розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Піддубного Р. М., від 03 квітня 2017 року,

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії "Альфа-Гарант" (далі - ТДВ СК "Альфа Гарант") про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди

(далі - ДТП).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 жовтня 2015 року за участю автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1 . під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, сталась ДТП, в результаті якої було пошкоджено автомобіль ВАЗ 2107, реєстраційний номер, НОМЕР_1, власником якого є

позивач - ОСОБА_1 .

Цивільно - правова відповідальність водіїв була застрахована: ОСОБА_2 в ПрАТ СК "ВУСО", ОСОБА_3 в ТДВ "Альфа-Гарант".

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 20 листопада

2015 року була встановлена відсутність адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2 та провадження відносно нього було закрито. Вказана постанова набрала законної сили.

ОСОБА_1 звернувся до ТДВ "СК "Альфа-Гарант" з вимогою про відшкодування матеріальних збитків, оцінених фахівцем у звіті № 95/02/16

від 10 грудня 2015 року у сумі 7 816, 83 грн, однак отримав відмову з посиланням на відсутність доведеності вини водія ОСОБА_3 в настанні ДТП.

Вважав, що страховик має право прийняти рішення щодо виплати страхового відшкодування без наявності рішення суду про притягнення до адміністративної відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь суму матеріальних збитків в розмірі 7 816, 83 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова

від 07 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з

ТДВ СК "Альфа Гарант" на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 7 816. 83 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2015 року в діях водія ОСОБА_3 було виявлено недотримання вимог підпункту а пункту 14.6 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР (1306-2001-п) України), зокрема здійснення обгону на перехресті, що знаходилось в причинному зв`язку з ДТП 17 жовтня 2015 року та відповідно до положень Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV (1961-15) "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV (1961-15) ) є підставою для відшкодування ТДВ СК "Альфа Гарант" шкоди, заподіяної майну ОСОБА_1 вмежах страхової суми.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 30 січня 2017 року заяву ТДВ СК "Альфа-Гарант" про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2016 року залишено без задоволення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2017 року апеляційну скаргу ТДВ СК "Альфа-Гарант" задоволено, заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що постанова про закриття провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_2 не встановлює вину в ДТП ОСОБА_3

Апеляційний суд вважав, що висновок суду першої інстанції та доводи позивача про те, що ОСОБА_3 здійснював обгін на перехресті є помилковими, оскільки ділянка по вулиці Соціалістичній, 19 (після перейменування вул. Волонтерська) до та після перехрестя з вул. Клапцова (після перейменування вул. Петра Болбочана), де сталася ДТП, має односторонній рух, тому ОСОБА_3 не міг виїжджати на смугу зустрічного руху (за відсутності такої смуги), а отже і не здійснював обгін. Той факт, що у діях ОСОБА_2 в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено складу адміністративного правопорушення саме по собі не є доказом того, що ДТП сталася з вини ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Харківської області від 03 квітня

2017 року, а заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова

від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 642/7113/16-ц із суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)

(далі - ЦПК України (1618-15) ), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

10 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 642/7113/16-ц передано судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1, мотивована тим, що ДТП 17 травня 2015 року відбулася за участі двох водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Судом встановлено відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення та порушень ПДР (1306-2001-п) України, що є доказом настання ДТП з вини іншого водія - ОСОБА_3, а тому страховик останнього зобов`язаний відшкодувати завдану позивачу майнову шкоду.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ТДВ СК "Альфа-Гарант" на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач, посилаючись на правильне застосування норм права, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін. Наголошував на тому, що вина ОСОБА_3 в спричиненні 17 жовтня 2015 року ДТП, під час якого автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, відсутня. Звертав увагу, що страховик не відшкодовує шкоду заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, та за спричинення, якої не виникає цивільно-правова відповідальність відповідно до Закону №1961-IV (1961-15) .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 17 жовтня 2015 року за участі автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Daewoo Lanos. реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, сталася ДТП.

Власником автомобіля ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, є

На місті ДТП протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, було складено тільки відносно водія ОСОБА_2

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 20 листопада

2015 року провадження у справі відносно ОСОБА_2 закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП. Постанова Ленінського районного суду

м. Харкова від 20 листопада 2015 року набула законної сили.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована полісом

серії АГ № 5235727 від 16 липня 2015 року у ТДВ СК "Альфа-Гарант".

Розмір збитків, завданих власнику автомобіля ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно звіту № 95/02/16 від 10 грудня 2015 року становить

Судом апеляційної інстанції встановлено наступні обставини ДТП: 17 жовтня 2015 року о 17-00 годині в місті Харкові, рухаючись по вулиці з одностороннім рухом - Соціалістичній (після перейменування вул. Волонтерська),

ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 2107, реєстраційний номер

НОМЕР_1 . При здійсненні ОСОБА_2 повороту ліворуч на вул. Клапцова (після перейменування вул. Петра Болбочана) відбулося зіткнення з автомобілем Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

ОСОБА_2 не заперечував, що маневр повороту виконував не із крайнього лівого положення, пояснював при цьому, що знаків по рядності руху та розмітки дорога не мала, він їхав не у крайньому лівому положенні, оскільки мав намір об`їхати автомобіль, який виїхав з вулиці Клапцова на вулицю Соціалістичну.

Ділянка вулиці Соціалістичній до та після перехрестя з вул. Клапцова, де сталося ДТП, має односторонній рух.

ОСОБА_3 рухався в крайньому лівому положенні по дорозі з одностороннім рухом, напрямку руху не змінював, в той час, як ОСОБА_2 здійснював поворот ліворуч не із крайнього лівого положення.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, (в редакції кодексу на момент ухвалення оскаржуваного рішення), доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до частини третьої статті 10, статті 60 ЦПК України (в редакції кодексу на момент ухвалення оскаржуваного рішення) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні за змістом положення містять статті 76, 81 чинного ЦПК України (1618-15) .

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону №1961-IVвідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про страхування" (85/96-ВР) , цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно статті 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до пункту 32.1 статті 32 Закон №1961-IVстраховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

За змістом частини четвертої статті 61 ЦПК України (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення) постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Позивач в обґрунтування свого позову стверджував, що доведеність вини ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді та спричиненні майнової шкоди випливає зі змісту постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2015 року (справа № 642/9309/15-п), якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи своє рішення, обґрунтовано не прийняв до уваги як доказ вини ОСОБА_3 постанову у справі

№ 642/9309/15-п з огляду на наступне.

Справа № 642/9309/15-п розглядалась відносно ОСОБА_2 та предметом розгляду справи були матеріали щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

Отже в розумінні частини четвертої статті 61 ЦПК України (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення) ОСОБА_3 не є особою, стосовно якої ухвалено постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2015 року (справа № 642/9309/15-п).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального і процесуального права, обґрунтовано виходив із того, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки суду не надано доказів того, що шкода, завдана у дорожньо-транспортній пригоді 17 жовтня 2015 року в результаті взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, завдана майну ОСОБА_1 з вини ОСОБА_3

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта

статті 60 ЦПК України 2004 року).

Протокол про вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення не складався.

Діям ОСОБА_3 під час ДТП надано оцінку судом апеляційної інстанції.

Крім того апеляційним судом було роз`яснено позивачу право заявити клопотання про призначення автотехнічної експертизи для встановлення обставин ДТП та винної особи, однак позивач даним правом не скористався.

Належних та допустимих доказів вини ОСОБА_3 у ДТП суду не надано.

За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для відшкодування ТДВ СК "Альфа-Гарант", в порядку Закону №1961-IV (1961-15) , шкоди, завданої майну позивача.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом та спрямовані на переоцінку доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Судді:	В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта