Постанова

Іменем України

03 липня 2019 року

м. Київ

справа № 760/26152/13-ц

провадження № 61-22170св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року у складі судді Бобровника О. В. та рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Усика Г. І., Ратнікової В. М., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позов мотивовано тим, що 09 грудня 2012 року на 76 км + 800 м автодороги Київ-Харків з вини ОСОБА_2, який керував автомобілем Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є дружина відповідача - ОСОБА_4, сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої пошкоджено належний йому автомобіль Нісан Тііда, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5 .

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 13 грудня 2012 року № 1312, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6 ), розмір матеріального збитку становить 108 611 грн 51 коп.

Зазначав, що приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" (далі - ПрАТ "ПРОСТО-страхування"), у якому застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_1, виплатило йому страхове відшкодування у розмірі 50 тис. грн.

Крім того, ним були понесені витрати за проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 2 500 грн, за послуги евакуатора, яким він користувався для транспортування автомобіля після ДТП - 955 грн, та за перебування автомобіля на стоянці станції технічного обслуговування (далі - СТО) на період його відновлювального ремонту - 1 540 грн.

Вказував на те, що завдані збитки у повному обсязі йому не відшкодовані та внаслідок пошкодження автомобіля порушено звичний ритм та спосіб життя, чим завдано йому моральних страждань.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду у розмірі 63 606 грн 51 коп. та 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 60 195 грн та 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати щодо сплати судового збору у розмірі 656 грн 07 коп. У задоволенні решти позовних вимогОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що загальна сума завданої ОСОБА_1 майнової шкоди становить 60 195 грн, яка є різницею між сумою прямих матеріальних збитків та їх частковим відшкодуванням, а саме: 105 200 грн (витрати на ремонт) + 2 500 грн (витрати за проведення експертизи) + 955 грн (витрати на послуги евакуатора) + 1 540 грн (витрати за стоянку) - 50 тис. грн (страхове відшкодування) = 60 195 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, тобто заявлений до відшкодування розмір матеріального збитку є більшим ніж фактичні витрати на відновлювальний ремонт автомобіля позивача, з урахуванням отриманого страхового відшкодування, тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов у частині стягнення майнової шкоди підлягає частковому задоволенню. Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, то суд, з урахуванням принципів розумності та справедливості, визнав за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1 тис. грн.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києвавід 31 травня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди та стягнення судового збору змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 58 655 грн та витрати щодо сплати судового збору у розмірі 656 грн 07 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 174 грн 12 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що,визначаючи розмір матеріального збитку, суд першої інстанції виходив із фактичного розміру понесених ОСОБА_1 витрат на ремонт автомобіля у розмірі 105 200 грн, що підтверджується копією товарного чеку, і є меншим розміру заподіяного позивачеві матеріального збитку, визначного відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 13 грудня 2012 року № 1312, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 . Оскільки виплачена ПрАТ "ПРОСТО-страхування" сума страхового відшкодування у розмірі 50 тис. грн є недостатньою для відшкодування заподіяних власнику автомобіля Нісан Тііда, реєстраційний номер НОМЕР_2, збитків, районний суд дійшов правильного висновку про стягнення з винної у заподіянні збитків особи - ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування, а також понесених позивачем витрат щодо сплати автотоварознавчого дослідження у розмірі 2 500 грн та послугами евакуатора - 955 грн, але помилково включив до понесених позивачем витрат оплату за стоянку автомобіля на СТО по вул. Скляренка, 7 у м. Києві у розмірі 1 540 грн, які не підтверджені належними та допустимими доказами (товарний або касовий чек, квитанція). Таким чином, рішення районного суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди змінено, зокрема розмір майнової шкоди зменшено на 1 540 грн, що становить 58 655 грн (60 195 грн - 1 540 грн). Висновки суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди є законними та обґрунтованими, оскільки суд врахував істотність вимушених змін звичного способу життя позивача, внаслідок пошкодження його автомобіля винною особою та їх тривалість. Крім того, виходячи з положень частини першої статті 88 ЦПК України 2004 року, розмір сплаченого ОСОБА_1 судового збору при поданні позовної заяви сплачено у неповному обсязі, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати щодо сплати судового збору у розмірі 656 грн 07 коп., а також з відповідача на користь держави стягнуто 174 грн 12 коп. судового збору, які були недоплачені ОСОБА_1 при поданні позовної заяви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати указані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилався на те, що у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП. Звітами про визначення вартості матеріального збитку станом на 13 грудня 2012 року та станом на 31 березня 2014 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля, а тому його ремонт є економічно недоцільним, а транспортний засіб слід визнавати фізично знищеним. З урахуванням того, що власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, а ринкова вартість транспортного засобу згідно звіту від 13 травня 2016 року складає 88 тис. грн та з урахуванням отриманого страхового відшкодування у розмірі 50 тис. грн перевищує вартість відновлювального ремонту, підстав для стягнення з нього на користь позивача у рахунок відшкодування майнової шкоди немає. Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій є такими, що ухвалені на неповно з`ясованих обставинах справи без урахування норм статей 30.1, 30.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) , роз`яснень пункту 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 березня 2017 року поновлено ОСОБА_7 строк на касаційне оскарження рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року. Відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Солом`янського районного суду м. Києва зазначену цивільну справу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, призначено до розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 09 грудня 2012 року о 18:00 год. на 76 км + 800 м автодороги Київ - Харків, Баришівського району Київської області, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є дружина відповідача - ОСОБА_4, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з автомобілем Нісан Тііда, реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_1, під керуванням водія ОСОБА_5, який рухався попереду, чим порушив пункт 13.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 21 січня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно із звітом про визначення вартості матеріального збитку від 13 грудня 2012 року № 1312, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6, розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Нісан Тііда, реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 108 611 грн 51 коп., вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 105 384 грн 19 коп., ринкова вартість цього транспортного засобу станом на 13 грудня 2012 року становить 109 770 грн 41 коп.

На підставі страхового акта від 12 лютого 2013 року № 6954-50901-12/1 та розпорядження до страхового акта від 14 лютого 2013 року ПрАТ "ПРОСТО-страхування" (з яким власник автомобіля Шевроле Авео, реєстраційний номер НОМЕР_1, уклав договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 50 тис. грн, що підтверджується платіжним дорученням від 15 лютого 2013 року № 3758.

Судом встановлено, що за проведення автотоварознавчого дослідження, ОСОБА_1 було сплачено 2 500 грн, що підтверджується квитанцією про оплату від 14 грудня 2013 року № 037724.

Також встановлено, що автомобіль ОСОБА_1 після ДТП був непридатним для використання, а тому позивач скористався послугами евакуатора. За указані послуги сплачено 955 грн, що підтверджується актом виконаних робіт від 09 грудня 2012 року та квитанцією про оплату від 09 грудня 2012 року № 006103 на суму 625 грн, а також квитанцією від 11 грудня 2012 року № 005321 на суму 330 грн.

У зв`язку з тим, що автомобіль ОСОБА_1 після ДТП отримав механічні пошкодження та був у непридатному для використання стані, до часу його відновлювального ремонту, автомобіль знаходився на СТО по вул. Скляренко, 7 у м. Києві, товариство з обмеженою відповідальністю "Шелтер Авто".

Відповідно до копії наряду-замовлення на ремонт автомобіля і обслуговування автомобіля від 26 лютого 2013 року № 00877, виданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, та копії товарного чеку від 26 лютого 2103 року, ОСОБА_1 фактично витрачено на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля Нісан Тііда, реєстраційний номер НОМЕР_2, 105 200 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (v0004740-13) роз`яснено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині відшкодування майнової шкоди та стягнення судового збору, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, виходив з того, що, визначаючи розмір матеріального збитку, суд врахував фактичний розмір понесених ОСОБА_1 витрат на ремонт автомобіля у розмірі 105 200 грн, який є меншим розміру заподіяного позивачеві матеріального збитку, визначного відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 13 грудня 2012 року № 1312. Оскільки виплачена ПрАТ "ПРОСТО-страхування" сума страхового відшкодування у розмірі 50 тис. грн є недостатньою для відшкодування заподіяних власнику автомобіля Нісан Тііда, реєстраційний номер НОМЕР_2, збитків, погодився з висновками суду першої інстанції про стягнення з винної у заподіянні збитків особи - ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди та сумою страхового відшкодування, а також понесеними позивачем витратами щодо сплати автотоварознавчого дослідження у розмірі 2 500 грн та послугами евакуатора - 955 грн, але помилково включив до понесених позивачем витрат оплату за стоянку автомобіля на СТО по вул. Скляренка, 7 у м. Києві у розмірі 1 540 грн, які не підтверджені належними та допустимими доказами (товарний або касовий чек, квитанція). Таким чином, розмір майнової шкоди зменшено на 1 540 грн, що становить 58 655 грн (60 195 грн - 1 540 грн).

Крім того, виходячи з положень частини першої статті 88 ЦПК України 2004 року, розмір сплаченого ОСОБА_1 судового збору у розмірі 656 грн 07 коп. при поданні позовної заяви сплачено у неповному обсязі, тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто витрати щодо сплати судового збору у розмірі 656 грн 07 коп., а також на користь держави стягнуто з відповідача 174 грн 12 коп. судового збору, які були недоплачені ОСОБА_1 при поданні позовної заяви.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками районного суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, які є законними та обґрунтованими, оскільки суд врахував істотність вимушених змін звичного способу життя позивача, внаслідок пошкодження його автомобіля винною особою та їх тривалість.

Посилання у касаційній скарзі на те, що звітами про визначення вартості матеріального збитку станом на 13 грудня 2012 року та на 31 березня 2014 року встановлено, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля, а тому його ремонт є економічно недоцільним, транспортний засіб слід визнати фізично знищеним та з урахуванням того, що власник транспортного засобу не згоден з визнанням автомобіля фізично знищеним, а його ринкова вартість згідно звіту від 13 травня 2016 року № С16-166 складає 88 тис. грн, що разом з отриманим позивачем страховим відшкодуванням 50 тис. грн, сукупно перевищує вартість відновлювального ремонту автомобіля та відповідно до статті 30 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та статті 8 ЦК України (аналогія закону) є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 є необґрунтованими з таких підстав.

У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 посилався на те, що наданий ОСОБА_1 звіт про визначення вартості матеріального збитку від 13 грудня 2012 року № 1312, є неправильним, оскільки у своїх розрахунках спеціаліст помилково визначив ринкову вартість автомобіля, зокрема вказав, що вона становить 12 870 доларів США, тоді як відповідно до довідника "Бюлетень автотоварознавця", випуск № 67, Донецьк, 2012 рік, який він використовував, ринкова вартість автомобіля Нісан Тііда, 2008 року випуску з відповідною до автомобіля позивача комплектацією становить 12 670 доларів США.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 13 грудня 2012 року № 1312, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6, ринкова ціна автомобіля Нісан Тііда", реєстраційний номер НОМЕР_2, у розмірі 12 870 доларів США, що на день проведення дослідження становило 102 869 грн 91 коп., визначалась спеціалістом з довідкової літератури (Бюлетень автотоварознавця № 67) з урахуванням середньої ринкової ціни такого виду транспортного засобу, що був в експлуатації, а не з окремо взятої пропозиції його купівлі чи продажу, наведеного у цьому довіднику. З урахуванням наведеного твердження представника відповідача про те, що зазначена у висновку спеціаліста ринкова ціна визначена помилково, що призвело до неправильного визначення розміру матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Нісан Тііда, реєстраційний номер НОМЕР_2, є безпідставним.

З наданого представником ОСОБА_2 звіту про визначення вартості матеріального збитку станом на 13 грудня 2012 року, виконаного 19 березня 2015 року, встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача, визначеного за затратним підходом складає 109 574 грн 39 коп., а ринкова вартість цього автомобіля становить 110 672 грн 33 коп., тоді як за звітом цього ж спеціаліста станом на 31 березня 2014 року вартість відновлювального ремонту цього ж автомобіля, визначеного за затратним підходом становить 125 526 грн 29 коп., що є більшою його ринкової вартості - 112 244 грн 57 коп.

Клопотання про призначення у справі судової експертизи щодо визначення розміру заподіяної позивачеві майнової шкоди, внаслідок пошкодження належного йому на праві власності автомобіля, відповідач та його представник в суді першої інстанції не заявляли. В суді апеляційної інстанції сторонам були роз`яснені положення частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року щодо наслідків вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема щодо призначення у справі судової експертизи, однак такі клопотання ними також не заявлялися.

Доводи касаційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення норм матеріального та процесуального права при їх ухваленні не знайшли свого підтвердження і спростовуються належними та допустимими доказами у справі.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Відповідно до частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року в незміненій при апеляційному перегляді частині та рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович