Постанова

Іменем України

10 липня 2019 року

м. Київ

справа № 200/21344/16-ц

провадження № 61-28079св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Дніпровська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Шевцової Т. В., від 14 березня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., від 05 вересня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Дніпровської міської ради про визнання дій та рішення незаконними, визнання додаткової угоди укладеною та поновленим договору оренди землі.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 08 квітня 2014 року між ним та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2709 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1, для проектування та будівництва автозаправної станції зі строком користування два роки. Того ж дня підписано акт приймання-передачі земельної ділянки. Пунктом 8 договору оренди землі визначено, що по закінченні строку дії договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. 04 березня 2016 року він звернувся до відповідача із листом-повідомленням про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, тобто на поновлення строку дії договору ще на два роки. До листа позивач додав три примірники додаткової угоди до договору оренди землі. По спливу місяця з моменту закінчення строку дії договору оренди землі відповідач жодних заперечень проти поновлення строку дії договору не висловив, тому договір вважається поновленим на той самий строк. 12 липня 2016 року він звернувся до міського голови з вимогою підписати додаткову угоду до договору оренди землі. Позивач зазначив, що врешті отримав лист директора департаменту по роботі з активами міської ради, датований 25 серпня 2016 року за вих. №8/13-349, яким його було повідомлено про необхідність надання повного пакету документів для підготовки рішення міської ради про поновлення договору оренди землі. З даною відповіддю він не згоден, оскільки при відсутності заперечень орендодавця по спливу місяця з дня закінчення строку дії договору оренди землі, договір вважається поновленим на той самий строк і укладення додаткової угоди не потребує прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Натомість, керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування підписує додаткову угоду. Тому він 30 серпня 2016 року повторно звернувся до відповідача із заявою про укладення додаткової угоди, на що отримав абсолютно тотожний лист відповідача, датований 24 жовтня 2016 року. Вважає, що вказані листи є формою відмови відповідача в поновленні договору оренди землі, якою він і досі користується безперешкодно.

Із урахуванням зазначеного, посилаючись на положення статті 777 ЦК України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконними дії Дніпровської міської ради щодо неукладення додаткової угоди до договору оренди землі від 08 квітня 2014 року, який укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1, предметом якого є земельна ділянка площею 0, 2709 га, кадастровий номер № НОМЕР_1 для проектування та будівництва автозаправної станції біля будинку АДРЕСА_1, та поновлення такого договору. Визнано договір оренди землі від 08 квітня 2014 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1, предметом якого є земельна ділянка площею 0, 2709 га, кадастровий номер № НОМЕР_1 для проектування та будівництва автозаправної станції біля будинку АДРЕСА_1, поновленим на той самий строк та на тих самих умовах, що передбачені договором. У задоволенні іншої частини договору відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дії позивача були направлені на укладення договору оренди землі на новий строк. При відсутності заперечення відповідача на поновлення договору та укладення додаткової угоди до договору оренди такий договір оренди вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, а тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення із урахуванням положень статей 1- 6, 33 Закону України "Про оренду землі", статей 93, 152 ЗК України, статей 16, 251, 252, 319, 626, 627, 651, 654, 764 ЦК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 рокуапеляційну скаргу Дніпровської міської ради відхилено, а рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, судом першої інстанції правильно застосовано положення частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". Відповідачем не спростовано, що позивач (орендар) належно виконував свої обов`язки за договором оренди землі і після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, як орендар, який висловив свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, у встановлений строк повідомив про це орендодавця, продовжує добросовісно користуватись земельною ділянкою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У вересні 2017 року Дніпровська міська рада подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року

і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору судами не враховано відсутності доказів, які б підтверджували порушення, невизнання або оспорювання Дніпровською міською радою передбачених законодавством прав чи законних інтересів позивача. Позивач залишив без реагування відповіді міської ради, не подав документи, необхідні для розгляду питання щодо поновлення договору оренди, та передчасно звернувся до суду із позовом. Судами неповно встановлено обставини справи, не надано належної оцінки наявним доказам та неправильно застосовано положення статті 33 Закону України "Про оренду землі". Посилання судів попередніх інстанцій на те, що відповідачем належним чином не підтверджено факт направлення позивачу повідомлення від 29 березня 2016 року № 8/13-499 не відповідають встановленим обставинам справи. Судами помилково встановлено, що позивач належним чином виконував свої обов`язки за договором оренди, оскільки останній використовує земельну ділянку не за призначенням, не веде будівельних робіт.

Судові рішення оскаржуються лише у частині задоволених позовних вимог, в іншій частині касаційному перегляду не підлягають в силу статті 400 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) (далі - ЦПК України (1618-15) ), що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

06 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 200/21344/16-ц розподілено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання дій та рішення незаконними, визнання додаткової угоди укладеною та поновленим договору оренди призначено до судового розгляду.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У поданих запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги по суті зводяться до переоцінки доказів, яким надана належна оцінка судами попередніх інстанцій. При вирішенні спору судами правильно застосовано положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", а доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

08 квітня 2014 року між сторонами укладено договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка площею 0,2709 га, кадастровий номер НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1, відведена в платне строкове користування для проектування та будівництва автозаправної станції. Підставою укладення договору оренди землі є рішення міської ради від 28 листопада 2007 року № 108/25, від 02 лютого 2011 року № 216/8, від 25 грудня 2013 року № 174/45, постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2011 року по справі № 2а-491/11 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року по справі № 2а-491/11.

Пунктом 8 договору оренди землі визначено строк його тривалості - два роки. Передбачено переважне право орендаря на поновлення договору на новий строк шляхом письмового повідомлення орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору.

Невід`ємними частинами договору визначено: акт приймання передачі об`єкта оренди; розрахунок розміру орендної плати; витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; акт обстеження земельної ділянки; рішення міської ради від 28 листопада 2007 року № 108/25 від 02 лютого 2011 року № 216/8, від 25 грудня 2013 року № 174/45, постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2011 року по справі № 2а-491/11; ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року по справі № 2а-491/11; план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Обов`язки орендаря, окрім внесення орендної плати, визначені у пункті 31 та є наступними: приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим належним чином; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватись режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору оренди земельної ділянки відповідному органу державної податкової служби.

Правами орендаря, відповідно до пункту 30 договору, є: право на самостійне господарювання на землі з дотриманням умов договору; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законом порядку жилі, виробничі, культурно-побутові, інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; отримувати продукцію і доходи; здійснення за письмовою згодою орендодавця будівництва водогосподарських споруд та меліоративних систем.

08 квітня 2014 року сторонами складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.

Речове право за договором оренди землі зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 квітня 2014 року, номер запису 5269433.

04 березня 2016 року позивачем засобами поштового зв`язку надіслано на адресу відповідача лист-повідомлення про намір скористатись переважним правом укладення договору оренди землі на новий строк з проханням поновити строк дії договору ще на два роки. До листа додано три примірники додаткової угоди до договору оренди землі, які підписані позивачем.

Надслання позивачем листа та додаткової угоди підтверджується транспортною накладною № 063730 від 04 березня 2016 року, згідно якої відповідачем отримано кореспонденцію 17 березня 2016 року.

Відповідачем надано копію листа від 29 березня 2016 року № 8/13-499, відповідно якого позивачу роз`яснювався порядок поновлення договору оренди землі шляхом винесення міською радою рішення з визначенням істотних умов додаткової угоди до договору оренди землі, після надання позивачем наступних документів: документа, що посвідчує особу, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; проекту додаткової угоди до договору оренди землі; правовстановлюючих документів на нерухоме майно або дозвільних документів на проектування чи будівництво; технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна (у разі наявності на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна); документів про підтвердження відсутності заборгованості з орендної плати за земельну ділянку; рішення міської ради про передачу (надання) земельної ділянки; договору оренди землі, строк якого спливає та іншими додатками до нього; кадастрового плану земельної ділянки; акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (у 3-х примірниках); акту обстеження земельної ділянки (у разі якщо земельна ділянка вільна від забудови); витягу з Державного земельного кадастру.

Вказаний лист не містить заперечень у поновленні договору оренди землі, міська ради відтерміновувала розгляд вказаного питання до надання позивачем документів, зазначених у листі-відповіді.

Судом також було встановлено, що позивач вказаного листа не отримував і надана відповідачем копія реєстру на відправку кореспонденції за травень 2016 року не є належним доказом отримання цього листа адресатом. Реєстр не містить відміток центру поштового зв`язку про прийняття на обробку перелічених у ньому листів, не містить жодної дати.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України(далі - ЗК України (2768-14) ) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України(далі - ЦК України (435-15) ) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України (2768-14) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яке передбачене частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами другою-п`ятою цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Правові висновки щодо підстав поновлення договору оренди земельної ділянки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 05 червня 2019 року у справі № 709/433/17-ц (провадження № 14-169цс19).

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, позивач посилався на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", що призвело до порушення його права на поновлення договору оренди земельної ділянки, якою він користується. Дніпровська міська рада ухилилась від укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для поновлення договору оренди землі, укладеного сторонами 08 квітня 2014 року.

Суди встановили наявність підстав, передбачених законом, для поновлення договору оренди. До закінчення строку дії договору орендар повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди. Відповідач не заперечив проти поновлення договору оренди на новий строк. Позивач продовжив користуватись наданою йому земельною ділянкою. Орендодавець не надав належних доказів письмового повідомлення орендаря про необхідність вчинення додаткових дій, необхідних для поновлення договору оренди.

Судами встановлено, що орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди, заборгованість з орендної плати відсутня. Протилежного відповідачем не доведено, оскільки із відповідними вимогами про неналежне використання орендованої земельної ділянки відповідач до позивача не звертався.

При вирішенні спору судами надано належну оцінку відповіді орендодавця від 29 березня 2016 року на лист-повідомлення орендаря щодо поновлення договору оренди землі, враховано відсутність належних доказів відправлення відповідачем і вручення позивачу такої відповіді в межах місячного терміну з моменту отримання орендодавцем від орендаря пропозиції щодо укладення додаткової угоди до договору оренди землі. Зокрема, враховано, що наданий відповідачем лист від 29 березня 2016 року не містить заперечень у поновленні дії договору оренди землі.

Із урахуванням встановлених обставин, суди попередніх інстанцій, дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, правильно застосували до спірних правовідносин положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", з урахуванням умов договору оренди землі, укладеного сторонами.

Суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків судів по суті спору.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської радизалишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2017 року

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.