третя особа-2 - сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лозівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області на постанову апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С. від 21 червня 2018 року,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2012 року комунальне підприємство "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області (далі - КП "Житлова управляюча компанія") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: виконавчий комітет Лозівської міської ради Харківської області, сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лозівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 є наймачем квартири АДРЕСА_1, що перебуває у комунальній власності. Наймач ОСОБА_3 зареєстрована у спірній квартирі із 21 липня 2005 року разом із сином - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із 2005 року, тобто понад встановлений статтею 71 ЖК Української РСР шестимісячний строк, відповідачі не проживають у квартирі, не сплачують кошти за комунальні послуги, а тому є такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Вказану справу суди розглядали неодноразово.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 серпня 2012 року позов КП "Житлова управляюча компанія" задоволено. Визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 . Зобов`язано сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лозівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області зняти їх з реєстрації за вказаною адресою. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно актів КП "Житлова управляюча компанія" від 05 травня 2011 року, 18 квітня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають у квартирі АДРЕСА_1 із 2005 року, тобто понад встановлений статтею 71 ЖК Української РСР шестимісячний строк, а тому втратили право користування жилим приміщенням.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 серпня 2012 року скасовано. У задоволенні позову КП "Житлова управляюча компанія" відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що визначеного статтею 106 ЖК Української РСР права вимагати визнання наймачем спірної квартири ОСОБА_4 набув із досягненням повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана дата є початковим моментом періоду, за який суд мав досліджувати поважність відсутності ОСОБА_4 у жилому приміщенні. Крім того, судом першої інстанції не було залучено орган опіки та піклування.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У серпні 2018 року КП "Житлова управляюча компанія" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не з'ясував належним чином всіх фактичних обставин справи; не дослідив поважність відсутності ОСОБА_4 в жилому приміщенні понад, встановлений статтею 71 ЖК Української РСР шестимісячний строк, починаючи з 10 березня 2013 року (з досягненням повноліття); не встановив чи вчиняв ОСОБА_4 після досягнення повноліття дії, які підтверджують повернення його до квартири для проживання чи захисту цього права; не врахував, що з 2005 року відповідач проживає разом із бабусею за адресою: АДРЕСА_2 . Не залучення до участі у справі органу опіки та піклування не потребується у зв`язку із досягненням ОСОБА_4 повноліття.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У вересні 2018 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що позивачем не надано доказів відсутності поважних причин не проживання його у спірній квартирі та його вибуття з житлового приміщення на постійне місце проживання. Посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обгрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2018 року поновлено КП "Житлова управляюча компанія" строк на касаційне оскарження постанови апеляційного суду Харківської області від 21 червня 2018 року; відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2025/3616/2012 з Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що наймачем квартири АДРЕСА_1, що перебуває у комунальній власності, була ОСОБА_3, яка з 21 липня 2005 року була зареєстрована в указаній квартирі разом із сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 71 ЖК Української РСР за тимчасової відсутності наймача або членів сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності, та враховувати принцип пропорційності втручання у право на повагу до житла, гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про права людини 1950 року.

У своїй практиці Європейський Суд з прав людини зазначає, що оцінюючи цю пропорційність, необхідно звертати увагу на те, чи було забезпечено справедливий баланс між вимогами загального інтересу суспільства та потребою захисту основоположних прав особи. У цьому контексті необхідно мати на увазі важливе значення права на повагу до житла, яке стосується безпеки та добробуту особи, при цьому враховується також сила зв`язку осіб із житлом (рішення від 24 березня 1988 року у справі "Олсон проти Швеції", заява № 10465/83).

Відповідно до частини другої статті Закону України "Про охорону дитинства" (2402-14) діти-члени сім`ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції).

Із матеріалів справи вбачається, що на день звернення до суду з указаним позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житлом, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, був неповнолітній та з 2005 року проживає у квартирі АДРЕСА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ), яка була наймачем вказаної квартири.

Відповідно до довідки, виданої директором Панютинського професійного аграрного ліцею Харківської області, ОСОБА_4 під час навчання мешкав за адресою: АДРЕСА_3 .

З урахуванням викладеного, підстави для визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житлом, відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Частиною першою статті 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Житлова управляюча компанія" Лозівської міської ради Харківської області залишити без задоволення.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун