розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "БМ Банк" на рішення Апеляційного суду Волинської області, у складі колегії суддів: Лівандовської-Кочури Т. В., Бовчалюк З. А., Русинчука М. М.,

від 16 листопада 2016 року,

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року публічне акціонерне товариство "БМ Банк"

(далі -ПАТ "БМ Банк") звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Волинькомунпостач" (далі -

ТОВ "Волинькомунпостач"), ОСОБА_1, ОСОБА_2, посилаючись на те, що 06 березня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Банк", правонаступником якого є ПАТ "БМ Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк передав відповідачу грошові кошти у розмірі 99 840, 87 доларів США на строк до 05 березня 2018 року зі сплатою 15, 57 % річних. Також,

06 березня 2008 року між ПАТ "БМ Банк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого банк передав відповідачці грошові кошти у розмірі 99 867, 66 доларів США на строк до 05 березня 2018 року зі сплатою 15, 26 % річних. На забезпечення виконання зобов`язання за вказаними кредитними договорами між банком та

ТОВ "Волинькомунпостач" укладено договір іпотеки, за умовами якого, товариство передало банку в іпотеку комплекс будівель і споруд, який складається з будівлі контори № 1 загальною площею 543,2 кв. м, будівлі складу № 2 загальною площею 379,0 кв. м, будівлі складу № 3 літ. "Г-1" загальною площею 443,0 кв. м по АДРЕСА_1 .

Позивач указував на те, що рішенням Луцького міськрайонного суду

від 01 березня 2012 року стягнуто з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 06 березня 2008 року станом на 20 вересня 2011 року у розмірі 946 025, 11 грн. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 травня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором від 06 березня

2008 року станом на 20 вересня 2011 року у розмірі 910 066, 16 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 грудня 2013 року стягнуто на користь ПАТ "БМ Банк" з ОСОБА_1 заборгованість за вказаним кредитним договором за період з 20 вересня 2011 року по 10 липня

2012 року у розмірі 22 173, 84 грн, та з ОСОБА_2 заборгованість за зазначеним кредитним договором за період з 20 вересня 2011 року по

10 липня 2012 року у розмірі 21 751, 61 грн. Крім того, даним судовим рішенням в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами від 06 березня 2008 року, що станом на 10 липня 2007 року становила у загальному розмірі 2 137 605, 47 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 06 липня 2008 року.

На виконання вказаних судових рішень до банку грошових коштів ні від відповідачів, ні від виконавчої служби не надходило, а отже, станом на

07 квітня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 196 713 доларів 99 центів США, що еквівалентно 4 612 454, 23 грн, а заборгованість, що підлягає стягненню становить 3 677 913, 96 грн. Станом на 07 квітня 2015 року заборгованість за кредитним договором ОСОБА_2 складає 190 309 доларів

62 центи США, що еквівалентно 4 462 287, 67 грн, а заборгованість, що підлягає стягненню становить 3 559 015, 73 грн.

Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "БМ Банк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 06 березня

2008 року за період з 10 липня 2012 року по 07 квітня 2015 року у розмірі

3 677 913, 96 грн; стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 06 березня 2008 року за період з 10 липня 2012 року

по 07 квітня 2015 року у розмірі 3 559 015, 73 грн. В рахунок погашення боргу відповідачами за кредитним договором № 4/33/060308

від 06 березня 2008 року, укладеним між ТОВ "БМ Банк" та

ОСОБА_1, та за кредитним договором № 4/32/060308

від 06 березня 2008 року, укладеним між ТОВ "БМ Банк" та ОСОБА_2, яка в загальному за період з 10 липня 2012 року по 07 квітня 2015 року складає 7 057 667, 03 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 06 березня 2008 року, укладеного між ТОВ "БМ Банк" та ТОВ "Волинькомунпостач", а саме на: нерухоме майно комплекс будівель і споруд, який в цілому складається з: будівлі контори № 1, загальною площею 543, 2 кв. м, будівлі складу № 2 загальною площею 379, 0 кв. м., будівлі складу № 3, загальною площею 433, 0 кв. м., що розташований за адресою:

АДРЕСА_1, власником якого є ТОВ "Волинькомунпостач".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 березня 2016 року закрито провадження в частині позовних вимог до

ТОВ "Волинькомунпостач" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 17 березня 2016 року позов ПАТ "БМ Банк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "БМ Банк" заборгованість за кредитним договором від 06 березня 2008 року, що виникла за період

з 10 липня 2012 року по 07 квітня 2015 року, у розмірі 3 677 913, 96 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "БМ Банк" заборгованість за кредитним договором від 06 березня 2008 року, що виникла за період з

10 липня 2012 року по 07 квітня 2015 року, у розмірі 3 559 015, 73 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Закриваючи провадження в частині позовних вимог до

ТОВ "Волинькомунпостач" про звернення стягнення на предмет іпотеки суд першої інстанції виходив з того, що спір про право виник між юридичними особами, а отже даний позов повинен розглядатися у господарському суді.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальники

ОСОБА_1, порушуючи умови кредитного договору № 4/33/060308, та ОСОБА_2, порушуючи умови кредитного договору № 4/32/060308, свої зобов`язання за договорами належним чином не виконують, суми щомісячних платежів передбачені договорами не вносять. Попередні рішення судів залишилися невиконаними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 28 квітня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "БМ Банк" відхилено, ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області, про закриття провадження по справі в частині позовних вимог ПАТ "БМ Банк" до

ТОВ "Волинькомунпостач", від 17 березня 2016 року залишено без змін.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 20 травня 2016 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 -

ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "БМ Банк" до ОСОБА_2 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "БМ Банк" заборгованість за кредитним договором № 4/32/060308 від 06 березня 2008 року, що виникла за період з 10 липня 2012 року по 07 квітня 2015 року в розмірі

1 552 798, 09 грн, яка складається із 967 727, 25 грн відсотків за кредитом, 232 328, 32 грн пені за порушення сплати відсотків, 352 742,52 грн пені за порушення строку сплати кредиту; в решті позовних вимог ПАТ "БМ Банк" до ОСОБА_2 відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2, порушуючи умови кредитного договору № 4/32/060308, свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала. Ухваленні відносно неї рішення судів від 08 травня 2012 року та від 17 грудня 2013 року не виконані. Тіло кредиту було стягнуто за рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 травня 2012 року за позовом ПАТ "БМ Банк" до ОСОБА_2, а тому оскільки вимога про стягнення заборгованості за кредитом вже була предметом розгляду суду першої інстанції, то суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що в цій частині позову слід відмовити.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2016 року касаційну скаргу

ПАТ "БМ Банк" задоволено частково, рішення Апеляційного суду Волинської області від 20 травня 2016 року в частині вирішення позову ПАТ "БМ Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ПАТ "БМ Банк" до ОСОБА_2, та направляючи справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав про те, що ухвалюючи судове рішення суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до рішень міськрайонного суду

від 8 травня 2012 року та від 17 грудня 2013 року з відповідача стягнуто на користь позивача заборгованість за спірним кредитним договором у гривневому еквіваленті без урахування пені в загальному розмірі 903 271, 94 грн станом на 20 вересня 2011 року та за період з 20 вересня 2011 року по 10 липня 2012 року. Проте, заборгованість відповідача станом на 07 квітня 2015 року становила 3 559 015, 73 грн. Докази щодо погашення відповідачем вищевказаної заборгованості перед позивачем суду не надані.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що рішенням міськрайонного суду від 8 травня 2012 року стягнуто з відповідача тіло кредиту у гривневому еквіваленті, а не у валюті кредиту, а, отже, судом не досліджено чи правомірно позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у зв`язку із збільшенням курсу валюти кредиту, а саме долара США. Тобто, апеляційний суд відмовив у задоволенні вимог, які не заявлялися, а заявлені вимоги (стягнення суми у зв`язку зі зміною курсу валют) не розглянув і свого правового висновку не зробив.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 16 листопада

2016 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської областівід 17 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ "БМ Банк" до ОСОБА_2 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "БМ Банк" заборгованість за кредитним договором № 4/32/060308 від 06 березня 2008 року, що виникла за період з 10 липня 2012 року по 07 квітня 2015 року, в розмірі

1 552 798, 09 грн, яка складається із 967 727, 25 грн, відсотків за кредитом, 585 070, 84 грн. та пені за порушення сплати відсотків та порушення строку сплати кредиту. В решті позовних вимог ПАТ "БМ Банк" до ОСОБА_2 відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд вважав, що оскільки ОСОБА_2, порушуючи умови кредитного договору № 4/32/060308, свої зобов`язання належним чином не виконувала, а ухвалені відносно неї рішення судів від 08 травня

2012 року та 17 грудня 2013 року не виконані, то з неї підлягають стягненню проценти за кредитом та пеня в межах строку позовної давності.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за кредитом суд апеляційної інстанції виходив з того, що банк просить стягнути заборгованість по кредиту, яка вже стягнута судовим рішенням від 08 травня 2012 року у гривневому еквіваленті, у зв`язку із збільшенням курсу валюти кредиту. Оскільки зазначене рішення набрало законної сили, а стягнення присуджених сум, у зв`язку із збільшенням курсу валюти кредиту не передбачено вимогами закону, і призведе до повторного стягнення заборгованості по тілу кредиту, а відповідно і до подвійної відповідальності боржника за одне й те ж саме невиконання кредитного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у 05 грудня 2016 року (дата здачі документів на пошту) до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ "БМ Банк", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Волинської області від 16 листопада 2016 року, арішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи

№ 161/5665/15-ц з суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2017 справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України (1618-15) ), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є

Верховний Суд.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

12 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 161/5665/15-ц передано судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 травня 2012 року було стягнуто тіло кредиту в гривневому еквіваленті, а не у валюті кредиту, тому АТ "БМ Банк" має право вимагати стягнення з ОСОБА_2 заборгованості у зв`язку зі збільшенням курсу валюти кредиту - долара США.

Суд апеляційної інстанції проігнорував пункт 3.7 кредитного договору №4/32/060308 від 06 березня 2008 року, що укладений між ТОВ "БМ Банк" та ОСОБА_2, згідно якого сплата суми кредиту та процентів здійснюється на рахунок НОМЕР_1 у валюті отриманого кредиту. Позичальник несе валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором.

Представник банку вважав, що збільшення курсу гривні до іноземної валюти здійснюється Національним Банком України на підставі діючого законодавства України, а отже стягнення присуджених сум у зв`язку із збільшенням курсу валюти кредиту передбачено вимогами закону.

Посилався на статті 525, 526, 599, 611, 1046, 1048, 1050 ЦК України, умови укладеного між сторонами кредитного договору та наполягав на тому, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора про передбачене договором дострокове стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів, яке ухвалене до спливу строку договору і не виконане боржником, не позбавляє кредитора права на отримання нарахувань та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та цього кодексу.

Учасниками справи відзив (заперечення) на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

06 березня 2008 року між ТОВ "БМ Банк", правонаступником якого є

ПАТ "БМ Банк", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір

№ 4/32/060308, відповідно до умов якого остання отримала на умовах поворотності та платності грошові кошти в розмірі 99 867,66 доларів США під 15,26 % річних строком до 05 березня 2018 року на споживчі потреби.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 травня 2012 року стягнуто з відповідача ОСОБА_2 в користь ПАТ "БМ Банк" заборгованість за кредитним договором № 4/32/060308 від 06 березня 2008 року станом

на 20 вересня 2011 року в розмірі 910 066, 16 грн., яка складається із тіла кредиту, процентів та пені.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 грудня 2013 року стягнуто в користь ПАТ "БМ Банк" з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 4/32/060308 від 06 березня 2008 року в розмірі

21 751, 61 грн., що виникла за період з 20 вересня 2011 року

по 10 липня 2012 року і складається з процентів та пені.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 травня 2012 року стягнуто з відповідача

ОСОБА_2 всю суму боргу станом на 20 вересня 2011 року з урахуванням тіла кредиту, а рішенням цього ж суду першої інстанції

від 17 грудня 2013 року з відповідача ОСОБА_2 стягнуто заборгованість по процентам та пені станом на 10 липня 2012 року.

Згідно частини 1 додаткового договору № 1 від 23 вересня 2009 року до кредитного договору № 4/32/060308 від 06 березня 2008 року, процентна ставка за договором з 01 вересня 2010 року по 05 березня 2018 року становить 15,26 %

У пунктах 3.4, 3.5 частини № 2 кредитного договору № 4/32/060308

від 06 березня 2008 року встановлений порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом.

Пунктом 8.1 кредитного договору № 4/32/060308 від 06 березня 2008 року передбачено, що при порушені строків погашення кредиту або сплати процентів за користування кредитом позичальник додатково сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплачених вчасно сум за кожен день простроченого платежу.

ОСОБА_2, порушуючи умови кредитного договору № 4/32/060308

від 06 березня 2008 року, свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 08 травня 2012 року та

від 17 грудня 2013 року ОСОБА_2 не виконанні.

З наданого позивачем розрахунку апеляційним судом встановлено, що за період з 11 липня 2012 року по 06 квітня 2015 року розмір процентів становить 967 727,25 грн, пеня за порушення строку сплати процентів становить 232 328, 32 грн, пеня за порушення строку сплати кредиту становить 352 742, 52 грн.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до статті 213 ЦПК України(в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини третьої статті 10, статті 60 ЦПК України, (в редакції кодексу, що діяла на час ухвалення оскаржуваних рішень), кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні за змістом положення містять статті 76, 81 чинного ЦПК України (1618-15) .

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Курсова різниця це різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національній валюті України при різних валютних курсах.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд враховує висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц, та виходить із того, що ПАТ "БМ Банк", як кредитор за кредитним договором відповідно до вимог статей 6, 627 ЦК України реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, у 2011 та 2012 року звертався до суду із позовами

(справи № 2-6590/11 та №0308/11788/12) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4/32/060308 від 06 березня 2008 року, заявляючи вимоги про стягнення заборгованості в національній валюті - українській гривні.

Отже кредитор, який самостійно заявив вимоги про стягнення заборгованості у національній валюті, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто із боржника, звернув судове рішення до примусового виконання, не має права на стягнення курсової різниці.

Крім того Верховний Суд враховує, що, у 2011 році банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, визначивши суму заборгованості в національній валюті у розмірі 910 066, 16 грн, вказавши, що це повна заборгованість за кредитним договором № 4/32/060308 від 06 березня 2008 року станом на 19 вересня 2011 року.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області

від 08 травня 2012 року у справі № 2-6590/11 позов ПАТ "БМ Банк" задоволено у повному обсязі, рішення набрало законної сили.

Враховуючи, що визначена ПАТ "БМ Банк" сума заборгованості за кредитним договором № 4/32/060308 від 06 березня 2008 року розрахована як курсова різниця гривні до долара США у період від пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту і до моменту повернення такої заборгованості, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог

ПАТ "БМ Банк" до ОСОБА_2 в цій частині є законним та обґрунтованим.

Визначений в умовах кредитного договору порядок сплати кредитної заборгованості не може бути підставою для стягнення курсової різниці, оскільки, звернувшись до суду з позовом про дострокове повернення кредиту, позивач змінив строк кредитування та відповідно визначив у національній валюті України суму заборгованості, що підлягає поверненню.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення Апеляційного суду Волинської області від 16 листопада

2016 року, в частині задоволення позовних вимог банку про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за процентами та пенею, позичальником ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржувалось, а тому справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду