розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області у складі судді Фастовця В. М. від 05 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області у складі колегії суддів: Яреська А. В., Карташова О. Ю., Єрмакова Ю. В., від 15 лютого 2017 року,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру стягнення аліментів на дитину.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 14 квітня 2014 року із ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання спільної доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Аліменти стягнуто в розмірі ј частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно до повноліття дитини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на її користь. Відповідач, після пред`явлення виконавчого листа на примусове виконання, зменшив свої офіційні доходи та сплачував щомісячно аліменти у розмірі 300 грн, що є недостатнім для утримання дитини. Вказувала, що ОСОБА_2 мав додаткові неофіційні доходи, щоденно користувався автомобілем. Посилаючись на положення статті 192 СК України просила змінити розмір аліментів, визначний судовим рішенням, шляхом зміни способу їх стягнення та стягувати аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 05 січня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано доказів на підтвердження своїх доводів про зміну матеріального становища відповідача.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 15 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суду не надано достовірних доказів на підтвердження зміни матеріального становища відповідача відносно періоду, коли ухвалено рішення судом першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення першої та апеляційної інтенції та ухвалити нове рішення - про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції зробили висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, щодо доходів відповідача та його добровільної участі в утриманні дитини. Крім того, ухвалюючи судові рішення, суди порушили принцип змагальності сторін, надавши перевагу доказам, що були подані стороною відповідача.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Кривцовій Г. В.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 14 квітня 2014 року №415/1327/14-ц (провадження № 2/415/832/14) стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з 18 березня 2014 року і до повноліття дитини, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За період з лютого по липень 2016 року ОСОБА_2 сплачував аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 400,83 грн щомісячно.

Встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований у ДПІ у м. Лисичанську Головного управління Міндоходів у Луганській області як фізична особа- підприємець з 22 лютого 2010 року та є платником єдиного податку фізичної особи-підприємця ІІ групи.

За період з 01 січня 2014 року по 30 вересня 2014 року сума валового доходу ОСОБА_2 склала 8 189,31 грн.

За період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2015 року загальна сума доходу ОСОБА_2 склала 3 070 грн та з 01 липня 2015 року по 31 грудня 2015 року - 15 253 грн.

За період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року загальна сума доходу ОСОБА_2 скалала 17 810,00 грн.

Встановлено, що станом на 29 вересня 2016 року ОСОБА_2 не перебуває на обліку у Лисичанському міському центрі зайнятості як безробітний.

Відсутність заборгованості по сплаті аліментів у ОСОБА_2 та регулярність їх сплати у період з 18 березня 2014 року по 30 грудня 2016 року встановлено на підставі довідок, виданих ВДВС Лисичанського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Луганській області, банківських квитанцій, звітів про здійснення відрахувань та виплат з доходів відповідача.

Встановлено, що у період з березня 2015 року по квітнень 2016 року ОСОБА_2 здійснював купівлю дитячого харчування, дитячих засобів гігієни, дитячого одягу, іграшок.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 181 СК України, в редакції, що діяла на час розгляду справи, визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (дітей) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України, в редакції, що діяла на час розгляду справи, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружину, батька, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною першою статті 192 СК розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз вказаних положень закону свідчить про те, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач аліментів може звернутися до суду із заявою про збільшення їх розміру. Значне погіршення матеріального становища платника може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів - але ці обставини підлягають доказуванню.

Висновки, викладенні в ухвалі апеляційного суду щодо зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження, узгоджуються з положеннями статті 192 СК України, оскільки зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Ухвалюючи судові рішення, суд першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивач у порушення вимог, викладених у статті 60 ЦПК України 2004 року, не надала доказів на підтвердження збільшення розміру доходів ОСОБА_2 та дійшли обґрунтованого висновку, з урахуванням положень викладених у статтях 181, 192 СК України, щодо відмови у задоволенні позову.

Верховний Суд вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ (789-12) (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Конвенцією про права дитини закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" від 17 травня 2017 року № 2037-VIII (2037-19) (далі Закон - № 2037-VIII) внесено зміни до Сімейного кодексу України (2947-14) , зокрема до частини третьої статті 181, частини першої статті 182 СК України, викладено їх наступним чином.

Частину третю статті 181 СК України викладено в наступній редакції.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частину першу статті 182 СК України викладено в наступній редакції.

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.

Станом на час розгляду справи суди ухвалили правильні судові рішення з дотриманням норм матеріального права в редакції СК України (2947-14) , що була чинною на той час.

Разом з тим, позивач не позбавлена права пред`явити такий самий позов, на загальних підставах, у разі доведення зміни майнового стану відповідача, та з урахуванням відповідних змін до Сімейного кодексу України (2947-14) .

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Головуючий	Д. Д. Луспеник
Судді:	І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець