розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2016 року в складі судді Партоліної І. П. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 31 січня 2017 року в складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Єгорової С. М., Письменного О. А.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

Ужовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доприватногосільськогосподарськогопідприємства "Еліт" (далі - ПСП "Еліт") про визнання договору орендинедійсним.

В обґрунтування заявлених позовних вимогпозивач зазначив, що він після смерті батька ОСОБА_2 успадкував земельну ділянку, площею 3,345 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться на території Нерубайської сільської ради.Разом із тим, успадкована ним земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача на підставі укладеного між його батьком ОСОБА_2 та ПСП "Еліт" договору оренди земельної ділянки.

Однакцей договір суперечить вимогам статті 15 Закону України "Про оренду землі", а саме в ньому не зазначений кадастровий номер земельної ділянки, 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки становить 2504,37 грн, а у договорі зазначено 2 500,00 грн, що свідчить про відсутність згоди щодо розміру орендної плати, не визначено порядок внесення орендної плати, договір не містить умови збереження об`єкта оренди і умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Крім того, посилався на те, що оспорюваний договір його батько не підписував.

Враховуючи наведене, позивач просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 02 серпня 2012 року, зареєстрований 23 жовтня 2012 року у відділі Держкомзему в Новоархангельському районі за № 352360004003942.

Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградськоїобластівід 16 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, чим саме порушуються його права як спадкоємця орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", а також не доведено істотність цих умов та яким чином їх відсутність у договорі порушує його законні права. Також позивачем не доведено, що ОСОБА_2 не підписував оспорюваний договір.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 31 січня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення у зв`язку з його укладенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, то у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

Улютому 2017 рокуОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 16 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 31 січня 2017 року, в якійпроситьскасувати зазначенісудові рішення тасправу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзізаявник вказуєна те, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка з цільовим призначенням "для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", яку він має право здавати в оренду та отримувати дохід або самостійно вирощувати сільськогосподарську продукцію та отримувати доходи від її реалізації. Проте договір оренди належної йому земельної ділянки укладений з порушенням статті 15 Закону України "Про оренду землі", в результаті чого порушуються його права на одержання доходу від використання земельної ділянки.

У квітні2017 року ПСП "Еліт" подалодо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в яких просило касаційну скаргу відхилити, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, посилаючись на те, що при ухваленні оскаржуваних рішень, суди повно та об`єктивноз`ясували обставини справи та ухвалити законні та обґрунтовані рішення.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду клопотання про зупинення виконавчого провадження від 09 жовтня 2018 року № 57386845 за виконавчим листом, виданим Новоархангельським районним судом Кіровоградської області 26 вересня 2018 року за № 394/423/17, до закінчення розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) ), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі № 757/41827/15-2 (провадження № 61-28916св18) призначено повторний автоматизований розподіл.

05 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскількиїх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (1618-15) (у редакції, чинній на час їхухвалення) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що02 вересня 2012 року між ОСОБА_2 та ПСП "Еліт" укладений договір оренди земельної ділянки № 27 на території Нерубайської сільської ради площею 3,43 га, терміном на 10 років. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему в Новоархангельському районі Кіровоградської області 23 жовтня 2012 року за № 352360004003942.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 .

Позивач за законом прийняв спадщину після смерті свого батька - ОСОБА_2, зокрема на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1 ) площею 3,4350 га, яка розташована на території Нерубайської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 18 липня 2014 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Частиною четвертою статті 124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" (161-14) (далі - Закон).

Відповідно до статті 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із закономвправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За положеннями частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є:

об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Частиною другою вказаної статті визначено, що відсутність у договорі орендиземлі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо (частина третя статті 15 зазначеного Закону).

Разом із тим, частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки не містить усіх, передбачених статтею 15 Закону України "Про оренду землі", істотних умов, чим порушуються його права як власника спірної земельної ділянки.

Проте, вказані доводи спростовані змістом договору оренди, якому суди першої та апеляційної інстанцій надали належну правову оцінку.

Встановлено, що сторони договору врегулювали в ньому свої відносини на власний розсуд, як це передбачено статтею 6 ЦК України, та виконували умови договору узгодженим способом.

У спірному договорі зазначено відомості щодо об`єкта оренди, яка дозволяє ідентифікувати предмет договору, визначено розмір та порядок сплати орендної плати, тобто відсутні порушення прав позивача. Між сторонами договору погоджено всі його істотні умови, у тому числі й об`єкта оренди, тому підстав для визнання його недійсним у межах доводів касаційної скарги позивача не встановлено.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що спірний договір не міститься всіх істотних умов, оскільки з його змісту вбачається, що він відповідає вимогам частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі", тому відсутні підстави для визнання договору недійсним з підстав, визначених частиною другою указаної статті.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, зводяться до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400Ц ПК України (2755-17) виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "LevagesPrestationsServices v. France" (ЛеважПрестасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "BruallaGomezdelaTorre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, а висновки суду є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "РуїзТорія проти Іспанії", 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх ( 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").

Суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судових рішень.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження. Крім того, вирішення питання про зупинення виконавчого провадження не входить до повноважень суду касаційної інстанції.