Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. П., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Фонд державного майна України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2016 року у складі судді: Мінаєв І. М. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2016 року у складі суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України (далі - Фонд) про стягнення індексації заробітної плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що він працював у ВАТ "Содовий завод" на посаді майстра по ремонту електрообладнання цеху видобутку та постачання розсолу в період часу з 22 вересня 1986 року по 03 квітня 2000 року.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 серпня 1999 року у справі № 2-2531-99 вирішено стягнути з ВАТ "Содовий завод" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 2272,83 грн. Виконавчий лист за рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області був своєчасно наданий до Слов`янського МРУЮ в Донецькій області та прийнятий до виконання.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду від 16 жовтня 2000 року у справі № 2-2927-2000 вирішено стягнути з ВАТ "Содовий завод" на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 2721,26 грн. Виконавчий лист за рішенням Слов`янського міськрайонного суду був своєчасно наданий до Слов`янського МРУЮ у Донецькій області та прийнятий до виконання.

Лише в жовтні 2012 року позивачу було виплачено заборгованість по заробітній платі, індексація заробітної плати при виплаті заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 нарахована та виплачена не була, хоча сума індексації заробітної плати є складовою частиною заробітної плати.

Рішенням Слов`янського міського суду від 01 серпня 2016 року у справі № 2/243/2566/2016 вирішено стягнути з ВАТ "Содовий завод" на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати в сумі 12009,01 грн. Виконавчий лист для виконання за вказаним рішенням суду було своєчасно надано до ліквідаційної комісії ВАТ "Содовий завод", та прийнято до виконання.

27 жовтня 2016 року ОСОБА_1 отримав довідку ліквідатора про те, що рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2016 року у справі № 2/243/2566/2016 по виконавчому листу про стягнення з ВАТ "Содовий завод" індексації заробітної плати в сумі 12009,01 грн виконати не має можливості, оскільки в цілому заборгованість по заробітній платі станом на 01 жовтня 2016 року складає 4 071,00 тис. грн.

На час подання до суду позову про стягнення індексації заробітної плати ВАТ "Содовий завод" не знято з реєстрації як юридичну особу і не ліквідовано відповідно до ухвали господарського суду Донецької області. 24 січня 2013 року одержано лист № 11-05-00801 ФДМ України в Донецькій області про те, що станом на 01 січня 2013 року у реєстрі державних корпоративних прав по Донецькій області обліковується державний пакет акцій у розмірі 100 % статутного капіталу ВАТ "Содовий завод".

10 вересня 2013 року колектив працівників ВАТ "Содовий завод" звернувся зі скаргою на невиконання товариством рішень Слов`янського міськрайонного суду до Президента України.

07 жовтня 2013 року було отримано відповідь з прокуратури Донецької області про те, що колективна скарга працівників товариства направлена до Головного Управління юстиції в Донецькій області за належністю.

18 жовтня 2013 року одержано лист № К-326-3992 державної виконавчої служби України на ім`я ОСОБА_2 (для інформування інших працівників товариства), згідно з яким постановою господарського суду Донецької області від 04 вересня 2003 № 5/174Б ВАТ "Содовий завод" визнано банкрутом. Внаслідок цього державним виконавцем було винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень. Всі виконавчі документи, згідно з актом передачі виконавчих документів від 21 березня 2013 року, було передано арбітражному керуючому ВАТ "Содовий завод".

Оскільки ВАТ "Содовий завод" на 100 % є державним підприємством, законом передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи, якою є ФДМ України.

Посилаючись на статтю 619 ЦК України, статтю 8 Конституції України, позивач просив суд стягнути з ФДМ України на його користь індексацію заробітної плати в сумі 12009,01 грн за рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2016 року у справі № 2/243/2566/2016.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2016 року, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що законом не передбачена додаткова (субсидіарна) відповідальність Фонду державного майна України поряд із відповідальністю ВАТ "Содовий завод". Фонд державного майна України не є правонаступником товариства.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі

У січні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове про задоволення позову. При цьому посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки не врахували статтю 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", згідно з якою держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державне підприємство. А тому відповідачем по справі є Фонд державного майна України, який несе субсидіарну відповідальність згідно статті 619 ЦК України та статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

У березі 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ пояснення, в яких просить скасувати ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2016 року та рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2016 року та винести нове рішення, яким стягнути з Фонду індексацію заробітної плати.

Позиція інших учасників справи

Інші учасники справи правом на подання відзиву не скористалися.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 21 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11 травня 2018 року матеріали цивільної справи № 243/9122/16-ц надійшли до Верховного Суду.

05 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані доповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Висновки Верховного Суду:

Суди встановили, що позивач ОСОБА_1 з 22 вересня 1986 року по 03 квітня 2000 року перебував у трудових відносинах з ВАТ "Содовий завод".

01 серпня 2016 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області у цивільній справі № 2/243/2566/2016 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 вирішено стягнути з ВАТ "Содовий завод" на користь позивача ОСОБА_1 індексацію заробітної плати в розмірі 12 009,01 грн.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 243/3451/17 зроблено висновок, що ВАТ "Содовий завод" є акціонерним товариством, яке самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, між сторонами у справі не існувало будь-яких зобов`язань, суд правильно виходив із відсутності підстав для покладення субсидіарної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 619 ЦК України, на Фонд державного майна України через невиконання ВАТ "Содовий завод" судового рішення, яке ухвалене під час процедури банкротства останнього.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 243/7925/16, (провадження № 61-18871св18), від 12 грудня 2018 року у справі № 243/5200/17 (провадження № 61-31236св18).

Тлумачення статті 619 ЦК України свідчить, що субсидіарна відповідальність має місце, тільки у випадку, коли вона встановлена договором або законом. Якщо субсидіарна відповідальність передбачена договором, то додатковий боржник добровільно зобов`язується перед кредитором нести відповідальність у разі порушення зобов`язання основним боржником. Законом субсидіарна відповідальність покладається на особу не залежно від її волі.

Встановивши, що відсутні підстави для покладення субсидіарної відповідальності на Фонд державного майна України, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2016 року залишити без змін.