учасники третейського розгляду: Приватна фірма "Тапузім", Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський завод шахтної автоматики", Товариство з обмеженою відповідальністю "Реєстраторська компанія "Еталон",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року у складі судді Ходаківського М. П. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Максюта Ж. І.,

Короткий зміст вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Закон і право" від 22 січня 2008 року у справі № 22-01/2-08 за позовом Приватної фірми "Тапузім" (далі - ПФ "Тапузім") до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод шахтної автоматики" (далі - ВАТ "Дніпропетровський завод шахтної автоматики"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Реєстраторська компанія "Еталон" (далі - ТОВ "Реєстраторська компанія "Еталон") про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів, визнання частково недійсним статуту товариства, визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії

Заяву обґрунтовано тим, що заявник є спадкоємцем ОСОБА_2, який відповідно до сертифіката А № 001067 від 17 травня 2007 року був власником 2 668 728 акцій ВАТ "Дніпропетровський завод шахтної автоматики" номінальною вартістю 1 грн. Оскільки протягом грудня 2007 року - грудня 2008 року через низку проблемних документів та судових рішень, які скасовано судами вищих інстанцій, ВАТ "Дніпропетровський завод шахтної автоматики" захоплено групою невідомих осіб, а 08 квітня 2009 року внесено запис до ЄДРПОУ про ліквідацію підприємства, заявник, як спадкоємець учасника товариства, не зміг прийняти у спадщину зазначені акції, тому має право на судовий захист своїх прав.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвалу обґрунтовано тим, що заяву про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Закон і право" від 22 січня 2008 року у справі № 22-01/2-08 заявник ОСОБА_1 подав із пропуском строку, встановленого статтею 389-1 ЦПК України 2004 року, не надав обгрунтованого клопотання про поновлення цього строку та доказів, які б вказували на конкретний час або подію, коли заявник дізнався про постановлене третейським судом рішення, яке він оскаржує.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Закон і право" від 22 січня 2008 року у справі № 22-01/2-08 відмовлено, рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Закон і право" від 22 січня 2008 року залишено без змін.

Скасовуючи ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року, суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суд першої інстанції про наявність підстав для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв`язку із пропуском строку на оскарження рішення третейського суду.

Суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуване рішення третейського суду ухвалено 22 січня 2008 року, а ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, дійшов висновку про те, що оскаржуваним рішенням третейського суду не порушено та не могли бути порушені права та законні інтереси заявника ОСОБА_1, оскільки питання про його права і обов`язки третейський суд не вирішував і не міг вирішувати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року та Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в касаційному суді

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

29 травня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-\/ІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що судами порушено норми процесуального права, а саме: судом першої інстанції порушено статті 389-1, 389-4 ЦПК України 2004 року, а судом апеляційної інстанції - статтю 311 ЦПК України 2004 року. Суди не врахували вимог статті 1218 ЦК України.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Закон і право" від 22 січня 2008 року у справі № 22-01/2-08 задоволено позов ПФ "Тапузім" до ВАТ "Дніпропетровський завод шахтної автоматики", ТОВ "Реєстраторська компанія "Еталон" про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів, визнання частково недійсним статуту товариства, визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії (а. с. 7 - 10, 76 - 83).

Власником 2 668 728 акцій ВАТ "Дніпропетровський завод шахтної автоматики" номінальною вартістю 1 грн був ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 11, 12).

Єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_1

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону України "Про третейські суди" (далі - Закон) цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь- який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Частиною другою статті 51 Закону, у редакції чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Закон і право", передбачено, що рішення третейського суду може бути оскаржене стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Відповідно до частини другої статті 51 Закону (в редакції Законом № 1076-VI від 05 березня 2009 (1076-17) , чинної на час звернення заявника ОСОБА_1 до суду із заявою про скасування рішення третейського суду) рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Таким чином, станом на час ухвалення оскаржуваного рішення третейського суду та час подання ОСОБА_1. заяви про скасування рішення третейського суду, статтею 51 Закону передбачено оскарження такого рішення до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Верховний Суд зауважує, що при прийнятті заяви про скасування рішення третейського суду, суд, крім територіальної підсудності, має з`ясувати питання підвідомчості спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року, справа № 910/22696/16, провадження №12-48гс18, зазначено, що за змістом положень Закону України "Про третейські суди" (1701-15) при вирішенні питання щодо визначення компетентного суду в розумінні цього Закону необхідно керуватися загальними правилами визначення юрисдикції (підвідомчості) кожного конкретного спору, який був предметом розгляду в третейському суді, встановленими відповідними нормами процесуального законодавства.

Предметом спору, за яким ухвалено оскаржуване рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Закон і право", є вимога ПФ "Тапузім" до ВАТ "Дніпропетровський завод шахтної автоматики" і ТОВ "Реєстраторська компанія "Еталон" про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів ВАТ "Дніпропетровський завод шахтної автоматики", частково недійсним статуту ВАТ "Дніпропетровський завод шахтної автоматики", визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії. Спір виник між юридичними особами.

Відповідно до частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення заявника до суду) (далі - ГПК України (1798-12) ) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац другий частини першої статті 2 ГПК України).

Позовні вимоги у справі № 22-01/2-08 розглядалися Постійно діючим третейським судом при Асоціації "Закон і право" між юридичними особами, тому, за умови відсутності угоди сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, за суб`єктним складом сторін ця справа належить до юрисдикції загальних судів і підлягала б розгляду в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що компетентним судом, до якого підлягає оскарженню рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Закон і право" від 22 січня 2008 року у справі № 22-01/2-08, відповідно до встановленої законом підвідомчості спору, є господарський суд, а не суд загальної юрисдикції.

За таких обставин суди першої й апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про розгляд цієї справи в порядку цивільного судочинства.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частин першої та другої статті 414 судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

З огляду на те, що вказана справа судами першої та апеляційної інстанцій розглянути з порушенням правил юрисдикції, оскаржувані ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 400, 409, 414, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Закон і право" від 22 січня 2008 року у справі № 22-01/2-08 за позовом Приватної фірми "Тапузім" до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський завод шахтної автоматики", Товариства з обмеженою відповідальністю "Реєстраторська компанія "Еталон" про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів, визнання частково недійсним статуту товариства, визнання права власності та зобов`язання вчинити певні дії закрити.