розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2017 року у складі судді Карапути О.О. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29 травня 2017 року у складі колегії суддів: Скрипки А. А., Лакізи Г.П., Харечко Л.К.,

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати, мотивуючи свої вимоги тим, що вона працювала повний робочий день дояркою у Приватному сільськогосподарському підприємстві "Червоний маяк" (далі - ПСП "Червоний маяк").

За грудень 2004 року їй виплачено заробітну плату в сумі 160,87 грн, що нижче встановленої мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, недоплачений розмір заробітної плати становить 225,86 грн, що призвело до порушення прав позивача на оплату праці.

Розмір заробітної плати за грудень 2004 року мав становити 386,73 грн, що відповідав розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час виникнення спірних відносин.

Позивач просила стягнути із ПСП "Червоний маяк" на її користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 225,86 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2017 року відмовлено в позові.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2017 року залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

30 червня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПСП "Червоний маяк" про стягнення заробітної плати

У червні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що до спірних правовідносин суди не застосували норми частини третьої статті 32 КЗпП України. Суди першої та апеляційної інстанцій у судових рішеннях не зазначили, якими належними та допустимими доказами відповідач повідомив позивача про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці.

Суди неправомірно застосували до спірних правовідносин положення статті 111 КЗпП України, оскільки у справі відсутні належні та допустимі докази невиконання позивачем норм праці (норм обслуговування).

Судами першої та апеляційної інстанцій застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини, не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Оскаржувані судові рішення ухвалено всупереч статей 3, 8, 43, 55 Конституції України, статей 2, 13, 24, 31, 32, 50, 85, 86, 95, 111 КЗпП України та статей 10, 58, 212 - 214, 316 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У 2004 році ОСОБА_1 працювала дояркою у ПСП "Червоний маяк", що підтверджується відомостями про роботу у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 Пенсійного фонду України встановлено, що у грудні 2004 року ОСОБА_1 виплачено заробітну плату у розмірі 160,51 грн та зараховано із 31 можливого у грудні місяці 2004 року 20 календарних днів до страхового стажу.

Нарахування заробітної плати позивачу проводилося за відрядною формою оплати праці згідно із Нормами обслуговування та розцінок по оплаті праці тваринництва, а надалі оплата та норми виробітку встановлювалися Положенням про оплату праці.

Відповідно до статті 89 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік", з 01 вересня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлено у розмірі 237,00 грн на місяць.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої, четвертої та сьомої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти особі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку працю вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із статтею 97 КЗпП, статтею 15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок доплат премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюється підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.

Відповідно до статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). У разі коли працівникові, який виконав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, підприємство провадить доплату до її рівня.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9, 10 Закону України "Про оплату праці", згідно з якими мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому за вартісну величину межі малозабезпеченості в розрахунку на працездатну особу.

Відповідно до статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" з 01 вересня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати становив 237 гривень.

Згідно із статтею 111 КЗпП України при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу.

Встановивши обставини справи та надавши тлумачення нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суди дійшли обгрунтованого висновку, що підприємство проводить доплату заробітної плати, яка є нижчою законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, до розміру мінімальної заробітної плати за умови виконання працівником - позивачем місячної норми праці або погодинної норми праці (обсягу робіт).

Судами встановлено, що нарахування заробітної плати позивачу проводилося за відрядною формою оплати праці згідно з Нормами обслуговування та розцінки по оплаті праці робітників тваринництва. Цей документ регулював норми виробітку та оплату цього виробітку для доярок, конюхів, свинарів тощо.

У грудні 2004 року позивачу виплачено заробітну плату у розмірі 160,51 грн та до страхового стажу зараховано 20 календарних днів з 31 можливого у грудні 2004 року.

Відповідно до пункту 336 Наказу Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року "Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів" (z0571-12) первинні документи та додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку (наряди на роботу) зберігаються три роки.

Верховний Суд зазначає, що обставини виконання позивачем місячної норми праці та виплату їй заробітної плати відповідно до вимог закону має довести відповідач.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено та належним чином оцінено надані відповідачем докази на спростування позовних вимог про стягнення заробітної плати. Водночас апеляційний суд зазначив, що відповідач не мав можливості надати суду первинну документацію (наряди та відомості на роботу) щодо виконання ОСОБА_1 норм виробітку, враховуючи, що строк зберігання первинних документів за 2004 рік сплинув.

Апеляційним судом було перевірено доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неналежного дослідження та оцінки судом першої інстанції копії наказу від 01 лютого 2001 року №1, копії колективного договору та довідки про заробітну плату позивача за грудень 2004 року.

Доводи касаційної скарги, що наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 у порядку переводу від 01 лютого 2001 року не містить положення про її роботу про неповний робочий тиждень або неповний робочий тиждень, отже вона має право на оплату праці за грудень 2004 року у розмірі не нижчому розміру мінімальної заробітної плати, не спростовують встановлені судами обставини справи, що позивачу здійснено оплату праці у розмірі 160,51 грн відповідно до положень статті 111 КЗпП України за фактично виконану нею роботу. Позивач не спростувала такі висновки суду першої та апеляційної інстанцій.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що розмір мінімальної заробітної плати за грудень 2004 року не може бути меншим від прожиткового мінімуму для працездатних осіб за вказаний період, апеляційний суд дійшов також обгрунтованого висновку, що Закон України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму для працездатних осіб'' від 14 грудня 2006 року № 466-V, набрав чинності з 01 січня 2009 року, тому на спірні правовідносини не поширюється.

Доводи касаційної скарги про неповідомлення відповідачем позивача про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці є необгрунтованими, оскільки з таких підстав позов не заявлявся.

Доводи касаційної скарги, які зводяться до цитування норм Конституції України (254к/96-ВР) , КЗпП України (322-08) без викладення аргументів, які б спростовували встановлені судами обставини справи та висновки у справі, не дають підстав для скасування судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 29 травня 2017 року залишити без змін.