розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління освіти Кіровоградської міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2017 року у складі судді Іванової Л. А. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Гайсюка О. В., Голованя А. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти Кіровоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кіровоградська міська рада, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Управління освіти Кіровоградської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Кіровоградська міська рада, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі наказу начальника Управління освіти Кіровоградської міської ради від 21 липня 2016 року № 348-к ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання "Багатопрофільний ліцей - фізико-математична школа - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 - центр дитячої та юнацької творчості "Надія" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області" за вчинення аморальних проступків, несумісних з продовженням даної роботи, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України.

ОСОБА_1 вважає, що її звільнення із займаної посади незаконне, оскільки жодних аморальних поступків вона не вчиняла, будь-яких порушень трудової дисципліни не здійснювала, належним чином і в повному об`ємі виконувала всі свої посадові обов`язки, визначені посадовою інструкцією, тому наказ про її звільнення не має законних обґрунтувань. Оскаржуваний наказ прийнятий з особливих мотивів і є наслідком неприязних стосунків, які склалися між ОСОБА_1 та її керівництвом.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд на підставі статей 147, 149, 235, 237-1 КЗпП України та статті 23 ЦК України визнати незаконним та скасувати наказ начальника Управління освіти Кіровоградської міської ради від 21 липня 2016 року № 348-к; поновити її на посаді директора Комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання "Багатопрофільний ліцей - фізико-математична школа - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 - центр дитячої та юнацької творчості "Надія" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області"; стягнути на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 90 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Управління освіти Кіровоградської міської ради від 21 липня 2016 року № 348-к.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання "Багатопрофільний ліцей - фізико-математична школа - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 - центр дитячої та юнацької творчості "Надія" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області" з 21 липня 2016 року.

Стягнуто з Управління освіти Кіровоградської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 липня 2016 року до 23 січня 2017 року у розмірі 45 298 грн 36 коп. та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з підстав, не передбачених законом, а також з порушенням трудового законодавства, що свідчить про незаконність такого звільнення та має наслідком поновлення порушених прав працівника.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року апеляційну скаргу Управління освіти Кіровоградської міської ради відхилено,

рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2017 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції постановив, що належними та допустимими доказами не було підтверджено вчинення ОСОБА_1 аморального проступку, тому підстав, визначених пунктом 3 статті 41 КЗпП України, для її звільнення у відповідача не було. Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував всі обставини справи, надав правильну оцінку наданим сторонами доказам та дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Управління освіти Кіровоградської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень у порушення вимог статей 27, 57, 58, 60, 212, 213, 214 ЦПК України 2004 року дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позову, оскільки належним чином не дослідили всі обставини справи та їх докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій невірно оцінено ситуацію щодо відмови ОСОБА_1 у прийняті дитини до навчального заклад та зроблено неправильні висновки щодо загального порядку зарахування дітей до першого класу і застосовано рекомендації Міністерства освіти і науки від 14 лютого 2017 року № 1/9-71 до питання зарахування дітей на підготовчі курси до навчального закладу, а не на навчання у 1-класі. Під час розгляду цієї цивільної справи судами досліджувалися правові підстави зарахування дітей до першого класу, а не суть аморального проступку ОСОБА_1 та не визначено, чи відповідає цей проступок загальним поняттям моральності чи ні.

Крім того, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили аморальність проступку ОСОБА_1 щодо застосування психологічного та фізичного впливу на ученицю навчального закладу, який був вчинений 14 липня 2016 року.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що її звільнення відбулося у період її перебування на лікарняному та без належних для того підстав, оскільки відповідачем не підтверджено належними і допустимими доказами, відповідно до положень статті 60 ЦПК України 2004 року, вчинення нею аморальних проступків.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління освіти Кіровоградської міської ради на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року, витребувано із Ленінського районного суду м. Кіровограда цивільну справу № 405/6006/16-ц і відмовлено в зупиненні виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року, в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора Комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання "Багатопрофільний ліцей - фізико-математична школа - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 - центр дитячої та юнацької творчості "Надія" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області" з 21 липня 2016 року, а також в частині стягнення з Управління освіти Кіровоградської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше, ніж за один місяць, у іншій частині виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року, зупинено до закінчення касаційного провадження.

У травні 2018 року цивільну справу № 405/6006/16-ц передано до Верховного Суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07 липня 2016 року до Управління освіти Кіровоградської міської ради надійшла заява ОСОБА_2 щодо вжиття заходів дисциплінарного стягнення, передбачених положеннями статті 41 КЗпП України, до директора Комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання "Багатопрофільний ліцей - фізико-математична школа - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 - центр дитячої та юнацької творчості "Надія" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області", а також зобов`язання адміністрацію цього Комунального закладу записати його сина ОСОБА_3 на підготовчі курси до навчального закладу.

Відповідно до наказу Управління освіти Кіровоградської міської ради від 11 липня 2016 року № 530/о створено комісію із вивчення фактів, викладених у скарзі ОСОБА_2 на дії адміністрації Комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання "Багатопрофільний ліцей - фізико-математична школа - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 - центр дитячої та юнацької творчості "Надія" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області".

Згідно із довідкою комісії за результатами перевірки фактів, викладених у скарзі ОСОБА_2, комісією встановлено, що директором закладу ОСОБА_1 допущено некоректні висловлювання на адресу батьків та дідуся ОСОБА_3 ; в діях директора щодо невмотивованої відмови дитині у навчанні та способі спілкування ОСОБА_1 з батьками вбачаються особисті корисливі мотиви, які можуть бути розцінені як вчинення щодо громадян України з боку педагогічного працівника аморального вчинку.

15 липня 2016 року до начальника Управління освіти Кіровоградської міської ради ОСОБА_4 звернулися із заявами керівник гуртка зразкового хореографічного ансамблю "Надія" Центру дитячої та юнацької творчості Навчально-виховного об`єднання № 18 м. Кіровограда ОСОБА_7 та ОСОБА_12

Заява ОСОБА_7 обґрунтована тим, що 14 липня 2016 року він прийшов до Навчально-виховного об`єднання № 18 забрати в своєму робочому кабінеті деякі папери та особисті речі, однак до кабінету увійшли директор шкоди ОСОБА_1 з вчителем ОСОБА_8, і ОСОБА_1 вимагала, щоб він вийшов з приміщення та надав пояснення, чому він зірвав печатку на дверях, так як за словами директора він не має права зайти в свій робочий кабінет. ОСОБА_7 намагався здійснити запис того, що відбувається, але ОСОБА_1 підійшла майже впритул до нього, намагаючись спочатку видерти з рук камеру, а потім, застосовуючи фізичну силу, стягнути його із стільця. На будь-які зауваження щодо таких неадекватних дій ОСОБА_1 не реагувала, а в той час, як ОСОБА_7 все ж таки навів камеру безпосередньо на директора, вона поспіхом залишила кабінет, повідомивши, що викличе поліцію.

Через деякий час дійсно прибув екіпаж патрульної поліції, виклик було отримано з телефону ОСОБА_9 з формулюванням "Невідомий бешкетує в школі", патрульні відібрали пояснення у ОСОБА_7 і ОСОБА_1, після чого залишили приміщення.

Свідками спілкування з представниками поліції були також ОСОБА_10 та неповнолітня вихованка ансамблю ОСОБА_11 зі свою мамою ОСОБА_12

ОСОБА_7 вважає поведінку директора школи ОСОБА_1 неадекватною та просив відреагувати.

Заява ОСОБА_12 обґрунтована тим, що її донька ОСОБА_11, учениця п`ятого класу Навчально-виховного об`єднання № 18, звернулась до керівника зразкового хореографічного ансамблю "Надія" за допомогою в обранні костюму для виступу. За запрошенням викладача вона попрямувала до танцювального класу і, зайшовши в приміщення школи, дитина побачила, що там знаходиться поліція і директор школи ОСОБА_1, яка при зустрічі з дитиною, накинулась на неї з криками: "Чого ти прийшла? Репетиції вже не проходять, вийди звідси!". Дитина була перелякана та розгублена, не знаючи, чим завинила перед дорослим, а директор не стала чекати, коли дівчинка зорієнтується, і виштовхала її за двері.

ОСОБА_12 вважає таку поведінку некоректною для дорослої людини та просила перевірити професійну, моральну та психологічну відповідність ОСОБА_1 займаній посаді і тим самим захистити дітей від принижень та психологічних травм.

Відповідно до наказу Управління освіти Кіровоградської міської ради від 17 липня 2016 року № 538/0 створено комісію із вивчення фактів, викладених у скаргах ОСОБА_7 та ОСОБА_12 .

Згідно із довідкою комісії від 21 липня 2016 року за результатами перевірки фактів, викладених у заявах ОСОБА_7 та ОСОБА_12, комісія дійшла висновку, що директор Комунального закладу навчально-виховного об`єднання "Багатопрофільний ліцей фізико-математична школа - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 - центр дитячої та юнацької творчості "Надія" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області" ОСОБА_1 вчинила аморальні проступки, несумісні з продовженням даної роботи (винні діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження), а тому відповідно до частини третьої статті 41 КЗпП України, пункту 4.3 посадової інструкції директора загальноосвітнього навчального закладу, затвердженої начальником Управління освіти Кіровоградської міської ради 31 грудня 2015 року, вчинення таких дій є підставою для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника або уповноваженого органу.

Наказом начальника Управління освіти Кіровоградської міської ради Костенко Л. Д від 21 липня 2016 року № 348-к ОСОБА_1, директора комунального закладу "Навчально - виховне об`єднання "Багатопрофільний ліцей - фізико-математична школа - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 - центр дитячої та юнацької творчості "Надія" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області", звільнено із займаної посади за вчинення аморальних проступків, несумісних з продовженням даної роботи, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України, з 21 липня 2016 року.

Положеннями частини першої статті 54 Закону України "Про освіту", у редакції, чинній на час вирішення справи по суті (далі - Закон України "Про освіту" (2145-19) ), педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов`язки.

Згідно із статтею 56 Закону України "Про освіту" педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов`язані постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру; настановленням та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі (правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей); виховувати в дітей і молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком.

Ураховуючи викладене, працівники, які виконують виховну функцію, - вчитель, педагог, вихователь - зобов`язані бути людиною високих моральних переконань та бездоганної поведінки. Особистий приклад викладача та його авторитет і високоморальна поведінка мають виключно важливе значення у формуванні свідомості молоді. Унаслідок цього, якщо педагог недостойною поведінкою скомпрометував себе перед учнями, іншими особами, порушив моральні норми, втратив тим самим авторитет, дискредитував себе як вихователь, він може бути звільнений з роботи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Статтею 41 КЗпП України передбачено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

До кола осіб, які можуть бути звільнені на підставі цієї статті, належать працівники, які виконують виховні функції.

Відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником.

До суб`єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України "Про освіту", а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Виходячи з диспозиції норми пункту 3 статті 41 КЗпП України, звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку є несумісним з продовженням роботи, що має виховну функцію.

Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов`язків, так і не пов`язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

Звільнення не може бути визнано правильним, якщо воно проведено внаслідок загальної оцінки поведінки працівника, не підтвердженої конкретними фактами (пункт 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) ).

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що у довідці комісії від 21 липня 2016 року за результатами перевірки фактів, викладених у заявах на дії ОСОБА_1 керівника гуртка ОСОБА_7 та ОСОБА_12, зазначено зміст цих заяв і комісія визнала їх зміст правдивими та вважала, що ОСОБА_1 вчинила аморальні проступки.

Однак, у цій довідці не зазначено, які саме факти встановила комісія, на підставі яких доказів і які саме дії ОСОБА_1 є аморальним проступком.

У довідці за результатами перевірки фактів, викладених у скарзі ОСОБА_2, зазначено, що в діях директора щодо невмотивованої відмови дитині у навчанні та способі спілкування з батьками вбачаються особисті корисливі мотиви, які можуть бути розцінені як вчинення у відношенні до громадян України з боку педагогічного працівника аморального вчинку.

14 червня 2016 року ОСОБА_2 за підписом заступника директора була надана відповідь із роз`ясненнями, що з питанням про зарахування сина до першого класу він може звернутися до адміністрації закладу з 20 серпня 2017 року.

Не зарахування дитини до підготовчого класу саме по собі не може вважатися аморальним проступком.

Висновки комісії про те, що вбачаються особисті корисливі мотиви ОСОБА_1, всупереч вимогам статей 10, 60 ЦПК України 2004 року, належними та допустимими доказами не підтверджуються та є припущенням комісії.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав звільнення ОСОБА_1, передбачених пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Рішення суду першої інстанції в частині визначених судом сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди не оскаржувалось, тому колегія суддів згідно зі статтею 400 ЦПК України в цій частині його не переглядає.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, на виконання вимог статей 303, 307 ЦПК України 2004 року, дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надав їм належну оцінку, визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність судових рішень не впливають, афактично зводяться до переоцінки доказів, що на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК України (1618-15) не передбачено.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2017 року відмовлено в зупиненні виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року, в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді директора Комунального закладу "Навчально-виховне об`єднання "Багатопрофільний ліцей - фізико-математична школа - загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 - центр дитячої та юнацької творчості "Надія" Кіровоградської міської ради Кіровоградської області" з 21 липня 2016 року, а також в частині стягнення з Управління освіти Кіровоградської міської ради на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше, ніж за один місяць, у іншій частині виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року, зупинено до закінчення касаційного провадження.

Оскільки касаційне провадження у справі закінчено, то виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління освіти Кіровоградської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 23 січня 2017 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 23 березня 2017 року, в частині виконання, зупиненого ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 квітня 2017 року.