розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційнускаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2017року у складі колегії суддів:Яремка В. В.,Перепелюк І. Б., Половінкіної Н. Ю.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької міської ради про визнання права власності на нерухоме майно.

Свої вимоги позивач обґрунтовувавтим, що йому в порядку спадкування належить на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1, а саме: саманний житловий будинок літ. "А", житловою площею 23,7 кв. м; сарай літ. "Б"; вбиральня літ. "В"; гараж літ. "Г"; погреб літ. "П. Г."; огорожа № 1; криниця з бетонних кілець літ. "К". Право власності на житловий будинок зареєстроване 16 травня 1983 року. Будинок знаходиться на земельній ділянці площею 2 875 кв. м, яка передана у тимчасове користування мешканцям будинку на підставі рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 06 жовтня 1953 року № 1035. На підставі рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21 лютого 1989 року № 45/3 ним проведено перебудову зазначеного будинковолодіння.

Посилаючись на неможливість узаконення реконструйованого майна у позасудовому порядку, позивач просив визнати за ним право власності на перебудований житловий будинок із прибудовою та ганком літ. "А.А,а", загальною площею 123,70 кв. м, житловою - 73,50 кв. м, літню кухню з гаражем літ. "Г,г", загальною площею 64,00 кв. м, навіс літ. "Ж", загальною площею 6,60 кв. м, сарай літ. "З,И", загальною площею 6,30 кв. м, криниця літ. "К", огорожа № 1-3, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 19 травня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок із прибудовою та ганком літ. "А.А,а", загальною площею 123,70 кв. м, житловою - 73,50 кв. м, літню кухню з гаражем літ. "Г,г", загальною площею 64,00 кв. м, навіс літ. "Ж", загальною площею 6,60 кв. м, сарай літ. "З,И", загальною площею 6,30 кв. м, криниця літ. "К", огорожа №1-3, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що з дослідженого технічного висновку, за результатами проведеного технічного обстеження будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1, встановлено його відповідність вимогам надійності і безпечної експлуатації та можливість безпечної експлуатації. Крім того, проведена перебудова не порушує прав інших осіб і відповідає діючим архітектурно-будівельним, санітарним і протипожежним нормам, а тому, позов є обґрунтованим.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3, яка не брала участі у розгляді справи, подала апеляційну скаргу.

РішеннямАпеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2017рокурішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовуОСОБА_1

Апеляційний суд,скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що на час пред`явлення позову та вирішення справи в суді першої інстанції існував спір з приводу визнання права на спірний будинок між спадкоємцями та позивачем як власником будинку. ОСОБА_3 є спадкоємицею, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5, претендує на отримання частки у спірному житловому будинку, то спір про визнання права власності на нерухоме майно, що розташоване по АДРЕСА_1 має вирішуватися судом за її участю.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У серпні 2017року ОСОБА_2 подавдо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справкасаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 31 липня 2017 року, в якій просить скасувати зазначенесудове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, щопри вирішенні справи необхідно керуватися Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) . Обставини здачі будівлі в експлуатацію вказувалися виключно для підтвердження наявності спору про право та порушення його прав. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 01 грудня 2015 року та додатковим рішенням від 12 січня 2016 року, залишеними без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 22 березня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про припинення його права власності на будинок у зв`язку з його фактичним знищенням та визнано за нею та ОСОБА_6, ОСОБА_2 право власності на 1/8 частини будинку за кожним, а за ним - на 5/8 частини.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, щоіз 19 травня 1972 року по 09 лютого 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 травня 1983 року, ОСОБА_1 належить саманий житловий будинок житловою площею 23,70 кв. м по АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, а саме: сарай літ. "Б", вбиральня літ. "В", гараж літ."Г", погріб літ. "ПГ", криниця літ. "К", огорожа №1.

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів від 21 лютого 1989 року дозволено ремонт вказаного будинку з добудовою та переплануванням.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача ОСОБА_5 померла, спадкоємцями першої черги після її смерті є ОСОБА_1 та діти: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Судовими рішеннями у справі № 725/43/15-ц встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звертались в органи нотаріату щодо оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_5 на ј частини квартири АДРЕСА_2 та отримали відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом, при цьому ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері не звертався.

08 вересня 2014 року ОСОБА_3 звернулась у Першу чернівецьку державну нотаріальну контору із заявою про дооформлення спадщини та вказувала, що її матері також належала частка у житловому будинку із господарськими спорудами по АДРЕСА_1 в якому вона проживала по день смерті.

Постановою державного нотаріуса Першої чернівецької державної нотаріальної контори від 17 листопада 2014 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що нею не подано державній нотаріальній конторі правовстановлюючі документи на будинок чи його частки, які є необхідними для вчинення нотаріальної дії.

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, у якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок із відповідними господарськими будівлями по АДРЕСА_1, оскільки він не може узаконити реконструйований будинок іншим шляхом.

Після ухвалення рішення судом першої інстанції у цій справі, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 помер.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц)

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що у провадженні Першотравневого районного суду м. Чернівці перебуває цивільна справа № 725/43/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 предметом якого є житловий будинок із відповідними господарськими будівлями по АДРЕСА_1, на який рішенням у цій справі за ОСОБА_1 визнано право власності, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, оскільки ухваленим рішенням суду першої інстанції порушуються права інших осіб, зокрема, ОСОБА_3, яка у судовому порядку у справі № 725/43/15-ц доводить своє право на спадщину у вигляді спірного домоволодіння, із тих підстав, що ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_5 знищили саманний житловий будинок, успадкований ОСОБА_1, та звели на його місці новий житловий будинок, проте не здали його до експлуатації, що перешкоджає їй оформити право власності на 1/8 частини цього будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 .

З огляду на те, що позивач пред`явив позов до неналежного відповідача, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковими. Розгляд справи без участі всіх спадкоємців після смерті ОСОБА_5 є порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи судом першої інстанції, а отже, з огляду на те, що на стадії перегляду справи судом апеляційної інстанції, до участі у розгляді справи не можуть бути залучені відповідачі (співвідповідачі), суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. Проте згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.