Постанова

Іменем України

20 червня 2019 року

м. Київ

справа № 626/47/19

провадження № 61-8812св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 14 січня

2019 року у складі судді Дудченка В. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У січні 2019 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Красноградської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду.

Ухвала мотивована тим, що позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме коштів за користування землею (безпідставно збережених коштів), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 1,2430 га, то підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил, визначених частиною першою статті 30 ЦПК України, згідно з якими дана справа підсудна Красноградському районному суду Харківської області.

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 14 січня

2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, зазначивши, що ухвала суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального права та підстав для ї скасування немає.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

27 квітня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2019 рокута передати справу на новий розгляд до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням правил територіальної підсудності. Даний спір виник з приводу стягнення грошових коштів, а тому підсудність повинна визначатися на загальних умовах. Вважати, що спір виник з приводу несплати орендних платежів за землю і що предметом спору є орендні

правовідносини - безпідставно, оскільки відсутній договір оренди земельної ділянки. Крім того, прокурор сам в позовній заяві вказує про безпідставно набуте майно (статі 1212-1214 ЦК України (435-15) ).

Доводи інших учасників справи:

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи:

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Красноградського районного суду Харківської області.

28 травня 2019 року матеріали цивільної справи № 626/47/19 надійшли до Верховного Суду.

03 червня 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК Українипозови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Частиною першою статті 30 ЦПК Українипередбачено, що позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно із роз`ясненнями, що містяться у пунктах 41 та 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" (v0003740-13) , перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті 181 ЦК Українидо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, позовні вимоги виникли з приводу нерухомого майна, а саме плати за користування землею (безпідставно збережених коштів), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 1,2430 га, то підсудність за цим позовом має визначатися відповідно до правил, визначених частиною першою статті 30 ЦПК України, згідно з якими дана справа підсудна Красноградському районному суду Харківської області. Таким чином, Красноградський районний суд Харківської області відкриваючи провадження у справі, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про підсудність даної справи саме Красноградському районному суду Харківської області, оскільки спір виник щодо нерухомого майна.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а зводяться до не правильного тлумачення норм процесуального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 14 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду

від 09 квітня 2019 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Красноградського районного суду Харківської області від 14 січня

2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко