розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 вересня 2017 року у складі судді Троян Т. Є. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Новікова О. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський міський земельно-кадастровий центр" (далі - ТОВ "Черкаський міський земельно-кадастровий центр"), треті особи: Черкаська міська рада, реєстраційна служба Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, про визнання поділу земельної ділянки недійсним, скасування рішення міської ради та державної реєстрації прав на земельні ділянки, передані у власність та оренду.

Позовна заява мотивована тим, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачу (107/200), ОСОБА_2 (37/100) та ОСОБА_3 (19/200).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 15 листопада 1957 року № 1507 за домоволодінням закріплено земельну ділянку площею 600 кв. м, загальна площа по фактичному користуванню 1 778 кв. м. Під час розгляду цивільної справи № 712/11564/14-ц за позовом ОСОБА_2 про поділ житлового будинку, позивач дізнався, що рішенням Черкаської міської ради від 20 грудня 2013 року № 4-396 ОСОБА_2 надана у власність земельна ділянка - 370 кв. м та 88,2 кв. м в оренду на 5 років, всього 658 кв. м.

ОСОБА_1 вважав, що дане рішення прийнято з порушенням положень чинного законодавства та його права на користування земельною ділянкою внаслідок введення його в оману при нотаріальному посвідченні заяви про поділ земельної ділянки від 05 вересня 2012 року, при приватизації відповідачка безпідставно збільшила розмір належної їй ділянки за рахунок земельної ділянки позивача.

З урахуванням викладеного ОСОБА_3 просив суд: визнати недійсним розподіл земельної ділянки площею 1771 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, розроблений ДП "Міський земельно-кадастровий центр" ТОВ "Черкаський міський земельно-кадастровий центр" згідно з нотаріально посвідченою заявою від 05 вересня 2012 року; скасувати рішення Черкаської міської ради від 20 грудня 2013 року № 4-396 "Про передачу земельних ділянок безоплатно у власність та оренду ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0370 га, кадастровий номер НОМЕР_1, зареєстровану реєстраційною службою Черкаського обласного управління юстиції Черкаської області за ОСОБА_2, реєстраційний номер 342294271101 від 17 квітня 2014 року; скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0288 га кадастровий номер НОМЕР_2, зареєстровану службою Черкаського обласного управління юстиції Черкаської області за ОСОБА_2, реєстраційний номер 345246871101 від 23 квітня 2014 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 26 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 01 серпня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 26 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 01 серпня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У квітні 2017 року позивач подав доповнення до позовної заяви, доповнивши вимогами: визнати недійсним технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1, виготовлений КП "Черкаське обласне об`єднане бюро" від 31 серпня 2015 року (зі змінами від 02 листопада 2015 року) та зобов`язати бюро внести відповідні зміни до інвентарної справи № 3274; покласти судові витрати на відповідача.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним розподіл земельної ділянки площею 1771 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільник А. В. від 05 вересня 2012 року № 6025-6027.

Скасовано рішення Черкаської міської ради від 20 грудня 2013 року № 4-396 "Про передачу земельних ділянок безоплатно у власність та в оренду ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0370 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), зареєстровану реєстраційною службою Черкаського обласного управління юстиції за ОСОБА_2, реєстраційний номер від 17 квітня 2014 року 342294271101.

Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,02888 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ) зареєстрованого реєстраційною службою Черкаського обласного управління юстиції за ОСОБА_2, реєстраційний номер від 23 квітня 2014 року 345246871101.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 121,80 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 121,80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що зміст спірної заяви про розподіл земельної ділянки, посвідченої нотаріально від 05 вересня 2012 року, та рішення Черкаської міської ради від 20 грудня 2013 року № 4-396 "Про передачу земельних ділянок безоплатно у власність та в оренду громадянці ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 " суперечить нормам статей 12, 88, 116 ЗК України, а тому підлягає визнанню недійсним правочин, нотаріально посвідчений 05 вересня 2012 року № 6025-6027 про розподіл земельної ділянки, та підлягає скасуванню рішення Черкаської міської ради від 20 грудня 2013 року № 4-396 та державної реєстрації прав на земельні ділянки площею 0,0370 га та площею 0,0288 га.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 13 грудня 2017 рокурішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 вересня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2018 року ОСОБА_2 подано касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій вона просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не застосовано пункт в) частини третьої статті 116 ЗК України, на підставі якої відбувалася приватизація земельної ділянки ОСОБА_2, а також пункт а) та пункт б) статті 12 ЗК України у взаємозв`язку із пунктом в) частини третьої статті 116 ЗК України. Крім того, не застосовано норми статті 78 Закону України "Про нотаріат" та застосовано до документу, який не є правочином, норми статей 203, 215 ЦК України.

Не застосовано норми статей 50, 55 Закону України "Про землеустрій" у взаємозв`язку зі статтею 198 ЗК України.

Неправильно застосовано норму статті 21 ЦК України, оскільки скасовано рішення міської ради без визнання його незаконним та задоволено позов не до тієї особи, яка мала б відповідати на підставі цієї норми.

Не застосовано норму частини десятої статті 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", яка визначає виключні дві підстави саме для скасування державної реєстрації земельної ділянки (а не державної реєстрації речового права на земельну ділянку).

Доводи інших учасників справи

У лютому 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому зазначив, що доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, оскаржувані рішення законні та обґрунтовані, підстави для їх скасування відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 02 серпня 1957 року прийнято рішення № 1088 "Про оформлення права власності на домоволодіння АДРЕСА_3 . Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 15 листопада 1957 року № 1507 виділено ОСОБА_5 земельну ділянку по АДРЕСА_3, площею 600 кв. м. Договір про надання у безстрокове користування ОСОБА_5 земельної ділянки площею 600 кв. м оформлено 15 січня 1958 року. На його підставі було зареєстроване за ОСОБА_5 право власності на будинок.

Відповідно до матеріалів квартальної зйомки 1953 року в інвентаризаційній справі на будинок площа земельної ділянки ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 у фактичному користуванні перебувало 1 778 кв. м на підставі плану на забудову від 26 грудня 1945 року № 2207, виданого Черкаською проектною конторою міськвиконкому без оформлення договору на забудову ділянки.

26 липня 1967 року ОСОБА_5 подарував своєму сину ОСОБА_6 37/100 житлового будинку. Спадкоємцем ОСОБА_6 є ОСОБА_2

24 грудня 1970 року ОСОБА_5 подарував 19/100 частини житлового будинку ОСОБА_7, спадкоємцями якої по 19/200 частини є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_5 належну йому 11/25 (або 44/100) частину житлового будинку успадкував ОСОБА_1 .

На сьогодні власниками будинку є позивач ОСОБА_3 у частці 107/200 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 22 липня 1998 року та свідоцтва про право на спадщину від 21 липня 2003 року; ОСОБА_2 - 37/100 частини будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину від 30 квітня 2004 року, відповідач ОСОБА_3 - 19/200 частини на підставі свідоцтва про право на спадщину від 21 липня 2003 року.

25 квітня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Черкаської міської ради із заявою про надання земельної ділянки площею 0,0370 кв. м у власність та площею 288 кв. м - в оренду.

Рішенням Черкаської міської ради від 14 червня 2012 року № 3-975 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки загальною площею 658 кв. м. Проект землеустрою щодо відведення ділянки розроблений ДП "Міський земельно-кадастровий центр" ТОВ "Черкаський міський земельно-кадастровий центр".

У процесі підготовки землевпорядної документації 06 липня 2012 року підписано акт визначення та погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 суміжними землекористувачами: ОСОБА_3 та ОСОБА_3

Відповідно до вказаного акта межові знаки співпадають з існуючою огорожею, суміжні землекористувачі претензій при встановленні меж земельної ділянки не заявляють.

05 вересня 2012 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Сопільняк А. О. посвідчено заяву ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8, яка діяла в інтересах ОСОБА_3, відповідно до якої вказані особи надали згоду на визначення і погодження площі земельної ділянки по АДРЕСА_1 1 771 кв. м, з яких: площа земельної ділянки ОСОБА_2 - 658 кв. м, площа земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_3 - 1 113 кв. м, що зареєстровано у реєстрі за № 6025-6027.

Рішенням Черкаської міської ради від 20 грудня 2013 року № 4-396 ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,037 га, кадастровий номер НОМЕР_1 .

На підставі свідоцтва про право власності від 17 квітня 2014 року здійснена державна реєстрація вказаних ділянок, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 квітня 2014 року.

Відповідно до плану Черкаської регіональної філії центру ДЗК, в даний час у фактичному користуванні співвласників ОСОБА_3 та ОСОБА_3 перебуває 1 104 кв. м.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частини першої, четвертої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Земельний кодекс України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ) є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до частини другої, третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За положеннями статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 ЗК України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Суди встановили, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у співвласників права власності чи права користування земельною ділянкою площею 1 178 кв. м, яка перебувала у фактичному користуванні ОСОБА_5, а потім і сторін у справі.

Підписавши 05 вересня 2012 року, нотаріально посвідчену заяву, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8, яка діяла в інтересах ОСОБА_3, надали згоду на визначення і погодження площі земельної ділянки по АДРЕСА_1 у розмірі 1 771 кв. м, проте лише 600 кв. м з цієї площі були виділені під домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Таким чином, підписавши вищевказану згоду сторони розпорядились земельною ділянкою площею 1 171 кв. м, яка їм у встановленому законом порядку у користування чи у власність не передавалась.

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд може не визнати угоду про порядок користування земельною ділянкою, коли дійде висновку, що угода явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

Таким чином, з урахуванням викладеного, нотаріально посвідчена заява, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8, яка діяла в інтересах ОСОБА_3, про надання згоди на визначення і погодження земельної ділянки площею 1 771 кв. м по АДРЕСА_1, яка їм не надавалась у встановленому законом порядку, не має юридичних наслідків, а тому не може бути визнана недійсною з підстав передбачених статтями 203, 215 ЦК України.

Крім того, відповідно до частини першої статті 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Скасовуючи рішення Черкаської міської ради від 20 грудня 2013 року № 4-396 "Про передачу земельних ділянок безоплатно у власність та в оренду ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 ", суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, належним чином своє рішення не мотивував, не взяв до уваги, що вищевказане оспорюване рішення не порушує права позивача як співвласника домоволодіння по АДРЕСА_1 та землекористувача.

Висновки суду про те, що оскільки заява про погодження розподілу земельної ділянки визнана судом недійсною, то це є підставою для скасування рішення Черкаської міської ради від 20 грудня 2013 року № 4-396 "Про передачу земельних ділянок безоплатно у власність та в оренду ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 " не відповідають законну, оскільки вказана заява не була підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Суди на зазначене уваги не звернули, у порушення вимог статей 212- 214, 303, 316 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи), не визначився з характером спірних правовідносин та нормою матеріального права що їх регулює, рішення суду першої та ухвала апеляційного інстанції не відповідають закону та підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 141 ЦПК України вирішує питання про розподіл судових витрат, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 267,96 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, та за розгляд касаційної скарги Верховним Судом - судовий збір у розмірі 487,20 грн, всього 755,16 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 07 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 13 грудня 2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський міський земельно-кадастровий центр", треті особи: Черкаська міська рада, реєстраційна служба Черкаського міського управління юстиції Черкаської області, про визнання поділу земельної ділянки недійсним, скасування рішення міської ради та державної реєстрації прав на земельні ділянки, передані у власність та оренду відмовити.

Головуючий	М. Є. Червинська
Судді:	С. Ю. Бурлаков
	Є. В. Коротенко
	В. М. Коротун
	В. П. Курило