Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 539/2495/15-ц

провадження № 61-21666св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивач - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Регіональний центр МВС України в Полтавській області,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 вересня 2016 року та додаткове рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 листопада 2016 року у складі судді Даценка В. М., ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Пікуля В. П., Кривчун Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Регіонального центру МВС України в Полтавській області про скасування державної реєстрації автомобіля, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 31 березня 1995 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . За час шлюбу подружжя за спільні кошти придбали автомобіль Opel Vivaro, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, який за взаємною згодою було зареєстровано на ОСОБА_3 .

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 листопада 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано.

23 вересня 2014 року ОСОБА_3 самовільно без згоди ОСОБА_1 продав вказаний автомобіль ОСОБА_4, за яким було проведено державну реєстрацію автомобіля та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2014 року та рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2015 року у справі № 539/3563/14-цвизнано недійсним договори, на підставі яких здійснено купівлю-продаж спірного автомобіля.

Після скасування вказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 намагалась здійснити в органах перереєстрацію автомобіля, проте, їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для перереєстрації, а також відсутністю самого транспортного засобу.

Вказувала, що відповідачі необхідні для перереєстрації автомобіля документи та автомобіль у органи реєстрації добровільно передавати не бажають, умисно вчиняють перешкоди у реалізації нею права власності на спірний автомобіль.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням уточнених позовних вимог просила суд: скасувати державну реєстрацію автомобіля Opel Vivaro, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, яка була здійснена 23 вересня 2014 року органами Відділу реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАЇ МВС України в Полтавській області за ОСОБА_4 і підтверджена свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 23 вересня 2014 року серії НОМЕР_2 ; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 і повернути їй автомобіль Opel Vivaro, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, у комплектності поставки заводу виробника автомобіля, з двома пультами керування системою сигналізації, з номерними знаками та документами про державну реєстрацію автомобіля; зобов`язати ОСОБА_3, ОСОБА_4 здійснити всі передбачені діючим законодавством України дії з державної реєстрації автомобіля Opel Vivaro, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, на двох законних співвласників відповідно до рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2015 року; надати до територіального сервісного центру 5343 МВС України вказаний транспортний засіб для його огляду та перевірки справжності ідентифікаційних вузлів і агрегатів та реєстрації транспортного засобу; надати автомобіль експерту МВС для огляду та перевірки справжності ідентифікаційних номерів вузлів і агрегатів та реєстраційних документів на транспортний засіб; оформити, підписати та подати до територіального сервісного центру 5343 МВС України заяву для реєстрації автомобіля за власниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3, свої підписи у заяві засвідчити нотаріально; додати до заяви оригінал свідоцтва про реєстрацію вказаного транспортного засобу, копію реєстраційної картки, оригінал внутрішнього паспорту громадянина України та засвідчену заявником копію всіх його сторінок та судові рішення; державну реєстрацію транспортного засобу провести за власником ОСОБА_1, при цьому відомості стосовно другого співвласника автомобіля ОСОБА_3 у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу зазначити у графі "Особливі відмітки", що ОСОБА_3 має право керувати та є співвласником; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та номерні знаки на автомобіль видати на руки співвласнику ОСОБА_1 ; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000 грн з кожного відповідача.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 і повернуто ОСОБА_1 автомобіль Opel Vivaro, 2004 року випуску, тип пального D, колір жовтий, об`єм двигуна 1 870, кузов НОМЕР_4, номерний знак НОМЕР_1 .

Зобов`язано ОСОБА_3 здійснити всі передбачені діючим законодавством України дії з державної реєстрації автомобіля Opel Vivaro, 2004 року випуску, тип пального D, колір жовтий, об`єм двигуна 1 870, кузов НОМЕР_4, номерний знак НОМЕР_1, на двох законних співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно до рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2015 року у справі № 539/3563/14-ц.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Провадження у справі в частині вимог до Регіонального сервісного центру МВС України в Полтавській області про скасування державної реєстрації автомобіля Opel Vivaro, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, яка була здійснена 23 вересня 2014 року органами ВРЕР УДАЇ МВС України в Полтавській області за ОСОБА_4 і підтверджена свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 23 вересня 2014 року серії НОМЕР_2 та зобов`язання здійснити державну реєстрацію транспортного засобу за власником - ОСОБА_1, при цьому відомості стосовно другого співвласника автомобіля ОСОБА_3 у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу у графі "Особисті відмітки" - зробити запис про те, що ОСОБА_3 має право керувати та є співвласником. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та номерні знаки на автомобіль видати на руки співвласнику ОСОБА_1 закрито.

У іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Лубенського міськрайонного суду Луганської області від 14 листопада 2016 року вирішено питання щодо судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 243 грн 60 коп. судового збору, 1 750 грн витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_3 ОСОБА_1 487 грн 20 коп. судового збору, 3 500 грн витрат на правову допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є власником 1/2 частини спірного автомобіля, оскільки договір купівлі-продажу щодо вказаного автомобіля між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому порядку визнано недійсним, а факт реєстрації вказаного автомобіля за ОСОБА_4 жодних юридичних прав для нього не породжує, тому вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що позивач є співвласником спірного транспортного засобу, а інший співвласник чинить їй перешкоди в реєстрації вказаного автомобіля, тобто в його користуванні, вимоги щодо зобов`язання здійснити дії з державної реєстрації автомобіля на двох законних співвласників відповідно до рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2014 року та рішення Апеляційного суду від 26 січня 2015 року у справі № 539/3563/14-ц є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стягуючи грошові кошти на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що дії ОСОБА_3 щодо усунення позивача у користуванні транспортним засобом, нездійснення перереєстрації його за двома власниками завдали ОСОБА_1 душевних страждань.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог до Регіонального сервісного центру МВС України в Полтавській області, місцевий суд виходив із того, що вказані вимоги пред`явлені до суб`єкта владних повноважень і пов`язані з виконанням ним управлінських функцій, а тому підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині надання автомобіля до територіального сервісного центру 5343 МВС України в Полтавській області для його огляду та перевірки ідентифікаційних номерів вузлів та агрегатів, реєстраційних документів на нього та здійснення інших дій, які необхідно вчинити співвласникам щодо реєстрації транспортного засобу, суд першої інстанції виходив із того, що вказаними вимогами позивач просить встановити порядок виконання судового рішення, що є повноваженнями державної виконавчої служби.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16 лютого 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилено.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 вересня 2016 року та додаткове рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 листопада 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, здійснив системний аналіз правових норм, що регулюють спірні правовідносини, обґрунтовано задовольнив позов в частині витребування спірного автомобіля з чужого незаконного володіння у особи, яка не є його власником, відповідно до положень статей 387, 388 ЦК України та повернув його у володіння ОСОБА_1 .

Встановивши наявність у позивача перешкод зі сторони ОСОБА_3 щодо здійснення перереєстрації спірного транспортного засобу на двох законних співвласників відповідно до рішень судів першої та апеляційної інстанцій, місцевий суд обґрунтовано зобов`язав останнього здійснити всі передбачені діючим законодавством України дії з державної реєстрації автомобіля.

Стягуючи грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 грн, місцевий суд врахував характер та обсяг завданих позивачу душевних страждань, а також вимог розумності, виваженості та справедливості.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.

Відповідно до Розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 червня 2019 року № 641/0/226-19 та Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій порушено положення статті 358 ЦК України, відповідно до якого право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а тому повинен діяти принцип абсолютної рівності прав співвласників. Ніхто з співвласників не може мати переваги перед іншим у праві володіння, користування і розпорядженням спільним майном. Судами не дотримані вказані вимоги закону, оскільки спірний автомобіль було передано саме позивачу, хоча останній належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності, по 1/2 частині кожному. Вказується, що позивач не позбавлена права витребувати свою частку від володіючих невласників її майна, проте, вона не має права витребувати іншу половину майна, яка належить другому співвласнику.

Також заявники зазначають, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано зобов`язали ОСОБА_3 здійснити всі передбачені чинним законодавством України дії з перереєстрації спірного автомобіля. Зазначають, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів регламентується Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (1388-98-п) . Вказаний порядок передбачає реєстрацію транспортного засобу на одну особу, а відповідно до пункту 6 вказаного Порядку, транспортні засоби, що належать декільком фізичним особам за їх письмовою згодою реєструються за однією з таких осіб, інший співвласник може бути внесений у графу "Особливі відмітки". Проте, така реєстрація здійснюється лише за згодою двох співвласників, яку треба надати до Регіонального сервісного центру МВС України в Полтавській області, що стає неможливим, оскільки такої згоди ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не досягнуть. Крім того, якщо свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу буде перебувати фактично у одного співвласника, а він його не надасть іншому, то останній буде позбавлений можливості керувати автомобілем навіть при умові, що він зможе його отримати.

Також посилаються на порушення судами пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України, оскільки рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2015 року рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2014 року в частині вилучення у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 і передачі позивачу спірного автомобіля скасовано. Тобто позивачу вже було відмовлено у задоволенні заявлених нею вимог про витребування майна, а тому суди повинні були закрити провадження у справі.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 вказують, що єдиним способом вирішення спору щодо поділу спірного автомобіля є його поділ, який передбачений СК України.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У червні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

У червні 2017 року Регіональний сервісний центр МВС України в Полтавській області подало заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині заявлених вимог до Регіонального сервісного центру є обґрунтованими та такими, що прийняті у відповідності до норм закону, оскільки у вказаному спорі він виступає суб`єктом владних повноважень при виконанні покладених на нього завдань, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано закрили провадження в частині вимог до нього.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 31 березня 1995 року ОСОБА_1 з ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі. У квітні 2010 року подружжя за спільні кошти придбали автомобіль Opel Vivaro, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Право власності на вказаний автомобіль у органах ВРЕР ДАІ МВС України за спільною домовленістю було зареєстроване 24 квітня 2010 року за ОСОБА_3 .

Згідно рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 листопада 2013 року шлюб між сторонами було розірвано. В подальшому позивачка повторно зареєструвала шлюб, змінивши своє прізвище на ОСОБА_6 .

Згодом позивачка звернулась до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області про поділ спільного майна подружжя, до якого входив і автомобіль Opel Vivaro, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

У вересні 2014 року ОСОБА_3 без згоди позивачки продав спірний автомобіль своєму батьку ОСОБА_4, що підтверджується довідкою-рахунком ТОВ "МБД "Фаворит" від 23 вересня 2014 року серії ВІА №560104.

Як вбачається з зазначеної довідки, органами ВРЕР ДАІ МВС України було проведено державну реєстрацію спірного автомобіля за ОСОБА_4 і на його ім`я оформлене та видане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23 вересня 2014 року серії НОМЕР_2 .

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2014 року та рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2015 року у справі № 539/3563/14-ц було визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_3 по 1/2 частки права власності на автомобіль Opel Vivaro, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно вимог статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із частиною 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, під час перебування у шлюбі сторони придбали автомобіль Opel Vivaro, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, тобто останній належав їм на праві спільної сумісної власності.

Спірний транспортний засіб ОСОБА_3 продав ОСОБА_4 23 вересня 2014 року без згоди ОСОБА_1

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 02 грудня 2014 року та рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26 січня 2015 року у справі № 539/3563/14-ц було скасовано вищевказаний договір купівлі-продажу автомобіля та визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_3 по 1/2 частки права власності на автомобіль OpelVivaro, 2004 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .

Частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Оскільки ОСОБА_1 є власником 1/2 частини автомобіля, то вона просила витребувати транспортний засіб у ОСОБА_4, який заволодів ним на підставі договору купівлі-продажу, що було визнано недійсним, тобто володіє ним без відповідної правової підстави (стаття 387 ЦК України).

Враховуючи те, що договір купівлі-продажу на підставі якого ОСОБА_4 набув право власності на автомобіль у судовому порядку було визнано недійним, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано витребував на користь позивача транспортний засіб, оскільки такий перебуває у володінні ОСОБА_4 без відповідної правової підстави.

Не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що витребовуючи на користь позивача транспортний засіб, суди попередніх інстанцій не врахували того, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою, з огляду на таке.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушене цивільне право чи цивільний інтерес підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, ОСОБА_1 скористалась передбаченим законом способом захисту свого порушеного права, як співвласник неподільної речі, та ініціювала до суду позов про витребування майна у особи, яка без достатньої правової підстави володіє ним.

Таким чином, витребовуючи на користь позивача транспортний засіб, суди попередніх інстанцій правильно забезпечили справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд справи, оскільки захистили порушені права ОСОБА_1 в ефективний правовий спосіб, що в свою чергу не позбавляє останню обов'язку в наступному відповідно до статті 358 ЦК України здійснювати право спільної часткової власності за згодою з іншим співвласником, оскільки майно є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 чинить перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні права власності на автомобіль, зокрема, щодо його перереєстрації.

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (1388-98-п) , транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать декільком фізичним або юридичним особам (співвласникам), за їх письмовою заявою реєструються за однією з таких осіб. У разі відсутності одного із співвласників державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі його письмової заяви. Справжність підпису такого співвласника засвідчується нотаріально. У графі "Особливі відмітки" свідоцтва про реєстрацію або тимчасового реєстраційного талону транспортних засобів щодо іншого співвласника може бути зроблено запис: "(прізвище, ім'я, по батькові або найменування юридичної особи) є співвласником".

Встановивши, що ОСОБА_3 чинить перешкоди в перереєстрації вказаного автомобіля ОСОБА_1, яка є співвласником 1/2 частини неподільного майна, суди обґрунтовано задовольнили вимогу щодо зобов'язання ОСОБА_3 здійснити всі передбачені діючим законодавством дії щодо державної реєстрації автомобіля за двома співвласниками.

Щодо доводів у касаційній скарзі про те, що перебування свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у одного співвласника, позбавить іншого співвласника можливості керувати транспортним засобом або його користуванням, слід зазначити, що правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України (435-15) з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Також доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій повинні були закрити провадження у справі, оскільки позивачу вже було відмовлено у задоволенні вимоги про витребування автомобіля з чужого незаконного володіння, є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

У справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ "Міжрегіональний брокерський дім "Фаворит", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління ДАІ УМВС в Полтавській області, про визнання права власності, визнання правочинів недійсними та вилучення майна, позивач просила витребувати на її користь автомобіль з підстав застосування наслідків недійсності правочину, а у справі, яка переглядається, ОСОБА_1 просила суд витребувати майно на її користь у особи, яка володіє ним без достатньої правової підстави. Отже, вбачається, що позови були пред'явлені з різних підстав, а тому відсутні обставини для закриття провадження у справі.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Отже, вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з дотримання вимог статей 263- 265, 382 ЦПК України повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами й обґрунтовано частково задовольнили позов ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29 вересня 2016 року, додаткове рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14 листопада 2016 та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович