У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до колективного підприємства "Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - КП Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр") про стягнення боргу по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну її виплату, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що наказом директора КП "Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр" Шатова В. М. № 8

від 18 травня 2012 року ОСОБА_1 було звільнено з 21 травня 2012 року з посади інженера на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників. На час звільнення у відповідача перед позивачем був борг по заробітній платі у розмірі 14 564,14 грн.

ОСОБА_1 просила стягнути з КП "Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр" на її користь 14 564,14 грн заборгованості по заробітній платі, 14 083,52 грн втрати її частини у зв`язку з порушенням строків її виплати, 60 350,16 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 10 000,00 грн моральної шкоди, а всього - 99 997,82 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 28 лютого 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з КП "Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр" на користь ОСОБА_1 93 425,15 грн заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати та компенсації моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з КП "Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр" 934,25 грн судового збору в дохід держави.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із того, що оскільки у день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати та компенсації моральної шкоди.

Визначаючи розмір виплат за час затримки виплати заробітної плати, суд першої інстанції керувався вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) . А оскільки представником відповідача не було надано відомостей про заробітну плату позивача за березень, квітень

2012 року, тому компенсація за час затримки розрахунку при звільненні позивача розрахована судом виходячи з мінімальної заробітної плати станом на березень та квітень 2012 року, яка згідно частини першої статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" становила у місячному розмірі з 01 січня - 1 073,00 грн, з 01 квітня 1 094,00 грн.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу КП "Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр" задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 28 лютого 2017 року змінено.

Зменшено розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з КП "Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр" на користь ОСОБА_1, до

24 678,42 грн, а судового збору, який підлягає стягненню з КП "Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр" на користь держави до

Допущено негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

В іншій частині рішення Хмельницького міськрайонного суду від 28 лютого 2017 року залишено без змін.

Зменшуючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 24 678,42 грн, апеляційний суд виходив із того, що судом першої інстанції неправильно взято за основу обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні мінімальну заробітну плату станом на березень та квітень 2012 року, що не відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

14 серпня 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Латюк П. Я. через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Хмельницької області від 26 липня

2017 року в частині зміни рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 лютого 2017 року про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до

24 678,42 грн та залишити в силі в цій частині рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції зроблено неправильний розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

У вересні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 12 червня 2019 року № 679/0/226/19 за касаційним провадженням № 61-31884св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року в частині стягнення з КП "Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр" на користь ОСОБА_1 24 678,42 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В іншій частині рішення апеляційного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року не оскаржується, а тому відповідно до правил статті 400 ЦПК України в цій частині Верховним Судом не перевіряється.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У відповідності до вимог статей 116, 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (далі Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місця, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац 2 пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.

Апеляційний суд зменшуючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 24 678,42 грн правильно виходив із фактично отриманого заробітку і кількості відпрацьованих днів на місяць, що відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) .

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року в частині стягнення з КП "Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр" на користь ОСОБА_1 24 678,42 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 26 липня 2017 року в частині стягнення з колектвиного підприємства "Хмельницький обласний інформаційно-обчислювальний центр" на користь ОСОБА_1 24 678,42 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненнізалишити без змін.