відповідач - колишня виконуюча обов`язки голови Гербінської сільської ради Балтського району Одеської області ОСОБА_4, Гербінська сільська рада Балтського району Одеської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 25 квітня 2017 року у складі судді Тітової Т. П. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2017 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Журавльова О. Г.,

Кононенко Н. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконуючого обов`язки голови Гербінської сільської ради Балтського району Одеської області Боцуляк В. Г., Гербінської сільської ради Балтського району Одеської області, зазначивши третьою особою - відділ культури і туризму Балтської районної державної адміністрації Одеської області, про стягнення заборгованості із заробітної плати, відшкодування моральної шкоди.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги, зазначивши в якості відповідача лише колишню в.о. голови Гербінської сільської ради ОСОБА_4, з якої просила стягнути на її користь заробітну плату та пеню за несвоєчасну її виплату, за період з 05 травня 2015 року по 31 липня 2015 року в розмірі посадового окладу, а також моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що в ході проведення досудового розслідування було допитано в якості свідка в.о. Гербінського сільського голови Боцуляк В. Г., яка пояснювала, що вона не відмовляється виконувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 червня

2014 року, але їй для виконання рішення суду необхідно спочатку звільнити завідуючу Гербінським сільським клубом, здійснити приймання-передачу матеріальних цінностей сільського клубу та позивача було повідомлено, що в разі невиплати їй заробітної плати в термін до 07 серпня 2015 року посадові особи будуть притягнуті до відповідальності за невиплату заробітної плати.

Позивач поновлена згідно наказу начальника відділу культури Балтської РДА Томіної С. М. від 05 травня 2015 року № 49-к на посаді завідуючої Гербінським сільським клубом і на той період саме ОСОБА_4 виконувала обов`язки голови Гербінської сільської ради і вона навмисно не допускала позивача до її посадових обов`язків і незаконно вимагала написати заяву на перевід до сільської ради без законних підстав.

З 05 травня 2015 року по 07 червня 2015 року позивач і ОСОБА_6 були дві завідуючі Гербінського сільського клубу, проте в штатному розписі одна штатна одиниця завідуючої Гербінським сільським клубом.

За травень 2015 року була виплачена заробітна плата саме ОСОБА_6 Таким чином ОСОБА_4 будучи державним службовцем проігнорувала наказ начальника відділу культури виданий 05 травня 2015 року № 49-к. Оскільки саме Гербінська сільська рада була розпорядником коштів і нею було використано всі бюджетні кошти на виплату заробітної плати працівника сільського клубу у 2015 році у повному обсязі, тобто наявна заборгованість відповідача колишньої в.о. голови Гербінської сільської ради Балтського району Одеської області ОСОБА_4 перед позивачем з виплати заробітної плати.

У зв`язку з не допусканням позивача до її посадових обов`язків та невиплати заробітної плати вона весь цей час нервувала, змушена була звертатися за захистом своїх порушених прав до керівництва району, до Балтського ВП ГУНП, у неї двоє малолітніх дітей віком до дев`яти років, молодша донька інвалід-дитинства. Вона з донькою повинна була бути в Одеській обласній клінічній лікарні на лікуванні в березні-травні 2015 року, але діями в.о. голови Гербінської сільської ради ОСОБА_4 не мала змоги поїхати у зв`язку з відсутністю заробітної плати, тому вважає, що їй спричинена моральна шкода, яку позивач оцінює у сумі 30 000,00 грн.

Ухвалою Балтського районного суду Одеської області від 08 грудня 2016 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Гербінську сільську раду Балтського району Одеської області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 25 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем заявлено позовні вимоги до неналежного відповідача. Правом на заміну відповідача у справі, про що суд роз`яснював, позивачка не скористалась, а навпаки наполягала на своїй позовній заяві, із визначеним нею відповідачем - ОСОБА_4 .

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 25 квітня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

14 серпня 2017 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на її користь заробітну плату з пенею за період з 05 травня 2015 року по 31 липня 2015 року в розмірі посадового окладу та моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що саме ОСОБА_4, яка була в. о. голови Гербінської сільської ради Балтського району Одеської області є належним відповідачем у цій справі.

Доводи інших учасників справи:

28 вересня 2017 року ОСОБА_4 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Балтського районного суду Одеської області від 25 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 25 липня 2017 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги:

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Балтського районного суду Одеської області.

У жовтні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК (1618-15) України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 03 червня 2019 року № 466/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-18154св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд:

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 червня 2014 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 поновлено на посаді завідуючої Гербінським сільським клубом. Відповідачем по вказаній цивільній справі був відділ культури і туризму Балтської РДА, з якого і був стягнутий і середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 і моральна шкода.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що належним відповідачем у справі є саме відділ культури і туризму Балтської РДА, з яким ОСОБА_1 уклала трудовий договір, та який зобов`язаний поновити ОСОБА_1 на попередній посаді, виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу і продовжувати виплачувати заробітну плату.

За змістом статті 124 Конституції України, статті 14 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

У відповідності до частини першої статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 33 ЦПК України передбачено, що замінити первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, суд може тільки за клопотанням позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 такого клопотання суду не заявляла, а навпаки наполягала на тому, що належним відповідачем у справі є саме ОСОБА_4, яка ігнорувала наказ начальника відділу культури Балтської РДА про поновлення її на роботі з 05 травня 2015 року.

За змістом статті 33 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом.

Таким чином, виходячи з аналізу положень частини першої статті 33 ЦПК України, слід дійти висновку про те, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згодний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (v0013700-99) судам необхідно враховувати, що згідно зі статтею 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.

В судовому засіданні суду першої інстанції позивачу роз`яснювалося її право на уточнення позову, але нею не використано право пред`явити вимоги до належного відповідача.

За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позов пред`явлено до неналежного відповідача, а своїм право на заміну неналежного відповідача на належного, про що судом першої інстанції роз`яснювалось, позивачка не скористалася.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанції, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.