розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року у складі судді Коренюк А. М. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року у складі колегії суддів:

Пікуль А. А., Гаращенка Д. Р., Невідомої Т. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант-М Дніпровська набережна" (далі - ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна") про скасування дисциплінарних стягнень, визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що наказом ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" від 01 червня 2010 року № 25-ЛС ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду продавця відділу продажу автомобілів з 01 червня 2010 року в порядку переведення з ТОВ "Автохаус Київ" з оплатою згідно штатного розпису.

28 березня 2016 року позивача було попереджено про скорочення штату - посади, яку він займає.

29 та 30 березня 2016 року відповідачем до нього було двічі застосовані заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни, а 20 квітня 2016 року на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України наказом № 35-ОС ОСОБА_1 звільнено за систематичне невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Дисциплінарні стягнення покладені на позивача упереджено й безпідставно, а винесений наказ про звільнення є незаконним.

ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" від 29 березня 2016 року № 25-ОС про оголошення ОСОБА_1 догани; визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" від 30 березня 2016 року

№ 26-ОС про оголошення ОСОБА_1 догани; визнати незаконним та скасувати наказ директора ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна"

від 20 квітня 2016 року № 35-ОС про звільнення з роботи ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України; поновити його на роботі у ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" на посаді продавця-консультанта; стягнути з

ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано доведеністю факту порушення позивачем трудової дисципліни та, як наслідок, правомірності накладення на ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді доган від 29 березня 2016 року та

від 30 березня 2016 року, правомірності звільнення позивача на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

26 грудня 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано норми статей 29, 149 КЗпП України.

Доводи інших учасників справи:

22 лютого 2017 року ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" через засоби поштового зв`язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справзаперечення, в якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2016 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дарницького районного суду міста Києва.

У березні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 06 червня 2019 року № 609/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-10039св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що наказом ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" від 01 червня 2010 року № 25-ЛС ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду продавця відділу продажу автомобілів

з 01 червня 2010 року в порядку переведення з ТОВ "Автохаус Київ" з оплатою згідно штатного розпису.

На вказаному підприємстві діють Правила внутрішнього трудового розпорядку співробітників ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна", затверджені рішенням від 12 травня 2010 року.

Згідно заяви ОСОБА_1, поданої ним в день прийняття його на роботу, він з правилами внутрішнього трудового розпорядку та умовами праці ознайомлений.

28 березня 2016 року "Атлант-М Дніпровська набережна" видано наказ

№ 18-ОД "Про скорочення штату працівників", яким передбачено скоротити з 28 березня 2016 року штат працівників відділу продажу автомобілів на одну одиницю, про що внести зміни до штатного розпису та рекомендовано заступнику директора зі збуту автомобілів ОСОБА_4 на підставі даного наказу надати пропозицію щодо кандидатури на звільнення у зв`язку зі скороченням штату.

Службовою запискою ОСОБА_4 від 28 березня 2016 року на виконання наказу № 18-ОД "Про скорочення штату працівників" запропоновано кандидатуру ОСОБА_1 на скорочення з підстав відсутності продажу ним нових автомобілів на протязі 2015-2016 років та відсутності у нього сертифікату відповідності продавця заводу "Volkswagen".

На виконання наказу 28 березня 2016 року ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" № 18-ОД видано наказ № 19-ОД від 28 березня 2016 року "Про попередження працівників підприємства про звільнення у зв`язку з скороченням", яким затверджено кандидатуру ОСОБА_1 - продавця-консультанта відділу продажу автомобілів на звільнення у зв`язку з скороченням штату й необхідністю повідомлення особи про вивільненням його з посади.

28 березня 2016 року ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна"

ОСОБА_1 було офіційно попереджено про скорочення штату - посади, яку він займає відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке вручено ОСОБА_1 під особистий підпис 28 березня 2016 року.

28 березня 2016 року ОСОБА_1 отримав усне розпорядження від його керівника - заступника директора по збуту ОСОБА_4, пересісти на інше місце (за інший робочий стіл) у зв`язку з організацією ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" запланованого ремонту приймальної відділу сервісного обслуговування й необхідністю організації нового місця для очікування та відпочинку клієнтів, проте вказане розпорядження позивачем було проігноровано всупереч підпункту "а" пункту 12 Правил внутрішнього трудового розпорядку співробітників ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна", у зв`язку з чим відповідач не мав змоги належним чином підготувати нове місце для очікування клієнтів.

За наслідками невиконання позивачем розпорядження керівника останнім була оформлена службова записка на ім`я директора ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" з проханням допомогти у вирішенні технічного питання - організації місця очікування/відпочинку для клієнтів з урахуванням ситуації, що склалась у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 пересісти на інше робоче місце та належною реакцією на його дії/поведінку.

Того ж дня - 28 березня 2016 року ОСОБА_1 направлено офіційне повідомлення про надання ним письмового пояснення щодо невиконання ним отриманого від керівника розпорядження щодо переміщення на інше робоче місце.

Згідно акта від 28 березня 2016 року ОСОБА_1 з вказаним повідомленням ознайомився, однак від підпису про його отримання відмовився, нічим не мотивуючи свою відмову, про що складено акт

від 28 березня 2016 року про відмову від підпису про отримання повідомлення.

29 березня 2016 року наказом № 25-ОС ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" на підставі розглянутої службової записки заступника директора зі збуту автомобілів ОСОБА_4 від 28 березня 2016 року, акта від 28 березня 2016 року складеним за фактом відмови від отримання повідомлення про надання письмового пояснення, статей 32, 139, 142, 147- 149 КЗпП України, підпункту "а" пункту 12 Правил внутрішнього трудового розпорядку, наявної поведінки працівника, ОСОБА_1 оголошена догана з підстав порушення ним трудової дисципліни, що виразилась у відмові виконувати розпорядження його керівника щодо переміщення на інше робоче місце в автосалоні.

Згідно доповідної записки виконуючого обов`язки начальника відділу продажу автомобілів ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" Шатковського Ю. В.

від 29 березня 2016 року встановлено, що ним проведено перевірку дотримання працівниками відділу трудового розпорядку й виявлено, що продавець ОСОБА_1 без дозволу/погодження керівництва залишив робоче місце, вийшов за територію підприємства й був відсутній на робочому місці дві години - з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. й з 15 год. 46 хв. до 16 год. 45 хв. На його прохання надати пояснення з питання відсутності на робочому місці, ОСОБА_1 відмовився від будь-яких пояснень.

За фактом відсутності ОСОБА_1 на робочому місці протягом двох годин 29 березня 2016 року згідно вказаної доповідної записки, проведеної службової перевірки - перегляду зафіксованого відеокамерами спостереження в автосалоні часу присутності й відсутності ОСОБА_1 на робочому місці, наданих охоронцями автосалону пояснювальних записок ОСОБА_5, ОСОБА_6, складено акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом двох годин.

За вказаним фактом - відсутності працівника на робочому місці

ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" надано офіційне повідомлення ОСОБА_1 від 30 березня 2016 року з пропозицією надати письмові пояснення щодо причин його відсутності на робочому місці.

ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких заперечив факт відсутності на робочому місці з 12 год. 01 хв. до 13 год. 00 хв. 29 березня 2016 року, а причину відсутності з 15 год. 46 хв. до 16 год. 45 хв. того ж дня пояснив поганим самопочуттям (головний біль, нудота). Проте в судовому засіданні не заперечував факту непогодження ним питання з керівництвом про необхідність залишення робочого місця, як це передбачено підпунктом "д" пункту 12 Правил внутрішнього трудового розпорядку співробітників

ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна".

За наслідками проведеної службової перевірки за фактом відсутності працівника на робочому місці 29 березня 2016 року протягом двох годин та зібраних матеріалів, порушення працівником підпунктів "а", "б" пункту 12 та пункту 14 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна", ОСОБА_1 на підставі наказу від 30 березня 2016 року № 26-ОС оголошено догану за порушення трудової дисципліни, що виразилась у відсутності на робочому місці протягом двох годин без поважної причини.

У подальшому, після застосованих роботодавцем двох доган, 04 квітня

2016 року та 05 квітня 2016 року ОСОБА_1 знову був відсутній на робочому місці протягом 40 хв. та 25 хв. відповідно.

За наслідками проведеної службової перевірки, зібраних матеріалів службової перевірки й перегляду зафіксованого відеокамерами спостереження в автосалоні часу присутності й відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 04 квітня 2016 року, наданих охоронцями автосалону пояснювальних записок ОСОБА_7, ОСОБА_6, складено акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом 40 хв.

05 квітня 2016 року за наслідками проведеної службової перевірки, зібраних матеріалів службової перевірки й перегляду зафіксованого відеокамерами спостереження в автосалоні часу присутності й відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 05 квітня 2016 року, наданих охоронцями автосалону пояснювальних записок ОСОБА_7, ОСОБА_8, складено акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці протягом 24 хв.

20 квітня 2016 року наказом № 35-ОС ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 20 квітня 2016 року за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, з яким останній ознайомлений під особистий підпис.

При звільненні позивача з ним проведений повний розрахунок та видано трудову книжку.

У частині першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що при звільненні працівника за систематичне порушення трудової дисципліни, яке є заходом стягнення, необхідною умовою такого звільнення є вчинення ним конкретного дисциплінарного проступку, тобто він допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, що носило систематичний характер, а за попереднє порушення трудової дисципліни до такої особи застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили юридичної сили за давністю й не зняті.

Отже, до юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вищевказаних підстав, відноситься обставина про те, чи мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного чи громадського стягнення. Невиконання працівником обов`язків має бути не лише систематичним, а й без поважних причин.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановив, що під час роботи у ТОВ "Атлант-М Дніпровська набережна" мали місце порушення трудової дисципліни позивачем, за які він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки протилежного не доведено.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Крім того, аргументи наведені у касаційній скарзі є аналогічними аргументам, наведеним у апеляційній скарзі, яким судом апеляційної інстанції надана належна правова оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.