розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року у складі судді Чайкіної О. В. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської В. П., Митрофанової Л. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в інтересах якої діє законний представник ОСОБА_2, про визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 1997 року він є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Власником іншої 1/2 частини цієї квартири згідно з договором дарування від 02 вересня 2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Огняник А. М. та зареєстрованим у реєстрі за № 2463, був його син ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається із 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

02 липня 2014 року він звернувся за місцем відкриття спадщини до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу із заявою про видачу свідоцтва на право власності після смерті ОСОБА_3, однак постановою від 30 вересня 2014 року приватним нотаріусом було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що окрім нього спадкоємцями за законом першої черги, які прийняли спадщину, є дружина спадкодавця - ОСОБА_2 та дочка спадкодавця - ОСОБА_3, крім того, у нього відсутній правовстановлюючий документ на частку квартири, яка належала ОСОБА_3, а інші спадкоємці на виклики нотаріуса не реагують.

Вказував, що з 2005 року проживає у знайомих, постійного місця проживання не має, на теперішній час проживає по АДРЕСА_2 . Оскільки він є батьком ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, від прийняття спадщини не відмовлявся та зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, то він відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

На підставі вказаного ОСОБА_1 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 18 квітня 2016 року просив суд визнати за ним право власності на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 1/6 частини 1/2 частки квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 02 вересня 2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Огняник А. М. 02 вересня 2004 року та зареєстровано у реєстрі за № 2463.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 687,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у частині третій статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець вважатиметься таким, що постійно проживав разом із спадкодавцем, і в тому випадку, коли за певний, навіть значний, час до настання смерті спадкодавця він відбув з місця проживання спадкодавця у довготривале відрядження, з якого повернувся після закінчення строку для прийняття спадщини.

Оскільки позивач в іншій спосіб, окрім звернення до суду із цим позовом про визнання права власності у порядку спадкування захистити своє порушене право не може, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що встановивши, що зареєстрованим місцем проживання позивача є квартира АДРЕСА_1, в якій також проживав його син ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги після смерті сина ОСОБА_3, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину.

Оскільки ОСОБА_3 за життя заповіту не склав, а відповідно до частини першої статті 1278 ЦК України частки спадкоємців у спадковому майні є рівними, то кожному зі спадкоємців першої черги (батько ОСОБА_1, дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3 ) належить по 1/6 частині спадкового майна.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і закрити провадження у справі.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до Розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 06 червня 2019 року № 617/0/226-19 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. При цьому, пред`являючи позов, ОСОБА_1 не заперечував, що з 2005 року фактично не проживає за зареєстрованим місцем проживання, а саме у квартирі АДРЕСА_1 . Таким чином, суди дійшли помилкового висновку, що ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки на момент смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, він постійно не проживав зі спадкодавцем. При цьому, доказів поважності причин непроживання за зареєстрованим місцем проживання (відрядження, лікування, проходження військової служби тощо) позивачем не надано.

Крім того, судами не враховано, що сама по собі реєстрація місця проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини.

Заперечення на касаційну скаргу позивачем не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 1997 року квартиру АДРЕСА_1 визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та у порядку поділу спільного майна подружжя за кожним визнано право власності на 1/2 частини цієї квартири.

Вселено ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування від 02 вересня 2004 року, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Огняник А. М. та зареєстрованого у реєстрі за № 2463, ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області було зроблено актовий запис № 725.

Батьком ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1, дружиною - ОСОБА_2, дочкою - ОСОБА_3

Зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є квартира АДРЕСА_1 .

02 липня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину після смерті сина ОСОБА_3 .

Постановою приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округувід 30 вересня 2014 року ОСОБА_1 було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/6 частини спадкового майна - квартири АДРЕСА_1, у зв`язку з тим, що окрім нього, спадкоємцями за законом першої черги, які прийняли спадщину, є дружина спадкодавця - ОСОБА_2 та дочка спадкодавця - ОСОБА_3, крім того, у нього відсутній правовстановлюючий документ на частку квартири, яка належала ОСОБА_3, а інші спадкоємці на виклики нотаріуса не реагують.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України ).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України ).

Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частин першої, третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1270 ЦК установлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Судом установлено, що рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 грудня 1997 року ОСОБА_1 було вселено до квартири АДРЕСА_1 та на час відкриття спадщини він був зареєстрований разом зі спадкодавцем в указаній квартирі.

У статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи.

Разом з тим, визначення терміну "постійне місце проживання" у діючому законодавстві відсутнє. Також відсутні будь-які часові критерії для визначення факту постійності.

Відповідно до пункту 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Згідно з пунктом 3.22 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , уразі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Виходячи з наведеного, реєстраційний запис у паспорті ОСОБА_1 про те, що він зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 є належним доказом його проживання зі спадкодавцем та прийняття спадщини, враховуючи, що заяву про відмову від спадщини він не подавав.

Відповідно до частини десятої статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, факт проживання ОСОБА_1 у знайомих, за наявності зареєстрованого місця проживання у квартирі АДРЕСА_1, не може свідчити, що ним було змінено місце постійного проживання.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач на момент відкриття спадщини не проживав разом зі спадкодавцем є безпідставними, оскільки спростовуються імперативними положеннями статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", яка встановлює, що особа здійснює реєстрацію лише за місцем свого проживання.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1, як спадкоємець першої черги після смерті сина ОСОБА_3, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину та відповідно до статей 1261, 1278 ЦК України має право на рівну з іншими спадкоємцями першої черги частину спадкового майна.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2017 року залишити без змін.