розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", подану його представником Петюшкою Романом Васильовичем, на рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2016 року, ухвалене у складі судді Бак М. Д., та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 06 грудня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Бисаги Т. Ю., Панька В. Ф., Фазикош Г. В.,

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк"

(далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулось із позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність іпотекодержателю.

В обґрунтування позову посилалось на те, що 14 листопада 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк"

(далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11077024000, згідно з умовами якого останньому надано кредитні кошти у розмірі 79 000 швейцарських франків з розрахунку 8,49% річних на строк до 14 листопада 2017 року.

З метою забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1, остання за договором іпотеки від 14 листопада 2006 року передала в іпотеку нерухоме майно, а саме приміщення кафе "Троянда" загальною площею 100,2 кв.м, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва від 03 січня 2001 року, виданого Виноградівською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження від 03 січня 2001 року за № 2 та знаходиться по АДРЕСА_1 місті Виноградів Закарпатської області .

ОСОБА_2 належним чином не виконував умови кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 31 липня 2015 року його заборгованість за кредитним договором складає 2 038 456,12 грн, з яких: заборгованість за

кредитом - 1 412078,33 грн та заборгованість за процентами - 626 377,78 грн.

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, у тому числі і за кредитним договором із ОСОБА_2 .

За таких обставин позивач просив суд в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 2 038 456,12 грн, з яких заборгованість за кредитом 1 412 078,33 грн, заборгованість за процентами 626 377,78 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на приміщення кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1 " загальною площею 100,2 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_2 шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за позивачем.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області

від 15 червня 2016 року у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.

Відмовляючи у задоволення позову суд першої інстанції виходив з недоведеності переходу до позивача права вимоги за кредитним договором. Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що позивач є новим кредитором та відповідно має право вимоги до відповідача за договором іпотеки, укладеним для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 11 січня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" відхилено, а рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2016 року залишено без змін.

Мотивуючи судове рішення апеляційний суд врахував відсутність оригіналів документів на підтвердження переходу до ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за кредитним договором укладеним із ОСОБА_2 .

Крім того апеляційний суд вважав, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки позивачем неправильно обрано спосіб захисту прав, які він вважає порушеними, оскільки за змістом умов договору іпотеки задоволення вимог шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки є одним із способів позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, тоді як за рішенням суду звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається за правилами статті 39 Закону України "Про іпотеку".

Короткий зміст вимог касаційної скарг

У касаційній скарзі, поданій 04 квітня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник

ПАТ "Дельта Банк" - Петюшка Р. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 15 червня

2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 06 грудня 2016 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 травня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 299/2720/15-ц з Виноградівського районного суду Закарпатської області і ухвалою цього ж суду від 18 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19)

(далі - ЦПК України (1618-15) ), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

06 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 299/2720/15-ц передано судді-доповідачеві.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник посилається на неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення для її вирішення. Позивач зазначає, що

08 грудня 2011 року між ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "УкрСиббанк" укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами. Відповідно до

пункту 1.1 договору, що містить визначення термінів та їх тлумачення, право вимоги за кредитами (або кожне окремо - далі "Право вимоги за кредитами") означає всі права вимоги продавця в якості кредитодавця по відношенню до позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами, а також права вимоги продавця по відношенню до осіб, що надають забезпечення, за відповідними договорами забезпечення. Договорами забезпечення можуть виступати договори застави, договори іпотеки та договори поруки, перелічені у додатку 1, що укладені з метою забезпечення реалізації відповідних прав вимоги за кредитами.

Матеріали справи містять належним чином завірену копію договору з додатками, які свідчать про перехід до ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за вказаними кредитними договорами, тому висновки судів попередніх інстанцій щодо не доведення вказаної обставини є безпідставними.

Також заявник вказує, що суд дійшов помилкового висновку про обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права, оскільки закон не виключає можливості звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за рішенням суду.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У поданих запереченнях на касаційну скаргу представник

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 посилається на те, що подана заявником касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не спростовує висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства. Судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права, при розгляді справи не було допущено порушення норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 04 листопада 2006 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання кредиту № 11077024000.

В забезпечення виконання грошових зобов`язань за даним кредитним договором ОСОБА_1 за договором іпотеки № б/н від 14 листопада

2006 року передала в іпотеку нерухоме майно - приміщення кафе "Троянда" загальною площею 100,2 кв.м, що належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться по АДРЕСА_2 .

08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" (продавець) та ПАТ "Дельта Банк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, якими є всі права вимоги продавця в якості кредитодавця по відношенню до позичальників в якості позичальників стосовно кредитів за відповідними кредитними договорами, а також права вимоги продавця по відношенню до осіб, що надають забезпечення, за відповідними договорами забезпечення. кредитний договір - кожний договір про надання кредиту між позичальником та продавцем в якості кредитодавця, що зазначений в додатку І (Перелік прав вимоги за кредитами) до цього договору.

Суди встановили, що на підтвердження факту передачі прав вимоги за кредитами позивачем надано копію акту приймання-передачі від 19 грудня 2011 року та документ під назвою "форма додатку І на дату закриття перелік прав вимоги за кредитами". В наданих банком документах під порядковим № 11138 зазначено кредитний договір № 11077024000 від 14 листопада

2006 року (позичальник ОСОБА_2 ).

Також суди встановили, що у пункті 3 даного акту вказано про те, що продавець цим передав (відступив) права вимоги за кредитами покупцю (зазначені в додатку І до договору та деталізовані в додатку 1 до цього акту) та покупець цим прийняв права вимоги за кредитами.

Крім того, судом досліджено копію акту прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня

2011 року, підписаного представниками ПАТ "УкрСиббанк" та ПАТ "Дельта Банк" 18 квітня 2012 року, в якому зазначено про передачу оригіналу кредитного договору № 11077024000, боржником за яким є ОСОБА_2

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій по суті позовних вимог - про відмову у задоволенні позову.

Разом із тим Верховний Суд не в повній мірі погоджується із мотивами відмови у задоволенні позову зазначеними судом першої інстанції та підтриманими апеляційним судом.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З урахуванням наданих Банком документів щодо Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року між ПАТ "УкрСиббанк" (продавець) та ПАТ "Дельта Банк" (покупець), суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності у ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за спірним кредитним договором.

Разом із тим апеляційний суд правильно вказав про обрання банком при звернення до суду неналежного способу захисту своїх прав. Законом України "Про іпотеку" (898-15) передбачено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 4.4 вищезазначеного іпотечного договору визначено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Іпотечний договір містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (пункт 4 договору іпотеки), яке передбачає звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.

Сторони, підписавши іпотечний договір, обумовили всі його умови, у тому числі вирішили питання можливості позасудового врегулювання спору.

Щодо порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 березня 2018 року у справі № 14-38цс18 сформулювала висновок про застосування норм права згідно з яким застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі. З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України та статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи те, що під час розгляду справи суди попередніх інстанцій повно встановили обставини справи, однак неправильно застосували норми матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають зміні шляхом зміни їх мотивувальної частини.

Щодо розподілу судових витрат

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 402, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", подану його представником Петюшкою Романом Васильовичем, задовольнити частково.