розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О., від 14 вересня 2017 року,

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Очаківської міської ради Миколаївської області, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Причал" (далі - ТОВ "Причал") про визнання недійсним державного акту.

Позовна заява мотивована тим, що з 2006 року він є власником земельної ділянки площею 0,0081 га з розташованою на ній нежитловою будівлею елінгу (гаражу) по АДРЕСА_1 . У жовтні 2016 року йому стало відомо про те, що належна йому земельна ділянка перебуває в постійному користуванні ТОВ "Причал" на підставі рішення Очаківської міської ради народних депутатів № 457 від 28 грудня 1993 року та виданого на його підставі Державного акту на право постійного користування землею від 28 грудня 1993 року.

Посилаючись на порушення своїх прав власника, а також невідповідність змісту рішення органу місцевого самоврядування та змісту правовстановлюючого документу ТОВ "Причал", ОСОБА_1 просив визнати недійсним державний акт на право постійного користування землею від 28 грудня 1993 року.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області у складі судді Куцарова В. І. від 21 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право постійного користування землею площею 1 га, виданий 28 грудня 1993 року Очаківською міською радою Миколаївської області ТОВ "Причал".

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у спірному державному акті зазначена земельна ділянка площею 1 га, до складу якої включені земельні ділянки, які були згодом передані у приватну власність членам товариства, тому цей правовстановлюючий документ не відповідає змісту рішення Очаківської міськради від 28 грудня 1993 року щодо видачі актів індивідуального землекористування членам ТОВ "Причал", суперечить земельному законодавству та порушує права власників землі, в тому числі і позивача.

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року задоволено частково апеляційну скаргу ТОВ "Причал", скасовано рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 червня 2017 року та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ТОВ "Причал" є учасником спірних земельних правовідносин та у цьому спорі має статус відповідача, натомість суд першої інстанції у порушення вимог закону залучив його як третю особу.Позивач не довів, щодержавний акт на право постійного користування землею, виданий 28 грудня 1993 року ТОВ "Причал" для будівництва індивідуальних елінгів, з наступною передачею окремих ділянок у приватну власність членам товариства, в тому числі і особі, яка відчужила цей елінг ОСОБА_1, порушує право власності позивача або створює йому перешкоди у реалізації прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що саме Очаківська міська рада Миколаївської області порушила права позивача, видавши оскаржуваний державний акт ТОВ "Причал". Спір між ОСОБА_1 та ТОВ "Причал" - відсутній.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 07 червня 2019 року справу визначено судді-доповідачеві.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ТОВ "Причал" створено у 1992 році з метою здійснення будівництва причалу для маломірних суден та іншого (а.с. 127-128).

На підставі рішення Очаківської міськради Миколаївської області № 457 від 28 грудня 1993 року ТОВ "Причал" видано державний акт на право постійного користування землею для будівництва індивідуальних елінгів (а.с. 21).

Протягом 1993-1995 років 16 членів ТОВ "Причал", реалізувавши надані їм права, отримали земельні ділянки площею 0,0081 га у власність (а.с. 67-68). Інші власники елінгів використовують земельні ділянки на праві землекористувачів.

ОСОБА_2, як член ТОВ "Причал", отримав у власність земельну ділянку зазначеної площі за № 15 для будівництва елінгу на підставі рішення Очаківської міськради № 443 від 30 грудня 1993 року (а.с. 51,72).

04 квітня 2005 року ОСОБА_2 продав належну йому земельну ділянку ОСОБА_1 (а.с. 59), який 19 грудня 2006 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України 2004 року сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов`язків, визначених статтями 3, 27 та 31 ЦПК України 2004 року, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб) є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення.

Правовий статус ТОВ "Причал" визначено як третя особа.

Згідно з частиною третьою статті 35 ЦПК України 2004 року треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 27 ЦПК України 2004 року, та на них не поширюються права, передбачені статтею 31 ЦПК України 2004 року.

Статтею 119 ЦПК України 2004 року встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України 2004 року).

Проте, коло осіб - учасників справи позивач визначив з порушенням норм процесуального права, оскільки за вимогою про визнання недійсним державного акту про право постійного користування землею має відповідати не тільки особа, що видала державний акт, а й особа, право якої посвідчується таким документом - ТОВ "Причал".

Як вбачається з матеріалів справи позивач не заявляв клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ТОВ "Причал", при цьому третя особа позов не визнавала.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 130 ЦПК України 2004 року, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Враховуючи те, що процесуальний статус відповідача і третьої особи за своїм змістом, процесуальними правами та обов`язками є різним, апеляційний суд правильно вважав, що суд першої інстанції вирішив питання про права третьої особи - ТОВ "Причал", розглянувши справу за неналежного суб'єктного складу, чим порушив норми процесуального права, які є підставою для скасування цього судового рішення. У силу наданих процесуальним законом повноважень апеляційний суд позбавлений можливості на стадії перегляду справи в апеляційному порядку вирішувати питання щодо зміни процесуального статусу осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд обґрунтовано вважав передчасним висновок суду першої інстанції про задоволення позову про визнання недійсним державного акту на земельну ділянку, що виданий ТОВ "Причал" у 1993 році у зв'язку з порушенням набутого у 2006 році права власності позивача на спірну земельну ділянку.

Доводи касаційної скарги про те, що лише Очаківська міська рада Миколаївської області порушила права позивача, видавши оскаржуваний державний акт ТОВ "Причал", спір між яким та позивачем - відсутній, є безпідставними, оскільки вказаний спір стосується прав та обов'язків третьої особи, якій було видано оспорюваний державний акт на право постійного користування землею.

Рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 14 вересня 2017 року - без змін.