розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Комунального закладу "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна лікарня № 4" Дніпропетровської обласної ради (далі - КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна лікарня № 4"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання звільнення незаконним і поновлення на роботі.

Позовна заява мотивована тим, що наказом КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" від 23 березня 2011 року № 59-К її було прийнято на роботу на посаду зубного техніка КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" з 24 березня 2011 року, а наказом КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4" від 06 червня 2011 року № 100-К її - переведено на посаду завідувача зуботехнічної лабораторії з 10 червня 2011 року.

Наказом КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" від 01 березня 2017 року № 35-К її було звільнено з роботи 03 березня 2017 року у зв`язку зі змінами організації виробництва і праці за скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Вважала своє звільнення безпідставним, оскільки її не було ознайомлено з наказами про внесення змін в організацію виробництва і праці. Крім того, відповідно до статуту КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" рішення про зміни в організації виробництва і праці, скорочення численності штату працівників, аналіз ефективності і якість роботи належить до компетенції наглядової ради. Разом з тим, відповідно до інформації, наданої Дніпропетровською обласною радою 09 листопада 2016 року, у КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" відсутня наглядова рада. Таким чином, за відсутності наглядової ради, на її думку, відповідні повноваження належать органу управління майном - Дніпропетровській обласній раді.

У зв`язку з тим, що самостійно приймати рішення про зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності або штату працівників головний лікар КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" не може, то її звільнення є незаконним.

Також вказувала, що при її звільненні у порушення вимог статті 42 КЗпП України не було враховано її переважного права на залишення на роботі, оскільки вона володіє більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці та має тривалий безперервний стаж роботи у закладі.

На підставі вказаного, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними дії посадових осіб КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" щодо її безпідставного звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та поновити її на роботі в КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" на посаді завідувача зуботехнічної лабораторії, зубний технік.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2017 року у складі судді Румянцева О. П. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконними дії посадових осіб КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна лікарня № 4" щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі у КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна лікарня № 4" на посаді завідувача зуботехнічної лабораторії.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про вивільнення конкретного працівника протягом двох місяців роботодавець повинен запропонувати йому всі наявні за відповідною кваліфікацією вакантні посади. Встановивши, що у порушення вищезазначених вимог Закону позивачу не було запропоновано іншу роботу у цьому ж закладі, крім того, згідно з повідомленнями Департаменту охорони здоров`я населення Дніпропетровської міської ради від 21 листопада 2016 року, 13 лютого 2017 року та 06 березня 2017 року, посада завідувача зуботехнічної лабораторії КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" у 2016, 2017 роках не скорочувалася, зміни до штатного розпису даного закладу не вносилися, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 було незаконно звільнено із займаної посади, що відповідно до статті 235 КЗпП України є підставою для її поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна лікарня № 4" задоволено.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 червня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що при звільненні позивача не було допущено порушень вимог трудового законодавства та її трудових прав, оскільки на підприємстві дійсно відбулись зміни в організації виробництва і праці, що мало своїм наслідком зміну істотних умов праці позивача, відповідачем було дотримано вимоги частини третьої статті 32 КЗпП України щодо попередження позивача не пізніше, ніж за два місяці, про зміну істотних умов праці, при цьому позивач від переведення на іншу вакантну посаду відмовилася. Оскільки відповідачем було дотримано процедуру і строки звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, то підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року № 594/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 червня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд не врахував, що ні головний лікар, ні виконуючий обов`язки головного лікаря КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна лікарня № 4" відповідно до статуту цього закладами не наділені повноваженнями щодо прийняття рішення про зміни в організації виробництва і праці, оскільки це відноситься до виключної компетенції наглядової ради. Крім того, при вирішенні спору, судом не дотримано вимог статті 42 КЗпП України і не враховано, що позивач мала переважне право на залишення на роботі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2018 року КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна лікарня № 4" подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваного рішення апеляційного суду немає, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" від 23 березня 2011 року № 59-К ОСОБА_1 з 24 березня 2011 року було прийнято на роботу на посаду зубного техніка КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4".

Наказом КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка №4" від 06 червня 2011 року № 100-К ОСОБА_1 з 10 червня 2011 року було переведено на посаду завідувача зуботехнічної лабораторії.

Наказом КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" від 01 вересня 2016 року № 100 "Про зміни в організації виробництва і праці шляхом скорочення та штату працівників КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4", зокрема, було змінено назву посади з "завідувач зуботехнічною лабораторією" на "завідувач виробництвом" з кодом 1225 та внесено відповідні зміни до посадової інструкції.

12 вересня 2016 року, на виконання пункту 2.4 наказу КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" від 01 вересня 2016 року № 100 ОСОБА_1, завідуючій зуботехнічною лабораторією ортопедичного відділення, було вручено попередження від 05 вересня 2016 року про зміну істотних умов праці, яким позивачу було запропоновано надати протягом двох місяців з дня вручення письмову відповідь про надання згоди або про відсутність згоди на наступні зміни її істотних умов праці.

У попередженні також було роз`яснено, що згідно зі статтею 32 КЗпП України вона має право на свій розсуд погодитися зі зміною істотних умов праці або відмовитися від продовження роботи в нових умовах, про що повідомити письмово у строк до 12 листопада 2016 року.

У разі відмови від роботи у змінених умовах її було попереджено, що трудовий договір з нею буде припинено на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України з виплатою згідно зі статтею 44 КЗпП України вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку.

Копію попередження ОСОБА_1 отримала 13 вересня 2016 року.

08 листопада 2016 року ОСОБА_1 направила на адресу КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" свої заперечення, в яких зазначила, що вона не може дати згоду на роботу за професією з кодом 1225, оскільки у неї відсутня освіта за цією професією.

Наказом КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" від 14 листопада 2016 року № 108 "Про внесення змін до наказу КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" від 01 вересня 2016 року № 100", внесено наступні зміни до наказу від 01 вересня 2016 року № 100: підпункт 1.3 пункту 1 викладено у новій редакції: "1.3. Виведення з 21 січня 2017 року зі складу зуботехнічної лабораторії ортопедичного відділення посади завідувач зуботехнічної лабораторії - 1 штатна одиниця"; у зв`язку з відсутністю у національному класифікаторі України ДК 003:2010 професії "завідувач зуботехнічної лабораторії" та втратою чинності наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23 лютого 2000 року № 33, виключено підпункт 2.3 з пункту 2 наказу від 01 вересня 2016 року № 100.

14 листопада 2016 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення про майбутнє звільнення за скороченням штатів із зазначенням переліку вакантних посад станом на 14 листопада 2016 року.

У період з 09 листопада 2016 року до 01 грудня 2016 року ОСОБА_1 перебувала у щорічній відпустці та у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на роботу вийшла 03 січня 2017 року.

Оскільки повідомлення, направлене ОСОБА_1 14 листопада 2016 року засобами поштового зв`язку, вона не отримала, повідомленням про звільнення за скороченням штату із зазначенням переліку наявних вакансій їй було вручено 03 січня 2017 року, що вона підтвердила своїм особистим підписом.

08 лютого 2017 року профспілковим комітетом КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" було розглянуто подання головного лікаря від 03 лютого 2017 року та надано згоду на звільнення ОСОБА_1 за скороченням штату відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Наказом КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" від 01 березня 2017 року № 35-К ОСОБА_1 з 03 березня 2017 року було звільнено з посади завідувача зуботехнічної лабораторії у зв`язку зі змінами організації виробництва і праці за скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Так, однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджено його за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

Судом установлено, що з метою забезпечення формування штатного розкладу КЗ Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4", виходячи з виконуваних функцій та обсягів медичної допомоги, враховуючи необхідність приведення найменування штатних посад закладу у відповідність з найменуванням посад, що містяться у національному класифікаторі України ДК 003:2010 та на підставі Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 09 лютого 2016 року № 928 "Про втрату чинності наказу Міністерства охорони здоров`я України від 23 лютого 2000 року № 33 "Про примірні штатні нормативи закладів охорони здоров`я", було перейменовано (наказ від 01 вересня 2016 року № 100), а у подальшому скорочено (наказ від 14 листопада 2016 року № 108) посаду завідувача зуботехнічної лабораторії, яку займала ОСОБА_1 . З цими наказами позивач була ознайомлена та попереджена про наступне вивільнення, крім того, її було ознайомлено з переліком вакантних посад, від яких вона відмовилася.

На підставі вказаного, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги про недотримання вимог статті 42 КЗпП України є безпідставними, оскільки наказами КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" від 01 вересня 2016 року № 100 та від 14 листопада 2016 року № 108 було скорочено лише одну посаду - завідувача зуботехнічною лабораторією, яку обіймала позивач, а тому відсутні правові підстави для вирішення питання наявності у ОСОБА_1 переваг в залишенні на роботі перед іншими працівниками.

Також на правильність висновків апеляційного суду не впливають твердження заявника, що ні головний лікар, ні виконуючий обов`язки головного лікаря КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна лікарня № 4" не наділені повноваженнями щодо прийняття рішення про зміни в організації виробництва і праці, оскільки накази КЗ "Дніпропетровська міська клінічна стоматологічна поліклініка № 4" від 01 вересня 2016 року № 100 та від 14 листопада 2016 року № 108 позивачем в установленому порядку не оскаржені та є чинними, а згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому його відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.