розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2015 року у складі судді Шалагінової А. В. та на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2016 року у складі колегії суддів: Бондара М. С., Дашковської А. В., Подліянової Г. С.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та Приватного підприємства "Профі Лайн 2000" (далі -ПП "Профі Лайн 2000") про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 18 серпня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", укладено договір № 143М/06 та 18 серпня 2006 року укладено додаткову угоду № 1 до договору від 18 серпня 2006 року, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 75 000 доларів США зі строком повернення до 17 серпня 2016 року зі сплатою 14,5 % річних.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, станом на 11 вересня 2014 року виникла заборгованість на загальну суму 119 231,98 доларів США, що еквівалентно 1 544 268 грн 03 коп., із яких: 58 113,07 доларів США - заборгованість за кредитом, 47 390,71 доларів США - заборгованість за відсотками, 6 654,44 долара США - несплачена пеня, 7 073,76 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення відсотків.

Ураховуючи викладене, ПАТ "Укрсоцбанк" просило стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму заборгованості за кредитним договором, у розмірі 119 231,98 доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2015 року у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин надання ОСОБА_1 коштів у розмірі 75 000 доларів США. Надана позивачем копія заяви на видачу готівки № 2 від 18 серпня 2006 року ніким не підписана та не засвідчена. Крім того, суду також не надано доказів того, що ПП "Профі лайн 2000" є правонаступником або має відповідати як поручитель за договором поруки, стороною якого є ПП "Профі лайн", а не ПП "Профі лайн 2000".

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП "Профі Лайн 2000" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором у сумі 15 625 доларів США, несплачену пеню - 6 654,44 доларів США та пеню за несвоєчасне повернення відсотків у розмір 7 073,76 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позичальник належним чином не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором, допустив заборгованість за кредитом, а тому є всі підстави, передбачені договором та законом для її стягнення з позичальника та поручителя в солідарному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та зупинено виконання рішення Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2016 року до закінчення касаційного розгляду.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2016 року справу за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2 та ПП "Профі Лайн 2000" про стягнення заборгованості за кредитним договором призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

16 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та несправедливими, ухвалені з порушенням вимог процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Останній платіж на виконання умов кредитного договору він здійснив13 листопада 2009 року, а тому саме з 14 листопада 2009 року розпочався перебіг позовної давності для звернення банку до суду за захистом порушеного права.

Крім того, банк використав своє право на дострокове повернення кредиту, надіславши 12 березня 2010 року на адресу боржника лист-претензію, тобто, змінив строк виконання основного зобов`язання та визначив нові умови повернення кредитних коштів.

Звернувшись до суду з цим позовом у квітні 2015 року, банк пропустив позовну давність, про застосування якої він просив. Розглядаючи спір по суті, суди неповно з`ясували обставини, які мають значення для справи, та дійшли висновків, які суперечать доказам, що містяться в матеріалах справи.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 серпня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" укладено договір № 143М/06 та 18 серпня 2006 року укладено додаткову угоду № 1 до договору від 18 серпня 2006 року, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 75 000 доларів США зі строком повернення до 17 серпня 2016 року зі сплатою 14,5 % річних.

Отримання коштів підтверджено банківською квитанцією від 18 серпня 2006 року, яка засвідчена підписом позичальника та перевірена апеляційним судом (а.с.127).

На забезпечення виконання умов зазначеного кредитного договору 18 серпня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та Приватним підприємством "Профі Лайн 2000", укладено договір поруки № 143М/06/1п. Згідно розрахунку заборгованості наданої банком останній платіж на виконання умов кредитного договору здійснено ОСОБА_2 13 листопада 2009 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судами встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, станом на 11 вересня 2014 року виникла заборгованість на загальну суму 119 231,98 доларів США, що еквівалентно 1 544 268 грн 03 коп.

Останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснив 13 листопада 2009 року.

ПАТ "Укрсоцбанк" направило ОСОБА_2 вимогу про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором від 12 березня 2010 року № 15.2-008/96-266 (а.с. 77).

ОСОБА_1 у суді першої інстанції просив застосувати позовну давність (а.с. 85).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Визначення поняття "зобов`язання" міститься в частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Водночас в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк договору", так і "строк (термін) виконання зобов`язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої цієї статті за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли в кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з пунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання позичальником зобов`язань, визначених пунктами 3.3.2, 3.3.15 цього договору, порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов`язань за кредитом, умов договорів, визначених пунктом 1.3 цього договору, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, відповідно, позичальник зобов`язаний не пізніше наступного дня, за днем порушення зобов`язання, погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Отже, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів.

Суди встановили, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснив 13 листопада 2009 року, а тому за пунктом 4.5 договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив.

Оскільки строк виконання основного зобов`язання було змінено на 13 листопада 2009 року, то саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду із зазначеним позовом лише 14 квітня 2015 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла й до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29 червня 2016 року у справі № 6-1188цс16 та від 02 грудня 2015 року у справі № 249цс15.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції не врахував, що у зв`язку з неналежним виконанням умов договору, змінився строк виконання основного зобов`язання (пункт 4.5 договору) та банк мав право з 13 листопада 2009 року і протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду із позовом, однак позовну заяву подав до суду лише у квітні 2015 року.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 липня 2015 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області від 26 січня 2016 року скасувати.

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Профі Лайн 2000" про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.