Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Київський національний торговельно-економічний університет в особі Вінницького торговельно-економічного інституту,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області в складі судді Ан О. В. від 26 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Вінницької області в складі колегії суддів: Шемети Т. М., Панасюка О. С., Рибчинського В. П. від 17 березня 2017 року,

Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського національного торговельно-економічного університету (КНТЕУ) в особі Вінницького торговельно-економічного інституту про стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 13 жовтня 2011 року він був обраний за конкурсом вченою радою ВТЕІ КНТЕУ на посаду доцента кафедри психології, соціології і права. 14 жовтня 2011 року у позивача закінчився строк дії трудового договору № 606 від 01 вересня 2011 року, укладеного на підставі рішення суду про поновлення на посаді доцента на 0,5 ставки, а відповідно до довідки ВТЕІ КНТЕУ з 15 жовтня 2011 року ОСОБА_1 було призначено навчальне навантаження на 1,0 ставки, проте за період з 29 грудня 2011 року по 16 січня 2012 року позивачем не в повному обсязі виплачено заробітну плату, а саме не враховано лист непрацездатності № 312528 за період з 29 грудня 2011 року по 16 січня 2012 року та неоплачено вимушений прогул в листопаді 2011 року.

13 січня 2016 року ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість з невиплаченої заробітної плати 4 089,29 грн, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати 266 802,14 грн, індексацію 1 290,02 грн, компенсацію - 3 031,10 грн, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 100 000 грн, а всього 375 209,58 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Місцевий суд, ухвалюючи рішення про відмову в позові, виходив з його безпідставності та пропуску позовної давності.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 17 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення місцевого суду змінено: виключено з мотивувальної частини рішення посилання на сплив позовної давності як на підставу для відмови в позові. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд, змінюючи рішення місцевого суду зазначив про те, що суді першої інстанцій дійшовши висновку про безпідставність позову, помилково відмовив й за спливом позовної давності, оскільки зазначене є самостійною підставою для відмови в позові коли позов є обґрунтованими.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 17 березня 2017 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини справи, суди невірно вважали, що він не перебував в 2012 році, те, що він не здав лікарняний лист в університет.

Узагальнені доводи заперечення на касаційну скаргу

У травні 2017 року на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли від ВТЕІ КНТЕУ заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких заявник просить касаційну скаргу відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Указує, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими, а доводи касаційної скарги безпідставними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 127/26811/15-ц з Вінницького міського суду Вінницької області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Указану справу передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на посаді доцента кафедри психології, соціології та права з 15 жовтня 2011 року по 14 жовтня 2012 року.

Наказом № 340 від 15 жовтня 2012 року ОСОБА_1 був звільнений у зв`язку із закінченням строку трудового договору з виплатою компенсації за невикористану відпустку 24 календарні дні за 2011-2012 роки та за 7 календарних днів невикористаної відпустки за 2012-2013 роки.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що при звільненні з роботи йому не був оплачений листок непрацездатності № 312538, яким підтверджено, що з 29 грудня 2011 року по 16 січня 2012 року він був звільнений від роботи через хворобу.

Виписка з історії хвороби № 2802, видана ОСОБА_1, свідчить про те, що останній знаходився у Вінницькому обласному диспансері радіаційного захисту населення у неврологічному відділенні з 29 грудня 2012 року по 16 січня 2012 року, що підтверджується листком непрацездатності.

Розрахунок нарахованої заробітної плати ОСОБА_1, за період з 01 вересня 2011 року по 15 жовтня 2012 року свідчить про те, що лікарняні за період з 29 грудня 2011 року по 16 січня 2012 року йому не нараховувались і не виплачувались, за цей період йому була нарахована та виплачена заробітна плата.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Так, у своїй позовній заяві позивач просив виплатити йому кошти за листком непрацездатносі № 31252, мотивуючи це тим, що він перебував на лікуванні в умовах стаціонару з 29 грудня 2011 року, проте кошти за вказаним лікарняним листом йому виплачені не були.

Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку ВТЕІ КНТЕУ та встановлення порядку кожний працівник в разі хвороби зобов`язаний повідомити свого безпосереднього керівника. По завершенню лікування листок непрацездатності (працівник, який хворів) надається до відділу кадрів ВТЕІ КНТЕУ для відповідного оформлення та наступної передачі у бухгалтерську службу для проведення нарахувань і оплати лікарняних.

Згідно із статтею 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суд установив, позивач не здав на підприємство листок непрацездатності, яким підтверджено, що з 29 грудня 2011 року по 16 січня 2012 року він був звільнений від роботи через хворобу, за цей період йому було нароховано та виплачено заробітну плату, що підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_1 .

Оскільки при звільненні позивача з роботи йому були виплачені всі належні до сплати суми, висновки судів попередніх інстанцій про відмову в позові за його необгрунтованістю є правильними. Також суди правильно відмовили і у відшкодуванні моральної шкоди, так як підставами для такого стягнення позивачем було зазначено саме порушення його прав щодо оплати праці.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Оскільки оскаржувані рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2016 року в частині, що не змінена апеляційним судом, та рішення апеляційного суду Вінницької області від 17 березня 2017 року, залишити без змін