Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

секретар судового засідання Дерновий І. В.,

учасники справи (сторони третейського розгляду):

заявник (відповідач у третейському спорі): ОСОБА_1,

заінтересована особа (позивач у третейському спорі) - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", назву якого змінено на Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

за участі представника акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - адвоката Артеменка Петра Миколайовича (довіреність від 18 березня 2019 року)

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року у складі судді Сушко Л. П. у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 травня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

Описова частина

Короткий зміст вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 травня 2015 року у справі № 2189/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заява мотивована тим, щорішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 травня 2015 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту у розмірі 2 571 343,27 грн та третейський збір у розмірі 24 975,83 грн.

Зазначив, що вказане рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 травня 2015 року ухвалено з порушенням прав заявника як споживача послуг банку.

Аргументуючи пропуск строку подачі заяви про скасування вказаного рішення, заявник посилався на те, що про існування даного рішення третейського суду йому стало відомо лише 13 листопада 2018 року з листа ПАТ "Укрсоцбанк". Копію повного тексту оскаржуваного рішення третейського суду заявник отримав лише 14 листопада 2018 року у Дніпровському районному суді міста Києва під час ознайомлення із матеріалами справи № 755/13968/15-ц за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 травня 2015 року.

Вказував також, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 серпня 2015 року у справі № 755/13968/15-ц заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 травня 2015 року задоволено. Разом з тим заявник зазначив, що про час та місце розгляду вказаної справи № 755/13968/15-ц його не повідомлено належним чином, оскільки кореспонденція у справі на його ім`я направлялась на неправильну адресу, замість правильного номеру будинку "69" в ухвалі суду зазначено "869", що підтверджується повісткою у матеріалах справи.

Із урахуванням зазначеного, посилаючись на статтю 454 ЦПК України ОСОБА_1 просив скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі від 21 травня 2015 року про стягнення з нього суми заборгованості.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду як суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала.

Судове рішення апеляційного суду як суду першої інстанції, мотивоване тим, що заява про скасування рішення третейського суду подана з пропуском строку, передбаченого статтею 454 ЦПК України, який є присічним.Оскільки, заява про скасування рішення третейського суду подана після закінчення строків, встановлених частиною п`ятою статті 454 ЦПК України, і суд з урахуванням положень частини 7 цієї статті не наділений правом вирішувати питання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування рішення третейського суду, у зв`язку з чим підлягає поверненню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 08 лютого 2019 рокута ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення третейського суду.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд, як суд першої інстанції, не врахував той факт, що пропуск заявником строку звернення до суду зумовлено ненаправленням, в передбачений строк та спосіб, на його адресу матеріалів третейської справи, належним чином завіреної копії оскаржуваного рішення третейського суду.

Заявник вважає, що наведена обставина свідчить про поважність причини пропуску строку на оскарження рішення третейського суду. Оскільки заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом. Зазначив, що з 14 листопада 2018 року і до 01 лютого 2019 року минуло лише 79 днів, тому строк у 90 днів не пропущено.

Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи

ОСОБА_1 у судовому засіданні 23 травня 2019 року апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі. Скаржник в судове засідання, призначене на 20 червня 2019 року не з`явився, про день, час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений за наявною у матеріалах справи адресою. Причини неявки суду не повідомив.

Представник ПАТ "Укрсоцбанк" з`явився у судове засідання, призначене на 20 червня 2019 року, в судовому засіданні надав пояснення щодо вимог апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 травня 2015 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за договором кредиту у розмірі 2 571 343,27 грн та третейський збір у розмірі 24 975,83 грн.

Із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду 01 лютого 2019 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції

Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Верховний Суд встановив, що оскаржене рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 травня 2015 року було ухвалено у справі № 2189/14 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 2 571 343,27 грн.

ОСОБА_1 є відповідачем у справі, тобто має статус сторони у справі, що розглянута третейським судом.

Із заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду лише 01 лютого 2019 року.

Обґрунтовуючи доводи вказаної заяви, ОСОБА_1 вказував, що про існування даного рішення третейського суду йому стало відомо лише 13 листопада 2018 року з листа ПАТ "Укрсоцбанк". Копію повного тексту оскаржуваного рішення третейського суду заявник отримав лише 14 листопада 2018 рокуу Дніпровському районному суді міста Києва під час ознайомлення із матеріалами справи № 755/13968/15-ц за заявою ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 травня 2015 року.

Крім того, заявник вказував, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 серпня 2015 року у справі № 755/13968/15-ц заяву ПАТ "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 21 травня 2015 року задоволено. Разом з тим заявник зазначив, що про час та місце розгляду вказаної справи № 755/13968/15-ц його не повідомлено належним чином, оскільки кореспонденція у справі на його ім`я направлялась на неправильну адресу, замість правильного номеру будинку "69" в ухвалі суду зазначено "869", що підтверджується повісткою у матеріалах справи.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що заявник пропустив строк, визначений статтею 454 ЦПК України, який не може бути поновленим, оскільки його закінчення є безумовною підставою для повернення поданої заяви. Обґрунтовуючи мотиви свого судового рішення, апеляційний суд зазначив, що аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 травня 2018 року у справі № 796/3/2017 та у постанові від 11 жовтня 2018 року у справі № 796/151/2018.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до статті 454 ЦПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Заява, подана після закінчення цього строку, повертається (частина сьома статті 454 ЦПК України).

Аналогічна норма містилася і в частині другій, третій статті 389-1 ЦПК України в редакції, чинній на час прийняття рішення третейського суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 42 ЦПК України у справах про оскарження рішення третейського суду, оспорювання рішення міжнародного комерційного арбітражу та про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу учасниками справи є учасники (сторони) третейського розгляду; особи, які не брали участі у третейському розгляді, якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки; а також сторони арбітражного розгляду.

Стаття 2 Закону України "Про третейські суди" визначає, що сторонами третейського розгляду є позивач та відповідач. Позивачами є фізичні та юридичні особи, що пред`явили позов про захист своїх порушених чи оспорюваних прав або охоронюваних законом інтересів. Відповідачами є фізичні та юридичні особи, яким пред`явлено позовні вимоги.

Аналіз частини першої статті 127, пункту 1 частини п`ятої статті 454, частини сьомої статті 454 ЦПК України свідчить про те, що строк подання заяви про скасування рішення третейського суду стороною в справі, розглянутій третейським судом, є преклюзивним (присічним). Закінчення вказаного строку є безумовною підставою для повернення поданої заяви. Можливість його поновлення нормами ЦПК України (1618-15) не передбачена.

Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 є відповідачем у справі за позовами ПАТ "Укрсоцбанк" про стягнення кредитної заборгованості, тобто стороною третейського розгляду, тому може оскаржити рішення третейського суду протягом дев`яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом.

З метою перевірки доводів заявника про невиконання Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків вимог щодо повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи в третейському суді, Верховний Суд витребував матеріали третейського провадження для огляду в судовому засіданні.

03 червня 2019 року до Верховного Суду надійшли матеріали третейського провадження № 2189/14.

В судовому засіданні, призначеному на 20 червня 2019 року, колегія суддів Верховного Суду оглянула матеріали третейського провадження № 2189/14, та встановила, що третейський суд неодноразово направляв на адресу ОСОБА_1 повістки-повідомлення про час та місце розгляду справи, які поверталися до суду з відміткою поштового оператора - "за закінченням терміну зберігання".

Крім того, в матеріалах третейської справи також наявні докази направлення банком ОСОБА_1 копії позовної заяви.

Вказані обставини підтверджено копіями фіскальних чеків пошти, списків рекомендованих листів, а також поштовими конвертами з рекомендованими повідомленнями про вручення з довідками поштового оператора про причини повернення, наявними в матеріалах третейської спраи (а. с. 36 - 38, 42, 45, 49, 52, 55, 76, 79, 88, 94).

При цьому, колегією суддів встановлено, що процесуальні документи були направлені на декілька адрес ОСОБА_1, наявних в матеріалах третейської справи, а саме: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 .

Отже, ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про розгляд справи в третейському суді.

Системний аналіз положень ЦПК України (1618-15) і Закону України "Про третейські суди" (1701-15) дає підстави для висновку, що сторони третейського розгляду та особи, які не брали участь у справі, і третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки, є різними суб`єктами у справах про оскарження рішень третейських судів. Якщо особа має статус позивача, відповідача або третьої особи у третейській справі, таке виключає можливість набуття нею статусу особи, яка не брала участі у справі. Ототожнення заявником застосованого у статті 454 ЦПК України і у статті 51 Законом України "Про третейські суди" поняття "особа, яка не брала участь у справі", із особою, яка є стороною третейського розгляду, проте не була присутня під час третейського розгляду справи, є помилковим.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що строк на оскарження рішення третейського суду заявник не пропустив є необґрунтованим, оскільки заявник є стороною у справі, яка розглянута третейським судом, а саме має статус відповідача.

Строк на оскарження рішення третейського суду від 21 травня 2015 року для ОСОБА_1 як відповідача у третейському спорі закінчився 22 липня 2015 року і поновленню не підлягає.

Іншого порядку обчислення строку на оскарження рішення третейського суду процесуальне законодавство не містить.

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 пропустив визначений процесуальним законодавством строк подання заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 21 травня 2015 року стороною третейського розгляду, оскільки відповідну заяву подав за спливом більш, ніж трьох років з дня ухвалення оскаржуваного рішення, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про повернення заяви.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу - без змін.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.