розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2012 року у складі судді Братасюка В. М. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 15 березня 2017 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщія О. Я., Ткача З. Є.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк"), Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк" (далі - ВАТ "Кредобанк"), треті особи: відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Приватні інвестиції", про визнання недійсними договорів іпотеки.

Позов мотивовано тим, що між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (правонаступником якого є - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та ОСОБА_1 на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 09 червня 2005 року № 014/09-02/323/05, укладено іпотечний договір від 08 вересня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мороз К. В. за реєстровим № 6191. Згідно з умовами цього договору в іпотеку банку було надано незавершений будівництвом житловий будинок із надвірними будівлями, що розташовані в АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 липня 2005 року.

Після укладення зазначеного договору, без згоди іпотекодержателя, ОСОБА_1 змінив цільове призначення предмета іпотеки - з об`єкта житлового фонду перевів майно в нежитловий фонд, про що свідчить довідка, видана начальником Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації від 29 листопада 2005 року № 1355, де вказано, що готовність придорожнього комплексу, що розташований в АДРЕСА_1, складає: незавершений будівництвом готель літ. "А" становить 87 %, незавершений будівництвом бар літ. "Б" -75 %, незавершені будівництвом господарські будівлі з гаражами та мансардою літ. "Г" - 88 %, господарська будівля літ. "В", відмостки літ. "І", огорожа 1-5, загальною вартістю 541 201 грн.

Після зміни цільового призначення об`єкта нерухомості ОСОБА_1 28 лютого 2006 року уклав договір іпотеки з ПАТ "Кредобанк", посвідчений приватним нотаріусом Брикса Т. І., відповідно до якого в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,25 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, та будівлі придорожнього комплексу, а саме: незавершеного будівництвом готелю літ. "А", незавершеного будівництвом бару літ. "Б", незавершених будівництвом господарських будівель із гаражами та мансардою літ. "Г", господарської будівлі літ. "В", відмостки літ. "І", огорожі 1-5, що розташовані в АДРЕСА_1, належних ОСОБА_1

11 жовтня 2007 року ОСОБА_1 уклав договір іпотеки з ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", відповідно до якого в іпотеку банку надав об`єкт незавершеного будівництва, будівлі і споруди придорожнього комплексу, а саме: незавершений будівництвом готель літ. "А", незавершений будівництвом бар літ. "Б", що розташовані в АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,16 га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку, що належить ОСОБА_1 .

Позивач посилався на те, що ОСОБА_1 без повідомлення та згоди іпотекодержателя - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", змінив цільове призначення об`єкта нерухомості, який є предметом іпотеки, та передав його в іпотеку ПАТ "Кредобанк" та ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк".

Ураховуючи викладене, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" просило визнати недійсним договір іпотеки, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Кредобанк" 28 лютого 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Брикса Т. І., відповідно до якого ОСОБА_1 в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,25 га, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, та будівлі придорожнього комплексу, а саме: незавершеного будівництвом готелю літ. "А", незавершеного будівництвом бару літ. "Б", незавершених будівництвом господарських будівель із гаражами та мансардою літ. "Г", господарська будівля літ. "В", відмостка літ. "І", огорожа 1-5, що розташовані в АДРЕСА_1, належних ОСОБА_1

Визнати недійсним договір іпотеки, укладений 11 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", посвідчений приватним нотаріусом Салій О. В., відповідно до якого в іпотеку передано об`єкт незавершеного будівництва, будівлі і споруди придорожнього комплексу, а саме: незавершений будівництвом готель літ. "А", незавершений будівництвом бар літ. "Б", що розташовані в АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,16 га, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2012 року позов ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково. Визнано недійсним договір іпотеки, укладений 28 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Кредобанк", посвідчений приватним нотаріусом у реєстрі за № 422, в частині передачі в іпотеку незавершеного будівництвом готелю літ. "А" готовність - 87 %, незавершеного будівництвом бару літ. "Б" готовністю - 75 %, незавершеної будівництвом господарської будівлі з гаражами та мансардою літ. "Г" - процент готовності - 88 %, відмостки під літ. "І", що розташовані в АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1

Визнано недійсним посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу в реєстрі за № 8067 іпотечний договір від 11 жовтня 2007 року, укладений між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_1, відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: незавершений будівництвом готель, зазначений в плані земельної ділянки під літ. "А" готовністю 87 %"; незавершений будівництвом бар (цегла) зазначений в плані земельної ділянки під літ. "Б", готовністю 75 %, що розташовані на території Смиковецької сільської ради за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку загальною площею 0,16 га, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, на якій ці будівлі розташовані. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем на порушення вимог статті 12 Закону України "Про іпотеку" передано спірне іпотечне майно28 лютого 2006 року в іпотекуПАТ "Кредобанк" та 11 жовтня 2007 року в іпотекуВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" без згоди іпотекодержателя ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 15 березня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" залишено без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 грудня 2012 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2012 року в справі за заявою ОСОБА_1 про визнання права власності на незавершене будівництво № 1990/22-ц-1190/12, яким скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2006 року встановлено, що у порушення вимог договору ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та закону, ОСОБА_1 не повідомив іпотекодержателя про зміну цільового призначення предмета іпотеки з житлового будинку на придорожній комплекс, не повідомив Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області про те, що незавершене будівництво, на яке він просив визнати за ним право власності як придорожнього комплексу, фактично на момент звернення до суду в грудні 2005 року та на момент ухвалення рішення Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 03 січня 2006 року вже було передано в іпотеку АППБ "Аваль", як незавершений будівництвом житловий будинок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2017 року ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року справу за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1, ВАТ "Кредобанк", треті особи: відділ державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, ТОВ "Фінансова компанія Приватні інвестиції", про визнання недійсними договорів іпотеки, призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

20 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про наявність іпотечного договору від 08 вересня 2005 року, укладеного для забезпечення умов кредитного договору між АППБ "Аваль" та ОСОБА_1, не було відомо. Крім того, відповідно до пункту 1.2 договору іпотеки від 08 вересня 2005 року, укладеного міжАППБ "Аваль" та ОСОБА_1, предметом іпотеки є нерухоме майно: незавершене будівництво по АДРЕСА_1 . Отже, земельна ділянка, площею 0,16 га, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акта, не є предметом іпотеки за договором від 08 вересня 2005 року. Також, ОСОБА_1 не повідомив ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ПАТ "Кредобанк" про наявність укладеного іпотечного договору від 08 вересня 2005 року, чим порушено право ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ПАТ "Кредобанк".

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 червня 2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/09-02/323/05, відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 175 000 Євро, зі строком повернення до 08 червня 2012 року, зі сплатою 12 % річних (а. с. 7)

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 09 червня 2005 року № 014/09-02/323/05 між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" та ОСОБА_1 08 вересня 2005 року укладено договір іпотеки (а.с. 8-10).

Відповідно до пункту 1.2. вказаного договору предметом іпотеки є нерухоме майно: незавершений будівництвом житловий будинок із надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 . На приватизованій земельній ділянці розташований незавершений будівництвом житловий будинок, готовність якого складає 83 % та наступні надвірні будівлі: літнє кафе під літ. "Б", господарська будівля під літ. "В" і відмостка під літ "І". Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 липня 2005 року (а.с. 8).

Згідно з пунктом 4.1.4 зазначеного договору іпотеки іпотекодавець зобов`язаний не відчужувати предмет іпотеки в будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язанням з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найом, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не бути поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 4.1.7 вказаного договору іпотеки іпотекодавець зобов`язаний протягом дії цього договору провадити будь-які будівельні роботи по закінченню будівництва житлового будинку з надвірними будівлями.

Предмет іпотеки належить відповідачу на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в справі від 29 липня 2005 року за заявою ОСОБА_1 про визнання права власності на незавершене будівництво, яким ОСОБА_1 визнано власником незавершеного будівництва - житлового будинку, що розташоване у АДРЕСА_1 . Судом встановлено, що 30 жовтня 1992 року рішенням IV сесії XXI скликання Смиковецької сільської ради ОСОБА_1 виділено під забудову земельну ділянку площею 0,16 га в АДРЕСА_1, 20 квітня 2005 року Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації ОСОБА_1 видано технічний паспорт на будинок, за адресою: АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку, літнього кафе, господарської будівлі та відмостки (а.с. 23).

Відповідно до паспорта забудови садиби в сільських населених пунктах України № 11366, забудовник ОСОБА_1 здійснює будівництво в АДРЕСА_1, на земельній ділянці під забудову площею 0,16 га, яка виділена на підставі рішення IV сесії XXI скликання Смиковецької сільської ради від 30 жовтня 1992 року. Забудова ділянки дозволена розпорядженням представника Президента України в Тернопільському районі від 24 березня 1993 року №166 (а. с. 26-28).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2006 року в справі за заявою ОСОБА_1 про визнання права власності на незавершене будівництво за ОСОБА_1 було визнане право власності на незавершене будівництво придорожнього комплексу, що розташоване в АДРЕСА_1, готовність якого складає понад 80 % (а.с. 89).

28 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством "Кредит Банк (Україна)", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Брикса Т. І. та зареєстровано в реєстрі за № 422. Відповідно до статті 3 зазначеного договору предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1, і належить іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий Смиковецькою сільською радою на підставі договору дарування, посвідченого 27 жовтня 2004 року, кадастровий номер НОМЕР_1, а також розташовані на ній будівлі придорожнього комплексу, що знаходяться в АДРЕСА_1, і складаються з: незавершеного будівництвом готелю літ. "А" - готовність 87 %; незавершеного будівництвом бару літ. "Б" - готовність 75 %; незавершеної будівництвом господарської будівлі з гаражами й мансардою літ. "І" -готовність 88 %; крім цього, на земельній ділянці розташовані: господарська будівля літ. "В", відмостка літ. "І", огорожа 1-5. (а. с. 17-22).

11 жовтня 2007 року між ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Салій О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 8067. Предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, а саме: незавершений будівництвом готель (цегла), зазначений у плані земельної ділянки під літ. "А", готовністю 87%"; незавершений будівництвом бар (цегла), зазначений в плані земельної ділянки під літ. "Б", готовністю 75 %, що розташована на території Смиковецької сільської ради за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка загальною площею 0,16 га, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована на території Смиковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, на якій ці будівлі знаходяться (а.с. 13-16).

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2012 року скасовано рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2006 року та постановлене нове, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання права власності на незавершене будівництво придорожнього комплексу, а саме: готелю, літнього бару, господарської будівлі з гаражами та мансардою, що розташовані в АДРЕСА_1, відмовлено.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1-3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статей 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору. Взаємні права й обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають із моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно в майбутньому.

Згідно з частиною третьою статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 11 жовтня 2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що з порушенням вимог договору іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 08 вересня 2005 року, ОСОБА_1 не повідомив іпотекодержателя про зміну цільового призначення предмета іпотеки з житлового будинку на придорожній комплекс.

Крім того, звертаючись до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою про визнання права власності на незавершене будівництво за ОСОБА_1, заявник не повідомив суд про те, що незавершене будівництво, на яке він просив визнати за ним право власності, як придорожній комплекс, фактично на момент звернення до суду в грудні 2005 року та на момент ухвалення рішення 03 січня 2006 року вже перебувало в іпотеці АППБ "Аваль", як незавершений будівництвом житловий будинок.

У частинах четвертій, п`ятій статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі в справі, у якій такі обставини були встановлені.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що будівлі та споруди незавершеного будівництвом придорожнього комплексу, переданого в іпотеку згідно з договором іпотеки між ПАТ "ВіЕйБі Банк" та ОСОБА_1, є відмінні від предмета іпотеки за іпотечним договором від 08 вересня 2005 року, укладеного для забезпечення умов кредитного договору між АППБ "Аваль" та ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно дійшов висновку, що передачу спірного іпотечного майна в наступну іпотеку без згоди іпотекодержателя здійснено з порушенням вимог статті 12 Закону України "Про іпотеку".

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.