розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року в складі колегії суддів: Краснощокової Н. С., Никифоряка Л. П., Соломахи Л. І.,

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - ПАТ "Альфа-Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 21 квітня 2014 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 401607463, за умовами якого відповідачу надано кредит в сумі 12 238,37 грн.

Відповідач зобов`язалась в порядку та на умовах, визначених договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, у строки та на умовах, що передбачені договором та додатком до нього - графіком погашення кредиту.

ПАТ "Альфа-Банк" свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачеві кредит в сумі 12 238,37 грн, що підтверджено випискою з особового рахунку відповідача.

ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала, в результаті чого станом на 19 лютого 2016 року має прострочену заборгованість за кредитом в розмірі 12 238,37 грн, за відсотками - 0,82 грн, за комісією - 276,50 грн, також станом на 19 лютого 2016 року нараховано неустойку - штраф в сумі 100,00 грн, всього 12 615,69 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 07 листопада 2016 року в складі судді Марченко Л. М. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав доказів на підтвердження факту надання відповідачу кредиту відповідно до пункту 2.5 розділу 1 кредитного договору, а саме не надав доказів безготівкового перерахування грошових коштів в сумі 10 525,00 грн на поточний рахунок продавця ФОП ОСОБА_2

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 12 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором від 21 квітня 2014 року № 401607463 станом на 19 лютого 2016 року у розмірі 12 515,69 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 12 238,37 грн, заборгованість за відсотками - 0,82 грн, заборгованість за комісією 276,50 грн.

У задоволенні позову про стягнення штрафу в сумі 100,00 грн відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що позивач підтвердив факт надання відповідачу кредиту шляхом перерахування суми кредиту на рахунок ФОП ОСОБА_2, що обумовлено кредитним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив виконання позивачем кредитного договору, не з`ясував, чи були перераховані кошти ФОП ОСОБА_2 ; вона не брала участі у засіданні суду апеляційної інстанції.

ПАТ "Альфа-Банк" надало заперечення на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 21 квітня 2014 року між сторонами укладений кредитний договір № 401607463, за умовами якого ПАТ "Альфа-Банк" надало ОСОБА_1 кредит, а ОСОБА_1 прийняла кредит на таких умовах: сума та валюта кредиту - 12 238,37 грн, процентна ставка за користування кредитом - 0,01 % річних, тип - фіксована, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісійної винагороди за надання (інформації) виписок за рахунком - 22 квітня 2016 року.

Згідно з пунктом 2.5 кредитного договору кредит надається позичальнику для оплати/часткової оплати товарів згідно з переліком, вказаним у специфікації від 21 квітня 2014 року № 401607463 або листі-гарантії до цього договору у загальній сумі 10 525,00 грн шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок ФОП ОСОБА_2 № НОМЕР_1 у ПАТ КБ "ПриватБанк" та оплати комісійної винагороди банку за надання кредиту у розмірі, що визначається згідно з умовами пункту 2.8 розділу 1 цього договору шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок банку № НОМЕР_2 .

Пунктом 1 кредитного договору визначено, що цей договір складається з двох розділів: розділ 1 - "Базові умови кредитування" та розділ 2 - "Загальні умови споживчого кредитування фізичних осіб в ПАТ "Альфа-Банк"", які нероздільно пов`язані між собою та складають єдиний документ, включаючи всі додатки до нього, які складають невід`ємну частину цього договору. Зокрема, таким додатком є графік платежів, розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, підписаний відповідачем.

Згідно з копією договору індивідуальний номер замовлення DN-55 від 21 квітня 2014 року, замовник ОСОБА_1 та виконавець ФОП ОСОБА_2 уклали договір, за яким замовник доручає, а виконавець зобов`язується організувати роботи з виготовлення та передачі у власність ПВХ "Wiknaland" "Lider" конструкцій за розцінками виконавця, замовник зобов`язується прийняти та оплатити готові вироби та роботу згідно з умовами договору. Вартість виробів становить 12 238,77 грн. Замовник зобов`язується оплатити вартість виробів, що становить 12 238,77 грн, після чого виконавець зобов`язується передати у власність замовника виготовлені вироби протягом 19-34 робочих днів з моменту укладення договору.

Як відомо з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач визначені договором щомісячні платежі на погашення кредиту не вносила.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження факту надання відповідачу кредиту відповідно до пункту 2.5 розділу 1 кредитного договору, а саме не надав доказів безготівкового перерахування банком грошових коштів в сумі 10 525,00 грн на поточний рахунок продавця ФОП ОСОБА_2 .

Із копії меморіального ордеру від 22 квітня 2014 року № 782132 відомо, що банк здійснив перерахування коштів в сумі 10 525,00 грн з одного свого рахунку на інший свій рахунок № НОМЕР_3, а не на рахунок, зазначений у пункті 2.5 розділу 1 кредитного договору. Із копії меморіального ордеру від 22 квітня 2014 року № 782133 відомо, що банк здійснив перерахування коштів для сплати комісії в розмірі 1 713,37 грн з одного свого рахунку на інший рахунок № НОМЕР_3, а не на рахунок, зазначений у пункті 2.5 розділу № 1 кредитного договору.

До апеляційної скарги позивач додав копію меморіального ордера від 22 квітня 2014 року № 728138, згідно з яким платник ПАТ "Альфа-Банк" сплатило 10 525,00 грн отримувачу ФОП ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_1, банк отримувача - Краматорська філія ПАТ КБ "ПриватБанк", призначення платежу - оплата згідно з кредитним договором від 21 квітня 2014 року № 401607463 з ОСОБА_1 .

За клопотанням представника позивача ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 березня 2017 року у позивача витребувано оригінал цього меморіального ордера, ухвалу позивач виконав, надав оригінал меморіального ордера № 728138, а також оригінал меморіального ордера від 22 квітня 2014 року № 728134, яким позивач перерахував 1 713,37 грн отримувачу ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_2, призначення платежу - формування дисконту/премії за кредитним договором № 401607463.

Зазначеними меморіальними ордерами підтверджено факт виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором, укладеним з відповідачем 21 квітня 2014 року.

Відповідач не надала доказів того, що банк не перерахував суму кредиту ФОП ОСОБА_2 .

Як відомо з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач виплати в рахунок погашення кредиту не здійснювала, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 12 238,37 грн за кредитом, 0,82 грн за відсотками, 276,50 грн за комісією, а також банком нараховано штраф в сумі 100,00 грн.

Оскільки позивач підтвердив факт надання відповідачу кредиту шляхом перерахування суми кредиту на рахунок ФОП ОСОБА_2, що обумовлено кредитним договором, суд апеляційної інстанції вважав, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову через недоведеність факту надання кредиту є неправильним.

У задоволенні вимог про стягнення штрафу в сумі 100,00 грн суд апеляційної інстанції відмовив, оскільки відповідач проживає у м. Красноармійську, яке згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" (1275-2015-р) віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до статті 2 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Штраф нарахований після 14 квітня 2014 року, тому стягненню не підлягає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судом апеляційної інстанції правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції немає.

Доводи касаційної скарги на законність рішення суду апеляційної інстанції не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона не брала участі у засіданні суду апеляційної інстанції є безпідставним, оскільки її представник був належним чином повідомлений про судове засідання суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.