стягнути з КП "Ритуал" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 2 912,40 грн та у рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 липня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим пунктом 1.2 Посадової інструкції заступника директора КП "Ритуал", а саме: не має вищої технічної або інженерно-економічної освіти і стажу роботи на керівних посадах у відповідній профілю підприємства галузі не менше 5 років; його кандидатура не була узгоджена з Уповноваженим засновника, а згода профспілкового органу при звільненні з посади керівників та їх заступників за вимогами статті 43-1 КЗпП України не передбачена.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора КП "Ритуал" з 10 серпня 2016 року.

Стягнуто з КП "Ритуал" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 серпня 2016 року по 20 липня 2017 року в сумі 93 029,28 грн та урахунок відшкодування моральної шкоди 300 грн.

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що звільнення позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України є незаконним, оскільки відповідач не надав доказів невиконання або неналежного виконання позивачем у період з 01 серпня 2016 року по день звільнення своїх посадових обов`язків, що обумовлено саме його недостатньою кваліфікацією. Установивши, що звільнення позивача є незаконним, суд задовольнив похідні вимоги, стягнувши на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 серпня 2016 року по день поновлення на роботі - 20 липня 2017 року та моральну шкоду.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2017 року КП "Ритуал" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам відповідача про відсутність у позивача достатньої кваліфікації та належного стажу роботи на керівній посаді у відповідній профілю підприємства галузі, який давав би йому право на зайняття посади заступника директора КП "Ритуал".

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 316/1219/16-ц з Енергодарського міського суду Запорізької області. У задоволенні клопотання КП "Ритуал" про зупинення виконання рішення апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2017 року відмовлено.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указана справа передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що наказом в.о. директора КП "Ритуал" ОСОБА_4 від 01 серпня 2016 року № 50-к ОСОБА_1 призначений на посаду заступника директора КП "Ритуал".

Наказом в.о. директора КП "Ритуал" ОСОБА_3 від 09 серпня 2016 року № 54-к позивача було звільнено з посади за пунктом 2 частиною першою статті 40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю професійно-кваліфікаційним вимогам.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з

мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно

до чинного законодавства наявність її не є обов`язковою умовою

виконання роботи, обумовленої трудовим договором.

Пунктом 1.2 Посадової інструкції заступника директора КП "Ритуал" передбачено, що на зазначену посаду призначається особа, яка має вищу технічну або інженерно-економічну освіту і стаж роботи на керівних посадах, у відповідній профілю підприємства галузі, не менше 5-ти років.

Матеріалами справи узгоджується, що позивач вже обіймав керівні посади з технічним спрямуванням діяльності, займаючи посаду начальника відділу підготовки та реалізації програм технічного направлення протягом року, а потім посаду головного інженера протягом майже двох років.

Також позивач перебував у трудових відносинах із КП "Ритуал", займаючи з 23 грудня 2015 року по 30 червня 2016 року посаду заступника директора КП "Ритуал" (був звільнений за пунктом 6 частиною першою статті 40 КЗпП України у зв`язку з поновленням на роботі попереднього працівника); з 01 по 29 липня 2016 року (був звільнений за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору), та 01 серпня 2016 року втретє був призначений на посаду заступника директора.

Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивача звільнено з порушенням пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів невиконання або неналежного виконання позивачем своїх посадових обов`язків, що обумовлено саме його недостатньою кваліфікацією.

Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Законним та обґрунтованим є і висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав, передбачених статтею 235 КЗпП України, для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також підстав, передбачених статтею 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, розмір якої в сумі 300 грн, відповідає вимогам розумності і справедливості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення суду апеляційної інстанції, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Оскільки оскаржуване рішення апеляційного суду залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,