розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 13 грудня 2016 рокуу складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Борсуківської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Борсуківської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області від 15 грудня 2010 року

№ 45 ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду директора сільського будинку культури села Борсуки. 14 березня 2011 року пунктом 2 розпорядження Борсуківської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області № 11-р "Про переведення на іншу посаду" позивачці

з 14 березня 2011 року встановлено повний робочий день.

27 травня 2016 року позивачку ознайомлено з розпорядженням Борсуківської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області "Про зміну істотних умов праці" № 11-р про ліквідацію займаної нею посади директора сільського будинку культури села Борсуки і введення нової посади - директор сільського будинку культури села Борсуки/завідуюча сільським клубом села Садове і запропоновано їй перейти на нову посаду, повноваження якої вона виконує ще з 14 березня 2011 року.

Розпорядженням Борсуківської сільської ради № 18-р позивачку 27 липня 2016 року звільнено з посади директора сільського будинку культури села Борсуки/завідуючої сільським клубом села Садове згідно з пунктом 6 статті 36 КЗпП України, про що був внесений запис у трудову книжку.

ОСОБА_1, з урахуванням уточнень, просила визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Борсуківської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області № 18-р від 27 липня 2016 року "Про звільнення з посади директора сільського будинку культури села Борсуки/завідуючої сільським клубом села Садове ОСОБА_1 "; поновити її на посаді директора сільського будинку культури села Борсуки з 27 липня 2016 року; стягнути з Борсуківської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу

з 28 липня 2016 року по 08 вересня 2016 року в розмірі 4 138,50 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Новоушицького районного суду Хмельницької області від 27 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Борсуківської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області № 18-р

від 27 липня 2016 року "Про звільнення з посади директора сільського будинку культури села Борсуки/завідуючу сільським клубом села Садове ОСОБА_1 ".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора сільського будинку культури села Борсуки.

Стягнуто з Борсуківської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 липня 2016 року по 08 вересня 2016 року в сумі

4 138,50 грн, моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн.

Стягнуто з Борсуківської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області на користь держави судовий збір у розмірі 1 653,60 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі піддано негайному виконанню.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач не довів, що ОСОБА_1 відмовилась від продовження роботи, що вона могла бути звільнена за скороченням штатів пункт 1 стаття 40 КЗпП України, а оскільки це зроблено не було визнав її звільнення з посади незаконним.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу Борсуківської сільської ради Новоушицького району Хмельницької області задоволено.

Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 27 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що звільнення позивачки відбулось з дотриманням норм КЗпП України (322-08) .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

29 грудня 2016 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Хмельницької області від 13 грудня 2016 року та залишити в силі рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 27 вересня

2016 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що звільнення є незаконним, здійснене з порушенням трудового законодавства, оскільки позивачка була прийнята на посаду директора сільського будинку культури села Борсуки, а звільнена з посади директора сільського будинку культури села Борсуки/завідуючої сільським клубом села Садове, тобто з посади на яку, вона, нібито, відмовилась перейти і, що є підставою для її звільнення.

Жодних істотних змін умов праці, не було. Відбулась лише зміна назви посади. Зміна найменування посади, жодним чином не може вважатися переведенням, про яке йдеться у розпорядженні від 27 травня 2016 року

Жодних заяв про відмову від продовження роботи позивачка не надавала.

Доводи інших учасників справи:

У березні та квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справнадійшли заперечення, в яких Борсуківська сільська рада Новоушицького району Хмельницької області просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Хмельницької області від 13 грудня 2016 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Новоушицького районного суду Хмельницької області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У червні 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

У червні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

У липні 2018 року матеріали цивільної справи передано судді.

Розпорядженням від 07 червня 2019 року № 637/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-35847св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 07 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченнях на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Підставою для припинення трудового договору, відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП України, є відмова працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, відповідно до пункт 3 та 4 статті 32 КЗпП України, допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, введення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і впровадження передових методів тощо (пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) ).

Суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що ОСОБА_1 працювала на посаді директора сільського будинку культури села Борсуки та тимчасово виконувала обов`язки завідуючої сільським клубом села Садове, після переведення її на посаду директора будинку культури села Борсуки/завідуючої сільським клубом села Садове могла продовжувати працювати за тією ж спеціальністю, кваліфікацією, але при змінених умовах праці, внаслідок збільшення кола її посадових обов`язків, розміру оплати праці. Від продовження роботи відмовилась. Колегія суддів апеляційного суду дійшла правильного висновку про те, що відбулась істотна зміна умов праці, а не скорочення штатів. Таким чином висновок апеляційного суду про відмову у позові є правильним, оскільки звільнення позивачки відбулось з дотриманням норм КЗпП (322-08) України.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду Хмельницької області від 13 грудня 2016 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.