розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2017 року

у складі судді Короля О. П. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В.,

Медяного В. М., Матківської М. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що з 29 серпня 1999 року вона перебувала

у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 У шлюбі народилось двоє синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня

2015 року шлюб між ними розірвано.

Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом із нею

та знаходяться на її утриманні. ОСОБА_2 з дітьми не спілкується,

не цікавиться їх життям та здоров`ям, у зв`язку з чим, діти образились на батька та виявили бажання позбавити його батьківських прав.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_2 просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня

2017 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставини стосовно свідомого, умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків відносно його синів. При цьому, доказів вжиття відносно відповідача органом опіки та піклування заходів реагування з приводу неналежного виконання батьківських обов`язків, позивачем також

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, тому суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши пояснення сторін у справі, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем виключних підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення батьківських прав.

Той факт, що відповідач повільно погашає заборгованість по аліментам не свідчить про ухилення від обов`язку утримувати дитину та не є безспірним доказом вини відповідача по неналежному виконанню батьківських обов`язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу

№ 127/1904/17 зВінницького міського суду Вінницької області.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків: не виявляє турботи щодо своїх дітей, не цікавиться їх особистим життям, здоров`ям, вихованням, матеріальної допомоги

не надає, не сплачує аліменти, не відвідує дітей. Крім того, судами не взято до уваги, що з неї як поручителя відповідача, державною виконавчою службою у примусовому порядку стягуються щомісячно грошові кошти

на погашення кредиту, отриманого ОСОБА_2 у 2008 році, який ухиляється від його сплати.

Вважала, що судами безпідставно не прийнято до уваги висновок Служби

у справах дітей виконавчого комітету Вінницької міської ради

від 14 березня 2017 року № 01-00-011-10830 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дітей ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який є мотивованим з посиланням на докази, на підставі яких служба

у справах дітей дійшла до такого висновку та який відповідає інтересам дітей.

Відзив відповідача на касаційну скаргу

У березні 2018 року до Верховного Суду ОСОБА_2 було подано відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 29 серпня 1999 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували

в зареєстрованому шлюбі.

У шлюбі у них народились двоє синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 вересня

2015 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом із їх матір`ю ОСОБА_1 та знаходяться на її утриманні. ОСОБА_2 після розірвання шлюбу не спілкується з дітьми, не цікавиться їх життям

та здоров`ям.

Відповідно до довідки від 21 листопада 2016 року № 42970/07-35/26, виданої Центральним відділом державної виконавчої служби м. Вінниці Головного територіального управління юстиції Міністерства юстиції України Білоконь В. В . не отримувала аліменти з ОСОБА_2 у період з 07 грудня 2015 року по 18 листопад 2016 року, а згідно з довідкою Центрального відділу державної виконавчої служби м. Вінниця від 11 серпня 2017 року заборгованість зі сплати аліментів станом на 31 липня 2017 року складає

Згідно з характеристикою, виданою Загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 31 Вінницької міської ради, батько учня 11-А класу ОСОБА_3,

2000 року народження, участі у вихованні сина не бере. Протягом навчання в школі він жодного разу не був на батьківських зборах, не цікавився життям, навчанням, успіхами своєї дитини.

Відповідно до характеристики, виданої Загальноосвітньою школою

І-ІІІ ступенів № 31 Вінницької міської ради, батько учня 8-В класу

ОСОБА_4, 2002 року народження, в школу не з`являється, досягненнями свого сина не цікавиться.

У висновку Служби у справах дітей виконавчого комітету Вінницької міської ради від 14 березня 2017 року № 01-00-011-10830 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дітей ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, зазначено, що враховуючи невиконанняння батьком протягом останніх 1, 5 року обов`язків по вихованню та утриманню синів, враховуючи думку дітей, керуючись статтями 19, 150, 164, 165, 171, 180 СК України, орган опіки та піклування Вінницької міської ради, вважає доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо дітей: ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під

час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК Українивизначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК Українидозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони

не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає

на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною

в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу

до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини

(стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У силу частини шостої статті 19 СК Українисуд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України"

від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі "Мамчур проти України" (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те,

що позбавлення ОСОБА_2, який не бере участі у вихованні синів, батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини

на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач систематично ухиляється

від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання своїх дітей, безпідставні, висновків судів не спростовують. Посилання касаційної скарги на відповідні характеристики, висновок служби у справах дітей,

про доцільність позбавлення батьківських прав, довідки зі школи дітей,

які підтверджують ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, також безпідставні, оскільки направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Крім того, вказаним доводам і відповідним доказам була надана судами відповідна правова оцінка.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що судами не взято до уваги того, що з неї як поручителя ОСОБА_2, державною виконавчою службою у примусовому порядку стягуються щомісячно грошові кошти

на погашення кредиту, отриманого ОСОБА_2 у 2008 році, який ухиляється від його сплати є безпідставними, оскільки вони не були предметом спору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої

та апеляційної інстанцій по суті вирішення спору. Судамиправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 164 СК України

та дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами.

При цьому заборгованість відповідача по сплаті аліментів не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав відповідача.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні, судами були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.