розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 17 жовтня 2017року у складі колегії суддів:Федонюк С. Ю.,Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Марковичівської сільської ради Локачинського району Волинської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої вимоги позивач обґрунтовувалатим, що після смерті її батька ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яку вона прийняла за законом. У ІНФОРМАЦІЯ_6 померла її баба ОСОБА_4, після смерті якої залишилось спадкове майно - 1/2 частини прав на земельну частку (пай) площею 3,85 га, що знаходиться на території Марковичівської сільської ради. Вказувала, що вона є спадкоємцем за правом представлення, та після звернення із заявою до нотаріуса про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, що належала ОСОБА_4, їй роз`яснено про необхідність звернення до суду із заявою про визначення судом додаткового строку для прийняття спадщини, і в разі його поновлення нотаріус матиме можливість завести спадкову справу на підставі поданої нею заяви. Також зазначала, що пропустила строк подання заяви з поважних причин, оскільки з метою оформлення спадщини після смерті баби змушена через суд встановлювати факт родинних відносин між нею та померлими батьком і бабою у зв`язку із тим, що в її свідоцтві про народження в графі "батько" вказано " ОСОБА_3 ", а в актовому записі про народження батька він зазначений як " ОСОБА_3 ".

Враховуючи викладене, позивачпросилавизначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті баби ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 21 червня 2017року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у два місяці з дня набрання рішенням законної сили, для подання в нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Марковичі Локачинського району Волинської області.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що причиною пропуску позивачем шестимісячного строку прийняття спадщини є необхідність встановлення факту родинних стосунків між позивачем та померлими спадкодавцями. Таким чином, причини строку подачі позивачем заяви про прийняття спадщини є поважними. Визнання відповідачем у справі позову не порушує нічиїх прав та інтересів, а також не суперечить чинному законодавству.

РішеннямАпеляційного суду Волинської області від 17 жовтня 2017рокурішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Апеляційний суд,скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що ОСОБА_1 не зазначила про існування особи, яка через суд доводила своє право власності в порядку спадкування на майно спадкодавця ОСОБА_4, суд першої інстанції вказані обставини щодо наявності заповіту та інших спадкоємців не перевірив, не встановив коло всіх спадкоємців, не з`ясував чи не будуть цим рішенням порушуватися права та інтереси інших осіб.Отже, до розгляду цієї справи не залучено ОСОБА_5, чим порушено його права, оскільки станом на час розгляду справи існувало рішення суду про визнання за ним права власності в порядку спадкування на частину спадкового майна, яке за заповітом успадкувала його мати. І хоча вказане рішення 12 жовтня 2017 року скасоване в апеляційному порядку, проте з підстав незалучення до справи належних відповідачів,а отже, спір повинен бути вирішений за участю усіх спадкоємців.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників

У листопаді 2017року ОСОБА_1 подаладо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справкасаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Волинської області від 17 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати зазначенесудове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, щона день ухвалення оскаржуваного рішення, рішенням Апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2017 року встановлено, що ОСОБА_2 не має права на спадкове майно після смерті ОСОБА_6, оскільки таке не було успадковане ОСОБА_7, також доказів про прийняття спадщини після неї ОСОБА_2 не подавав, а отже, ОСОБА_2 не має права на оскарження рішення. ОСОБА_2 не прийняв у спадок спірного майна, не має жодного відношення до спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 .

У грудні 2017 року на адресу суду від ОСОБА_2 та його представниківнадійшлизаперечення на касаційну скаргу, у яких зазначено, що єдиним спадкоємцем за заповітом внаслідок смерті ОСОБА_4 була мати ОСОБА_2 . Складений спадкодавцем на користь ОСОБА_7 заповіт, посвідчений секретарем Марковичівської сільської ради Михальчук В. А. на момент відкриття спадщини є чинним. Після смерті ОСОБА_7 її єдиний син ОСОБА_2 прийняв спадщину шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини за законом.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України (1618-15) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що ОСОБА_1, прізвище якої з ОСОБА_8 змінено у зв`язку із заміжжям, є дочкою ОСОБА_3 відповідно до копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 грудня 2004 року на грошові заощадження спадкоємцями цього майна ОСОБА_3 є в рівних частинах його мати ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_9, а зі змісту свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 грудня 2004 року убачається, що спадкоємцем майна, що складається із 1/2 частини права на земельну частку (пай) у КСП "Урожай" с. Марковичі у розмірі 3,85 га, є дочка померлого ОСОБА_9

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла баба ОСОБА_4, відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 27 травня 2017 року.

Із матеріалів справи та документів, доданих до апеляційної скарги убачається, що після її смерті залишилось спадкове майно: житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 та частка у праві власності на земельну частку (пай), що знаходиться на території Марковичівської сільської ради Локачинського району Волинської області.

Згідно із довідкою, виданої сільським головою с. Марковичі 02 жовтня 2017 року за №225, на день смерті ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2) в житловому будинку вона була зареєстрована одна. Проте дочка ОСОБА_7 на день смерті ОСОБА_4 проживала з нею, але за місцем проживання не була зареєстрована.

Мати особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_5 і дочка померлої спадкодавця ОСОБА_4 - ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

20 червня 2000 року ОСОБА_4 складений заповіт про те, що житловий будинок із усіма господарськими будівлями, приватизована земельна ділянка розміром 1,06 га, земельний та майновий паї та все майно, яке їй належить і на яке за законом матиме право, після своєї смерті заповіла своїй дочці ОСОБА_7, яка мешкає в м . Донецьку .

Представники ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснювали, що його мати ОСОБА_7 фактично проживала з бабою ОСОБА_4 з 2003 по 2010 рік, доглядала за нею, хоча була зареєстрована в м . Донецьку, на підтвердження чого подали до суду довідки про її стаціонарне лікування в Локачинській лікарні.

Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 09 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Марковичівської сільської ради Локачинського району про визнання права власності на спадкове майно визнано за позивачем право власності на житловий будинок АДРЕСА_5 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7

Проте рішенням Апеляційного суду Волинської області від 12 жовтня 2017 року рішення Локачинського районного суду Волинської області від 09 грудня 2015 року скасоване і в задоволенні позову відмовлено, зокрема з підстав невстановлення судом кола усіх спадкоємців та незалучення до участі у справі ОСОБА_1

Відповідно до рішення Сихівського районного суду м. Львова від 05 квітня 2017 року, яке набрало законної сили, судом за заявою ОСОБА_1 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, є однією і тією ж особою - батьком ОСОБА_1 та сином ОСОБА_4 .

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1270 ЦК України).

Як визначено у статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу, тобто згідно визначеної законом черговості спадкоємців.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу права на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з нормами статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Разом з тим, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що на день ухвалення судом першої інстанції рішення про надання ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини, рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 09 грудня 2015 року за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок АДРЕСА_6 із АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_7, на яку 20 червня 2000 року ОСОБА_4 складений заповіт,суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки Марковичівська сільська рада Локачинського району Волинської області не є належним відповідачем у справі, так як вказаний орган місцевого самоврядування не претендує на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 та не є таким, що оспорює будь-чиє право на спадщину у цій справі.Лише при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами, у справах, що стосуються спадкових правовідносин, є територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Отже, з урахуванням того, що суд першої інстанції розглянув справу про надання ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка за життя розпорядилася належним їй майном шляхом складення заповіту на ОСОБА_7, без залучення до участі у справі всіх зацікавлених осіб та фактично, встановивши відсутність будь-яких претендентів на вказане майно, суд апеляційної інстанції дійшов аргументованого висновку про незаконність судового рішення суду першої інстанції та про порушення прав інших спадкоємців.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. Однак згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Розглядаючи зазначений позов, суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.