Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

місто Київ

справа № 712/8637/17

провадження № 61-27081св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Комунальне підприємство "Дирекція парків" Черкаської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція парків" Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 серпня 2017 року у складі судді Пироженко В. Д. та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 11 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Бородійчука В. Г., Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у липні 2017 року звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Дирекція парків" Черкаської міської ради

(далі - КП "ДП") про визнання дисциплінарного стягнення незаконним.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 14 червня 2016 року він прийнятий на роботу в КП "ДП" на посаду заступника директора. 29 червня 2017 року його ознайомили з наказом від 29 червня 2017 року № 129

"Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ", згідно з яким йому оголошено догану. Позивач зазначає, що з наказом про дисциплінарне стягнення він не згодний, вважає, що він підлягає скасуванню, оскільки в оскаржуваному наказі зазначено, що у період перебування директора підприємства у відпустці з 29 травня 2017 року до 12 червня 2017 року позивачем підписаний договір про відповідальне зберігання між КП "ДП" та Комунальним підприємством "ЧЕЛУШ" (далі - КП "ЧЕЛУШ"), в той час коли право першого підпису надано заступнику директора відповідно до наказу від 03 квітня 2017 року № 61 "Про надання права підпису". ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до посадової інструкції заступника директора підприємства він відноситься до категорії "керівники" і він мав право діяти від імені підприємства, представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах із його структурними підрозділами. Крім того, зазначає, що про наказ від 03 квітня 2017 року № 61 "Про надання права підпису" він не знав і під час його роботи директор підприємства його не ознайомлював із цим наказом. Вважає, що директор підприємства повинен був врахувати ступінь тяжкості вчинення проступку і заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, та той факт, що збитків через укладення угоди підприємству не завдано.

Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у його задоволенні внаслідок його необґрунтованості.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 04 серпня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволений, визнано незаконним та скасовано наказ КП "ДП" від 29 червня 2017 року № 129 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ".

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що позивач, підписавши договори, не допустив перевищення своїх повноважень, а також порушення трудової дисципліни, тому наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення ОСОБА_1 догани є незаконним та підлягає скасуванню. У наведеному висновку суд керувався тим, що відповідно до посадової інструкції заступника директора підприємства КП "ДП" заступник директора підприємства відноситься до категорії "керівники" та має право діяти від імені підприємства, представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з структурними підрозділами підприємства, організаціями і органами державної влади із комерційних питань. Тобто позивачем не допущено перевищення своїх повноважень під час підписання договору.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 11 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що в діях ОСОБА_1, які полягають у підписанні ним 02 червня 2017 року від імені КП "ДП" договору про відповідальне зберігання, не встановлено порушень трудової дисципліни, які б слугували підставою для застосування до нього заходу дисциплінарного стягнення.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КП "ДП" просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. Заявник зазначив, що позивач не був уповноважений підприємством на укладення від його імені договорів, оскільки про таке не зазначено у статуті відповідача і жодних довіреностей на вчинення таких дій відповідач позивачу не надавав.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України (1618-15) ) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Під час визначення меж розгляду справи судом касаційної інстанції застосовані положення статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року), згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до наказу від 14 червня 2016 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до КП "ДП" на посаду заступника директора.

Наказом КП "ДП" від 29 червня 2017 року № 129 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 " позивачу оголошено догану за те, що у період перебування директора підприємства у відпустці з 29 травня 2017 року до 12 червня 2017 року заступником директора ОСОБА_1 02 червня 2017 року підписаний договір між КП "ДП" та КП "ЧЕЛУШ" про відповідальне зберігання.

23 червня 2017 року позивач надав директору КП "ДП" пояснювальну записку, в якій зазначив, що його дії повністю узгоджуються з посадовою інструкцією заступника директора КП "ДП". З наказом про право першого підпису він ознайомлений не був і про його існування також не був повідомлений та вважав, що він, як заступник директора, діяв в межах своїх повноважень.

Відповідно до посадової інструкції заступника директора підприємства КП "ДП" посада позивача як заступника директора підприємства відноситься до категорії "керівники". У розділі 3 посадової інструкції, який регламентує права заступника директора, зазначено, що він має право діяти від імені підприємства, представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з структурними підрозділами підприємства, організаціями і органами державної влади із комерційних питань.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд застосовує їх системний аналіз.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне з таких заходів стягнення: догана та звільнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

За правилом статті 150 КЗпП України дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

Наведені правила надають позивачу право оскаржувати застосоване до нього дисциплінарне стягнення з визначенням загальних критеріїв оцінки їх правомірності.

В частині оцінки дій позивача від імені юридичної особи, одним з керівників якої він є, Суд зобов`язаний виходити з таких положень чинного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 2 ЦК України юридична особа є учасником цивільних відносин.

Відповідно до частини другої статті 80 ЦК України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Згідно з частиною першою статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону діє від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Відповідно до статті 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Отже, підставою для представництва юридичної особи є установчий документ або видана у законний спосіб довіреність.

Виходячи з наведеного, Суд дійшов висновку, що посадова інструкція працівника організації не є таким документом, який надає повноваження на укладення договорів від імені юридичної особи, оскільки відповідно до чинного законодавства не є документом, який породжує певні управлінські чи/та представницькі функції посадової особи названої організації.

З урахуванням наведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки оцінка юридичною особою факту перевищення позивачем своїх службових повноважень є обґрунтованою, оскільки позивач діяв без достатніх на те повноважень від імені організації.

Верховним Судом враховано, що необізнаність позивача про наказ від 03 квітня 2017 року № 61 "Про надання права підпису" іншому заступнику директора не впливає на оцінку дій ОСОБА_1 та не доводить правомірності його вчинків, оскільки, як зазначено, підставами для представництва юридичної особи є виключно установчий документ або видана у законний спосіб відповідна довіреність.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому рішення судів першої й апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

За змістом частин першої-третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи, що Верховний Суд зробив висновок про відмову у задоволенні позову, то судові витати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, покладаються на позивача, оскільки спір не пов`язаний із предметом розгляду, передбаченим пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" і позивач не звільнений від сплати судового збору.

Судові витрати, понесені КП "ДП" у зв`язку із розглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, підлягають відшкодуванню позивачем на користь заявника.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Дирекція парків" Черкаської міської ради задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 11 жовтня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Дирекція парків" Черкаської міської ради про визнання дисциплінарного стягнення незаконним відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Дирекція парків" Черкаської міської ради судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 704, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства "Дирекція парків" Черкаської міської ради судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 768, 00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко