Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду : Коротенка Є. В. (судді - доповідача), Бурлакова С. Ю.,

Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 квітня 2017 року у складі судді Ковтуненко В. О. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року у складі колегії суддів: Кочегарової Л. М., Попової С. А., Ткаченко Т. Б.,

Описова частина

Короткий зміст вимог

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26 лютого 2016 року з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором від 04 серпня 2006 року № 39 в сумі 604 839,35 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

16 січня 2017 року відкрито виконавче провадження ВП 53243894.

Боржник проживає в районі проведення антитерористичної операції і на сьогоднішній час реальна заробітна плата осіб, проживаючих в зоні АТО значно зменшилась, погіршилась загальна платоспроможність. Зазначене, наряду зі значною девальвацією гривні, призвело до погіршення умов ведення підприємницької діяльності. Тому просив відстрочити виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26 лютого 2016 року.

Короткий змісту хвали суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 квітня 2017 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26 лютого 2016 року, відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зазначені заявником обставини про відстрочку виконання рішення, не підтверджені документально.

Не погодившись із цим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено, ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 05 квітня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що заявником не наведено обставин, що ускладнюють виконання рішення та можуть бути підставами для відстрочки виконання судового рішення.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У червні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасуватиоскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про відстрочку виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26 лютого 2016 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені ухвали постановлені судами першої та апеляційної інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме, частини першої статті 33 ЗУ "Про виконавче провадження" та статті 2 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", а також з порушенням норм процесуального права, а саме, статей 5, 10, 213, 214, 373 ЦПК України, пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення в цивільній справі" (v0014700-09) , без повного та всебічного з`ясування обставин справи, внаслідок чого не встановлено підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

04 червня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 січня 2017 року відкрито виконавче провадження ВП 53243894.

24 лютого 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26 лютого 2016 року посилаючись на те, що боржник проживає в районі проведення антитерористичної операції і на сьогоднішній час реальна заробітна плата осіб, проживаючих в зоні АТО значно зменшилась, погіршилась загальна платоспроможність. Зазначене, наряду зі значною девальвацією гривні, призвело до погіршення умов ведення підприємницької діяльності.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно положень статті 57 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судових рішень судами попередніх інстанцій) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судових рішень судами попередніх інстанцій) сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 ЦПК України у діючій редакції.

Згідно статті 14 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення судових рішень судами попередніх інстанцій) судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 373 ЦПК України(в редакції, чинній на час ухвалення судових рішень судами попередніх інстанцій) за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою сторони виконавчого провадження, суд який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання.

Отже, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Звертаючись 24 лютого 2017 року до суду з заявою про відстрочку виконання судового рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилався на те, що наявні обставини непереборної сили, що ускладнюють виконання рішення, пославшись при цьому на те, що у зв`язку з проведенням антитерористичної операції в Донецькій області ОСОБА_1 не має можливості своєчасно виконувати зобов`язання за кредитним договором та судове рішення.

Проте, звертаючись до суду, представник заявника не навів обставин, які мають характер особливих або виняткових, не зазначив належних доказів на підтвердження обставин, які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду відповідно до статті 373 ЦПК України.

Сам по собі факт проживання боржника в зоні проведення антитерористичної операції не є безумовною підставою для відстрочки виконання рішення суду про стягнення з відповідача кредитної заборгованості.

За таких обставин, відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано виходили з того, що заявником не наведено обставин, що ускладнюють виконання рішення та можуть бути підставами для відстрочки виконання судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені ухвали постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Верховний Суд встановив, що оскаржені ухвали судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені ухвали судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року залишити без змін.