відповідач - Житомирське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Ємільчинської міжрайонної виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Ємільчинської міжрайонної виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 14 березня 2017 року у складі судді Нечуя Б. П. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 15 травня 2017 року у складі колегії суддів:

Микитюк О. Ю., Шевчук А. М., Талько О. Б.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Ємільчинської міжрайонної виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працювала головним бухгалтером Лугинської міжрайонної дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 24 жовтня 2001 року.

03 жовтня 2016 року наказом директора Лугинської міжрайонної дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 20 її було звільнено з роботи.

01 серпня 2016 року в.о. директора Лугинської міжрайонної дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Філоненко Л. І. видав наказ за № 11-ос, в якому зазначено про ознайомлення всіх працівників Лугинської міжрайонної дирекції про зміну місця знаходження Лугинської міжрайонної дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. В пункті 2 вказаного наказу зазначено, що зміну юридичної та фактичної адреси провести з 01 жовтня 2016 року.

01 жовтня 2016 року був вихідний день, субота.

03 жовтня 2016 року позивачка відчула погіршення свого стану здоров`я і записалась на прийом до лікаря на другу половину дня.

Їхати в смт. Ємільчене в такому стані вона не могла, однак прийшла на роботу за старою адресою ( смт. Лугини вул. К. Маркса, 2а ) щоб забрати свої речі.

Там був директор Філоненко Л. І. та їхні працівники та чотири людини, які приїхали, щоб вони передали їм справи.

Директор ознайомив її з наказом про звільнення, не запитавши її ні про що.

В наказі було зазначено, що її звільнено з роботи з формулюванням "в зв`язку зі зміною істотних умов праці, пункт 6 стаття 36 КЗпП України". Підставою для звільнення зазначено наказ від 01 серпня 2016 року № 11-ос.

Позивачку було звільнено незаконно так як, про зміну істотних умов праці її попереджено не було та й умови істотно не змінились. Об`єм роботи той же, функціональні обов`язки ті ж самі, оплата праці така ж сама.

Від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством вона ніякої відмови не висловлювала і причиною звільнення така відмова не вказана.

Після уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 остаточно просила визнати незаконним наказ про звільнення від 03 жовтня 2016 року № 30, поновити її на роботі,стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 14 березня 2017 року, з урахуванням ухвал Лугинського районного суду Житомирської області від 20 березня 2017 року та від 29 серпня 2017 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним наказ директора Лугинської міжрайонної виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Філоненка Л. І. від 03 жовтня 2016 року

№ 20 "Про звільнення з роботи ОСОБА_1 ".

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Ємільчинської міжрайонної виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 03 жовтня

Стягнуто з Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Ємільчинської виконавчої дирекції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 53 663,70 грн (сума визначена без відрахування сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів).

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачем порушено норми КЗпП України (322-08) при звільненні позивача, а тому вона підлягає поновленню на роботі.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 15 травня 2017 року апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Ємільчинської міжрайонної виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відхилено.

Рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 14 березня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Ємільчинської міжрайонної виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

02 червня 2017 року Житомирське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Ємільчинської міжрайонної виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності через засоби поштового зв`язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Лугинського районного суду Житомирської області від 14 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 15 травня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач фактично відмовилась від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, а тому її звільнення на підставі пункту 6 статті 36 КЗпП України відбулося правомірно.

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Лугинського районного суду Житомирської області.

У вересні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 03 червня 2019 року № 455/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-31763св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді головного бухгалтера Лугинської міжрайонної виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 21 липня 2016 року № 298 надано дозвіл виконавчій дирекції Житомирського обласного відділення на зміну місцезнаходження та юридичної адреси Лугинської міжрайонної виконавчої дирекції до смт. Ємільчино. Наказом від 14 вересня 2016 року № 316 змінено назву міжрайонної виконавчої дирекції з "Лугинська" на "Ємільчинська".

Наказом директора Лугинської міжрайонної виконавчої дирекції від 03 жовтня 2016 року № 20 ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, пункт 6 стаття 36 КЗпП України.

Пунктом 6 статті 36 КЗпП України передбачено припинення трудового договору у випадку відмови працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці - систем і розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменувань посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів встановив, що відповідач не попереджав ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці і така зміна в установі взагалі не відбувалася. Ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про зміну місцезнаходження (юридичної та фактичної адреси) Лугинської міжрайонної виконавчої дирекції неможливо вважати попередженням про зміну істотних умов праці, оскільки законодавець розрізняє дві самостійні підстави для звільнення в порядку пункту 6 статті 36 КЗпП України - відмова працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, - відмова від переведення на роботу в іншу місцевість разом з установою. За таких обставин суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що право на працю, яке гарантоване Конституцією України (254к/96-ВР) , ОСОБА_1 є порушеним, а тому таке право підлягає захисту, шляхом поновлення її на роботі, із стягненням гарантованих сум.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Лугинського районного суду Житомирської області

від 14 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 15 травня 2017 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Ємільчинської міжрайонної виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностізалишити без задоволення.