розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 08 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Куцина М. М., Фазикош Г. В., Бондаренка Ю. О.,

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У березні 2016 року Приватне акціонерне товариство "АІСЕ Україна" (далі - ПрАТ "АІСЕ Україна") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Позов обґрунтований тим, що 15 вересня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "АІСЕ Україна" (далі - ЗАТ "АІСЕ України"), правонаступником якого є ПАТ "АІСЕ Україна", та ОСОБА_1 укладено угоду № 174428, згідно з умовами якої позивач надає учасникам системи "Автоплан" послуги, спрямовані на придбання ними автомобіля на основі системи "Автоплан". Ці послуги полягають у формуванні груп учасників, організації і проведення в групах асигнаційних актів, а також інших послуг, передбачених угодою, які гарантують придбання автомобіля кожному учаснику системи "Автоплан".

Позивач зазначав, що на асигнаційному акті від 28 вересня 2011 року ОСОБА_1 надано право на отримання автомобіля. 21 грудня 2011 року ОСОБА_1, скориставшись положеннями статті 10 додатку № 2 до угоди від 15 вересня 2007 року № 174428, згідно з довідкою-рахунком від 20 грудня 2011 року придбав автомобіль ВАЗ-210994 і зареєстрував його на своє ім`я.

ОСОБА_1 згідно зі статтею 5 угоди від 15 вересня 2007 року № 174428 зобов`язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 100 щомісячних повних внесків.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за угодою від 15 вересня 2007 року № 174428 між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ПрАТ "АІСЕ Україна" 15 листопада 2011 року укладений договір поруки.

На виконання умов угоди від 15 вересня 2007 року № 174428 ОСОБА_1 сплачено 74,2293 % зі 100 % в оплату чистих внесків та 79 внесків в оплату послуг ПрАТ "АІСЕ Україна". 25 квітня 2012 року імпортер автомобіля ВАЗ-210991 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Технологія" (далі - ТОВ "Авто Технологія") повідомило ЗАТ "АІСЕ Україна" про те, що припиняється виробництво автомобіля ВАЗ-21099, у зв`язку з чим у травні 2012 року ПрАТ "АІСЕ Україна" здійснило заміну автомобіля ВАЗ-21099 на автомобіль "Sens D4LC500" за ціною станом на травень 2012 року - 63 040,00 грн.

З огляду на викладене, позивач зазначав, що станом на січень 2016 року (місяць закінчення за графіком внесків у групі № 630) поточна ціна автомобіля "Sens D4LC500" становила 168 000,00 грн, а загальна заборгованість ОСОБА_1 за угодою від 15 вересня 2007 року № 174428 складала 58 112,38 грн.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд стягнути солідарно із відповідачів на свою користь заборгованість за угодою від 15 вересня 2007 року № 174428 у розмірі 58 112,38 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 червня 2016 року у задоволенні позову ПрАТ "АІСЕ Україна" відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту заміни у травні 2012 року автомобіля ВАЗ-210991 на "Sens D4LC500", ціни автомобіля "Sens D4LC500" станом на січень 2016 року, а також того, що ТОВ "Авто-технологія" та філія "АвтоЗАЗ-сервіс" є виробником, імпортером чи дистриб`ютором автомобіля у розумінні умов угоди.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 08 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПрАТ "АІСЕ Україна" задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ПрАТ "АІСЕ Україна" задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПрАТ "АІСЕ Україна" заборгованість за угодою від 28 вересня 2011 року № 174428 у розмірі 58 112,38 грн та 2 893,80 грн судового збору у рівних частинах із кожного по 964,60 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що станом на січень 2016 року на час закінчення графіка сплати внесків у групі ОСОБА_1 не сплатив 21 внесок, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 58 112,38 грн, яка підлягає солідарному стягненню із відповідачів на користь позивача.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 08 листопада 2016 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що ПрАТ "АІСЕ Україна" не доведено належними доказами факту заміни у травні 2012 року автомобіля ВАЗ-210991 на автомобіль "Sens D4LC500", не підтверджено, що станом на січень 2016 року вартість автомобіля "Sens D4LC500" становила 168 000,00 грн. Апеляційним судом неправильно обраховано суму заборгованості за угодою. Відсутні підстави для стягнення солідарно із поручителів суми заборгованості за угодою, оскільки позивач не повідомив їх про існування такої заборгованості.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувана цивільна справа та надано строк на подання заперечення на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню із таких підстав.

Судом встановлено, що 15 вересня 2007 року між ЗАТ "АІСЕ Україна", правонаступником якого ПрАТ "АІСЕ Україна", та ОСОБА_1 укладено угоду № 174428 та підписано додатки № 1 та 2 до неї, які є невід`ємними частинами угоди. Згідно з умовами вказаної угодою АІСЕ гарантує учаснику системи, що він одержить право на отримання автомобіля за умови, що учасник системи виконує всі зобов`язання, які випливають з цієї угоди, ці гарантії АІСЕ забезпечуються угодами, укладеними між АІСЕ та виробником та/або імпортером та/або дистриб`ютором автомобілів. АІСЕ зобов`язується надати учаснику системи послуги, які викладені у правилах функціонування системи Автоплан, та неухильно виконувати свої зобов`язання для забезпечення функціонування системи. Учасник системи користується всіма правами та виконує обов`язки, викладені у правилах функціонування системи.

Статтею 5 угоди від 15 вересня 2007 року № 174428 передбачено, що при підписанні угоди учасник повинен сплатити вступний внесок, а після отримання повідомлення про надання йому права на отримання автомобіля - плату за право на отримання автомобіля у розмірі, зазначеному у додатку № 1 до цієї угоди, відсотки від поточної ціни автомобіля, що діє на момент здійснення кожного з цих платежів. Учасник повинен сплачувати щомісячно: чисті внески - сума, яку сплачує учасник системи з метою придбання автомобіля та яку АІСЕ використовує для оплати автомобіля, та для формування фонду повернення коштів; розмір цілого чистого внеску визначається шляхом ділення поточної ціни автомобіля на кількість внесків, визначену у графіку внесків; щомісячні внески в оплату послуг - це плата за послуги АІСЕ з організації функціонування Автоплану; щомісячні внески - оплата страхового платежу.

Відповідно до статті 6 угоди від 15 вересня 2007 року № 174428 додаток № 1 містить особисті дані учасника системи, інформацію щодо обраної моделі автомобіля, його поточної ціни на день підписання цієї угоди, розмір внесків в оплату послуг АІСЕ та страхового платежу, що визначаються як певний відсоток від поточної ціни автомобіля, а також додаток № 2 до угоди, що містить правила функціонування Автоплану, є невід`ємними частинами цієї угоди. Підписання цієї угоди та додатків до неї є свідченням того, що сторони повністю зрозуміли усі визначення, умови та зміст угоди та додатків до неї.

Статтею 7 угоди від 15 вересня 2007 року № 174428 передбачено, що угода набирає чинності з моменту її підписання обома сторонами і діятиме до моменту виконання обома сторонами усіх зобов`язань, передбачених у цій угоді.

У додатку № 1 до угоди від 18 вересня 2007 року № 174428 зазначено, що поточна ціна автомобіля складає 39 750,00 грн, кількість внесків - 100, щомісячний цілий чистий внесок - 1,00 %, щомісячний внесок в оплату послуг у відсотках разом із 20 % податку на додану вартість - 0,35 %; щомісячний внесок в оплату страхового платежу - 0,065 %.

Пунктом 4.1 правил функціонування Автоплану, що є додатком № 2 до угоди від 15 вересня 2007 року № 174428, передбачено, що поточна ціна автомобіля - це роздрібна ціна автомобіля, яка встановлюється виробником або імпортером чи дистриб`ютором автомобіля в останній робочий день кожного місяця протягом всього строку існування групи.

Відповідно до пункту 17.5 правил функціонування Автоплану, що є додатком № 2 до угоди від 15 вересня 2007 року № 174428, у випадку, якщо учасник системи, який отримав автомобіль, не сплатить два або більше послідовних або вибіркових повних внесків, то такий учасник системи зобов`язаний повністю одноразово достроково сплатити всі ще не сплачені внески, і АІСЕ має право вимагати їх повної сплати протягом 10 календарних днів від дати отримання платіжної вимоги від АІСЕ.

Згідно з статтею 11 правил функціонування Автоплану, що є додатком № 2 до угоди від 15 вересня 2007 року № 174428, якщо протягом строку дії угоди виробник та/або імпортер та/або дистриб`ютор здійснить заміну або припинить імпортувати або виробляти, або продавати модель автомобіля, зазначеного в додатку № 1 до угоди, АІСЕ зобов`язується замінити її відповідно новою моделлю або іншим автомобілем. Якщо поточна ціна нового автомобіля або моделі є щонайбільше на 10 % вищою за останню відому поточну ціну автомобіля, зазначеного в додатку № 1 до угоди, нова поточна ціна буде дійсною для розрахунку повного внеску, які мають сплачувати всі учасники групи.

15 листопада 2011 року між ПрАТ "АІСЕ Україна" та ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладений договір поруки, згідно з умовами якого кожен з поручителів зобов`язується відповідати перед кредитором у повному обсязі за виконання боржником зобов`язань, що виникають з угоди. В разі невиконання боржником зобов`язань за угодою, боржник і кожен з поручителів, відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до асигнаційного акта від 28 вересня 2011 року ОСОБА_1 надано право на отримання автомобіля.

ОСОБА_1, скориставшись положенням статті 10 додатку № 2 до угоди від 15 вересня 2007 року № 174428, звернувся із заявою про вибір іншої моделі автомобіля, ніж та, що вказана у додатку № 1 до угоди - ВАЗ-210991, та обрав автомобіль ВАЗ-210994.

01 грудня 2011 року ОСОБА_1 сплатив різницю поточної вартості між цінами зазначених моделей автомобілів у розмірі 750,00 грн.

21 грудня 2011 року ОСОБА_1 отримав автомобіль ВАЗ-210994, кузов НОМЕР_1, 2011 року випуску, і зареєстрував його на своє ім`я - державний номерний знак НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 .

Із урахуванням положень пункту 11.1 статті 11 додатку до угоди, у травні 2012 року ПрАТ "АІСЕ Україна" здійснило заміну автомобіля ВАЗ-21099 на автомобіль "Sens D4LC500". Остання відома поточна ціна автомобіля ВАЗ-21099 у травні 2012 року становила 63 360,00 грн, ціна автомобіля "Sens D4LC500" - 63 040,00 грн. Коефіцієнт заміни автомобіля ВАЗ-21099 на "Sens D4LC500" станом на травень 2012 року складав 100 %.

На виконання умов угоди від 15 вересня 2007 року № 174428 ОСОБА_1 сплачено 79 із 100 внесків, що складає 74,2293 %. Розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на січень 2016 року складає 25,770 % від ціни автомобіля, актуальної у січні 2016 року, на час закінчення графіка у січні 2016 року у групі № 630 залишилося несплаченими 21 внесок.

Станом на січень 2016 року (місяць закінчення графіка внесків у групі № 630) поточна ціна автомобіля "Sens D4LC500" становила 168 000,00 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (частина перша статті 610 ЦК України).

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Належним чином оцінивши наявні у матеріалах справи докази та встановивши, що ОСОБА_1 до травня 2014 року належним чином виконував умови укладеної між сторонами угоди та сплачував щомісячні внески у передбаченому угодою розмірі, за цей період ним сплачено 79 внесків із 100, проте станом на січень 2016 року на час закінчення графіка сплати внесків у групі залишилося несплаченим ним 21 внесок, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 58 112,38 грн, суд апеляційної інстанції виходив із наявності підстав для стягнення із відповідачів на користь позивача суми заборгованості за угодою від 15 вересня 2007 року № 174428.

Проте Верховний Суд не може у повній мірі погодиться із таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 5 угоди від 15 вересня 2007 року № 174428встановлено обов`язок ОСОБА_1 щомісячно сплачувати повні внески, які складаються із суми чистого внеску, щомісячного внеску в оплату послуг та щомісячного внеску в оплату страхового платежу.

Відповідно до статті 4 додатку № 2 до угоди від 15 вересня 2007 року № 174428 розмір цілого чистого внеску визначається шляхом ділення поточної ціни автомобіля в кожному місяці на кількість місяців графіка внесків. Щомісячний внесок в оплату послуг та щомісячний внесок в оплату страхового платежу визначаються як відсоток від поточної ціни автомобіля та розраховуються на основі поточної ціни автомобіля щомісячно.

Таким чином, умовами угоди від 15 вересня 2007 року № 174428передбачено, що розміри внесків ОСОБА_1 розраховуються кожного місяця, у якому у відповідача виник обов`язок сплачувати внески, і залежать від поточної ціни автомобіля.

Встановивши, що відповідач із травня 2014 року не сплачував щомісячні внески, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що розмір заборгованості відповідача за угодою від 15 вересня 2007 року № 174428 має визначатися виходячи із поточної ціни автомобіля станом на останній місяць функціонування групи, а саме січень 2016 року. Такий алгоритм розрахунку заборгованості суперечить умовам, укладеного між сторонами договору, оскільки за його змістом розмір внесків за договором, які згідно з графіком є щомісячними, визначаються як відсоток від поточної ціни автомобіля та розраховуються на основі поточної ціни автомобіля щомісячно, а не за поточною ціною автомобіля станом на останній місяцьфункціонування групи. Тобто для правильного визначення розміру заборгованості потрібно визначити розмір кожного щомісячного платежу, виходячи із поточної ціни автомобіля станом на місяць, у якому сплачується такий платіж, а потім сумувати всі несплачені щомісячні платежі.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості у заявленому позивачем розмірі є передчасними, оскільки апеляційний суд не надав належної правової оцінки розрахунку заборгованості за угодою та не перевірив, чи відповідає він умовам укладеного між сторонами договору.

Без з`ясування вказаних обставин, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та підстав, на які посилався позивач на їх обґрунтування, заперечень відповідача, висновок суду про задоволення позову не можна вважати обґрунтованим та таким, що відповідає завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалене у справі судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості в цій справі встановити поточну ціну автомобіля та визначити розмір щомісячних платежів, тобто встановити нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, а від їх встановлення залежить правильне вирішення справи.

г оловуючого	Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів:	Гулейкова І. Ю, Погрібного С. О.,	Олійник А. С., Усика Г. І.,

Головуючий	О. В. Ступак

Судді:	І. Ю. Гулейков

	А. С. Олійник С. О. Погрібний

	Г. І. Усик