Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивачі: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_1, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року в складі судді Каліуш О. В. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року в складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Біляєвої О. М.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 20 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 265/8-36, відповідно до умов якого відповідачу надано цільовий кредит на загальну суму 38 500,00 дол. США зі сплатою 13,5 % річних, терміном до 15 лютого 2018 року.

За умовами укладеного договору відповідач повинен щомісяця погашати кредит, не пізніше 15 числа кожного місяця.

Банк виконав зобов`язання за договором, надавши кошти в кредит. Відповідач прострочив виконання зобов`язання, станом на 20 квітня 2016 року утворилася заборгованість в розмірі 86 792,68 дол. США, що за курсом Національного банку України на дату розрахунку становить 2 256 028,16 грн.

Банком на адресу відповідача направлена вимога про повернення заборгованості і надано строк 30 днів з дати її отримання, однак позичальник цю вимогу не виконав.

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання кредитного договору недійсним.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що договір кредиту є несправедливим стосовно нього як споживача фінансових послуг; договір укладений з порушенням правил чесної підприємницької діяльності та обманом споживача.

У березні 2017 року ПАТ "Укрсоцбанк" уточнило позовні вимоги та просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту в загальній сумі 74 100,40 дол. США, що за курсом на дату розрахунку становить 1 885 371,90 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року у задоволенні позовів відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині позову ПАТ "Укрсоцбанк" мотивоване тим, що у зв`язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов`язання. Банк мав право з 08 травня 2010 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише 12 травня 2016 року, тобто з пропуском строку звернення до суду з такими вимогами.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у зустрічному позові ОСОБА_1 мотивоване недоведеністю несправедливості умов договору стосовно нього як споживача фінансових послуг, укладення договору з порушенням правил чесної підприємницької діяльності та обманом споживача.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права та обов`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та надав їм належну правову оцінку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить ухвалені в справі судові рішення в частині відмови у позові банку скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що свої зобов`язання за договором кредиту банк виконав, надавши відповідачеві кредитні кошти, але позичальник порушив зобов`язання за договором кредиту щодо сплати кредиту та відсотків в строк, передбачений договором та додатковими угодами до нього. Договір є чинним, ОСОБА_1 користується коштами і надалі. Суд першої інстанції не взяв до уваги положення статей 526, 1049, 1050 ЦК України про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином. У разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. Суд не врахував, що термін дії кредитного договору - до 15 грудня 2018 року, отже, строк звернення до суду не пропущений.

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 надав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття - як "строк (термін) виконання зобов`язання", так і "строк договору" (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Судом установлено, що 20 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № 265/8-36, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 38 500,00 дол. США з терміном погашення до 15 лютого 2018 року та зі сплатою 13,5 % річних. Установлено графік повернення кредиту: щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за тим, в якому нараховані проценти.

Свої зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконував, у зв`язку з чим станом на 20 квітня 2016 року має заборгованість у розмірі 74 100,00 дол. США, що підтверджено відповідним розрахунком, наданим позивачем.

Згідно з наданим розрахунком останній платіж проведено 07 квітня 2010 року, з позовом до суду банк звернувся 12 травня 2016 року.

Пунктом 4.5 договору кредиту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків щодо своєчасного та в повному обсязі погашення кредиту чи дострокового повернення кредиту протягом більше ніж 60 календарних днів строк користування кредитом вважається таким що сплив, та позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції.

Згідно з додатковою угодою від 20 лютого 2008 року № 1 до кредитного договору змінена процентна ставка за основним договором з 13,5 % до 15 % шляхом викладення пункту 1.1 договору в новій редакції. Викладено пункт 3 договору в іншій редакції, а саме: сторони домовились, що у разі порушення позичальником строків сплати процентів, визначених у пункті 3.2.3 договору, та /або кредиту як в повному обсязі, так і частково, більш ніж на 30 календарних днів, позичальник зобов`язаний достроково погасити кредит, нараховані проценти та можливі штрафні санкції в повному обсязі на 31 календарний день прострочення виконання зобов`язання за договором.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання та визначили умови такого повернення коштів.

Суд першої інстанції установив, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_1 здійснив 07 квітня 2010 року, тому за визначенням пунктів 3, 4.5 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 30 днів, тобто з 08 травня 2010 року.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Ухвалюючи рішення про відмову в стягненні заборгованості за кредитом, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у зв`язку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобов`язання. Банк мав право з 08 травня 2010 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду 12 травня 2016 року, тобто з пропуском строку звернення до суду з такими вимогами.

Після зміни строку виконання зобов`язання (08 травня 2010 року) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за положенням пункту 3 договору позичальник був зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, усі наступні щомісячні платежі за графіком після 08 травня 2010 року не підлягали виконанню.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання та визначили умови такого повернення.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 20 листопада 2016 року у справі № 6-1174цс16.

Посилання в касаційній скарзі на те, що на адресу відповідача банком направлено вимогу про повернення кредиту 04 лютого 2016 року, тому строк не сплив і строк договору не закінчився є безпідставними, оскільки зазначена вимога уже не мала правового значення. Крім того, перша вимога про повернення кредиту банком направлена 15 грудня 2009 року також з пропуском строку.

Верховний Суд зауважує, що виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності не відповідає вимогам закону (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 07 листопада 2018 року, справа № 372/1036/15-ц, провадження № 14-252цс18).

У судових рішеннях у справі, яка розглядається, містяться висновки щодо порушеного права ПАТ "Укрсоцбанк", оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим станом на 20 квітня 2016 року має заборгованість.

У іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому судом апеляційної інстанції не перевірялось. З огляду на це суд касаційної інстанції переглядає ухвалені судами рішення в частині відмови у позові ПАТ "Укрсоцбанк".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови у позові ПАТ "Укрсоцбанк" відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування судових рішень у цій частині немає.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення в частині відмови у позові ПАТ "Укрсоцбанк" - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 травня 2017 року в частині відмови у позові Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без змін.