розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року в складі судді Осаулова А. А. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 липня 2017 року в складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А.,

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"), у якому просив визнати договір поруки №160/06/1 від 27 грудня 2006 року, що укладений між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ОСОБА_1, припиненим з 24 листопада 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 грудня 2006 року між ним та ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" було укладено договір поруки № 160/06/1. За умовами вказаного договору поручитель (позивач) зобов`язується відповідати перед кредитором (відповідачем) у повному обсязі за порушення боржником (третьою особою) зобов`язань за кредитним договором № 160/06 від 27 грудня 2006 року. 24 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" було укладено додаткову угоду за № 1 до вказаного кредитного договору, відповідно до умов якої відсоткова ставка за кредитом в односторонньому порядку без його на це згоди збільшилась з 12,8 % до 16,5 %. Однак письмової згоди на збільшення такої відсоткової ставки позивач як поручитель не надавав.

Оскільки внаслідок такого підвищення відсоткової ставки за кредитом відбулось збільшення обсягу його відповідальності як поручителя, ОСОБА_1 просив на підставі частини першої статті 559 ЦК України визнати згаданий договір поруки припиненим.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 липня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано поруку ОСОБА_1, що виникла на підставі договору поруки №160/06/1 від 27 грудня 2006 року, укладеного між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ОСОБА_1, припиненою з 24 листопада 2008 року.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги щодо припинення поруки, виходив з того, що поручитель не був повідомлений про зміну процентної ставки за користування кредитними коштами у бік її збільшення, а відтак порука припиняється на підставі частини першої статті 559 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що в укладеному договорі поруки передбачена попередня згода ОСОБА_1 (поручителя) відповідати перед ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" за виконання ОСОБА_2 зобов`язання не тільки на тих умовах, що викладені в кредитному договорі, а й з урахуванням змін, що можуть бути внесені сторонами до нього в майбутньому. Таким чином, відповідач вважає, що у випадку внесення змін до кредитного договору, окрема згода поручителя для продовження дії договору поруки не потрібна, оскільки він її уже висловив при укладенні договору поруки.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

В жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу. У запереченнях позивач зазначив, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року та ухвала Апеляційного суду міста Києва від 06 липня 2017 року винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) 04 червня 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних мотивів.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що 27 грудня 2006 року між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №160/06, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 35 000,00 доларів США зі сплатою 12,8 % на рік та з строком погашення до 25 грудня 2026 року.

27 грудня 2006 року між ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" та ОСОБА_1 також було укладено договір поруки № 160/06/1, за умовами якого, він як поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором (банком) за виконання боржником ( ОСОБА_2 ) у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором № 160/06 від 27 грудня 2006 року та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно з пунктами 3.3, 3.4 договору поруки кредитний договір є невід`ємною частиною договору поруки та при внесенні змін у кредитний договір і його пролонгації, обставини, що витікають із нього, розповсюджуються і на поручителя.

24 листопада 2008 року між позичальником ( ОСОБА_2 ) та банком було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 160/06 від 27 грудня 2006 року, в силу якої відсоткова ставка за кредитом збільшилась з 12,8 % до 16,5 %.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір поруки є видом забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України).

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 559 ЦК Українипорука припиняється у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов`язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, підставою для припинення поруки може бути здійснення без згоди поручителя зміни основного зобов`язання, яке забезпечене порукою.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених в постановах від 21 листопада 2011 року у справі № 6-49цс11, від 19 грудня 2011 року у справі № 6-67цс11, від 05 листопада 2013 року у справі №6-43цс13, згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою в спосіб, передбачений договором поруки.

Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, про укладення додаткової угоди від 24 листопада 2008 року щодо підвищення відсоткової ставки по кредиту з 12,8% до 16,5 % позивач, як поручитель за договором поруки від 27 грудня 2006 року, ні банком, ні позичальником повідомлений не був, згоди на таку зміну відсоткової ставки не давав.

За таких обставин, з огляду на положення частини першої статті 559 ЦК України, необхідно дійти висновку, що внесення змін додатковою угодою до кредитного договору щодо підвищення відсоткової ставки по кредиту до 16,5 % без згоди поручителя на такі зміни однозначно призводить до збільшення обсягу відповідальності останнього.

При цьому положення договору поруки не містить інформації про можливість підвищення відсоткової ставки по кредиту без згоди поручителя.

У справі, яка переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що зміни до кредитного договору щодо підвищення відсоткової ставки по кредитуз 12,8 % до 16,5 % із ОСОБА_1 погоджені не були, такі зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя за кредитним договором та були внесені без згоди останнього, дійшли правильного висновку про припинення його поруки за належне виконання ОСОБА_2 зобов`язання за кредитним договором перед ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк".

Колегія суддів не погоджується з доводами ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" про те, що банк мав право підвищувати відсоткову ставку по кредиту без погодження із поручителем, оскільки вважав, що ОСОБА_1 надав попередню згоду на внесення до кредитного договору таких змін.

Так, пунктами 3.3, 3.4 договору поруки дійсно передбачено, що кредитний договір є невід`ємною частиною договору поруки. При внесенні змін у кредитний договір і його пролонгації, обставини, що з нього виникають, розповсюджуються на поручителя.

Однак вказані положення договору поруки не означають, що банк мав право змінювати відсоткову ставку по кредиту без погодження із поручителем, оскільки зазначення в договорі поруки про те, що при внесенні змін у кредитний договір і його пролонгації обставини, що з нього виникають, розповсюджуються на поручителя, не звільняє сторони основного зобов`язання від обов'язку узгоджувати ці зміни із поручителем. Згода поручителя, як зазначено в наведених постановах Верховного Суду України, повинна бути очевидною, а не отриманою внаслідок застосованого самим позичальником довільного тлумачення змісту договору поруки, в якому не міститься попередня згода поручителя на зміну відсоткової ставки за кредитом у майбутньому.

У цій справі припинення поруки пов`язане із збільшенням відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов`язання у зв`язку з підвищенням відсоткової ставки по кредиту, на що він згоди не давав, а тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку про припинення поруки на підставі положень частини першої статті 559 ЦК України з часу підвищення відсоткової ставки.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції по суті вирішення цієї справи та не дають підстав вважати, що судом першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частини третьої статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Як видно з касаційної скарги, заявником оскаржено лише рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року. Разом з цим ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 липня 2017 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року залишено без змін. Тому, суд касаційної інстанції, надаючи оцінку доводам викладеним у касаційній скарзі, перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права не лише судом першої інстанції, а й апеляційним судом.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги та залишення без змін оскаржуваним рішень суду першої та апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 40-2, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 06 липня 2017 року залишити без змін.