розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення Апеляційного суду Миколаївської області у складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Данилової О. О., Серебрякової Т. В., від 23 січня 2017 року,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 04 вересня 2007 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 20 300,00 дол. США на термін до 04 вересня 2017 року.

18 січня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 15 225 дол. США, на термін до 18 січня 2023 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами 04 вересня 2007 року та 18 січня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладені іпотечний договір та договір наступної іпотеки, згідно з умовами яких остання передала в іпотеку банку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Також на забезпечення виконання зобов`язань за вказаними кредитними договорами 04 вересня 2007 року та 18 січня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладені договори поруки.

Згідно з договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 29 червня 2010 року та договором відступлення прав вимоги від 29 червня 2010 року, ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за вказаними кредитними договорами та договорами поруки.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, утворилась заборгованість за кредитними договорами від 04 вересня 2007 року та від 18 січня 2008 року на загальну суму 755 861,07 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 32 200,69 дол. США, за процентами - 2 572,07 дол. США та пені - 478 217,97 грн.

З урахуванням зазначеного ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просило стягнути з боржника та поручителя солідарно заборгованість за кредитними договорами від 04 вересня 2007 року та від 18 січня 2008 року на загальну суму 755 861,07 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у складі судді Батченка О. В. від 06 березня 2013 року, з урахуванням ухвали суду від 02 вересня 2013 року про виправлення описки, позов ТОВ "ОТП Факторинг Україна" задоволено частково.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитними договорами від 04 вересня 2007 року та від 18 січня 2008 року у розмірі 327 643,10 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 257 106,41 грн, заборгованості за процентами - 20 536,69 грн та пені - 50 000,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі належним чином не виконували умови кредитних договорів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів на користь банку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 23 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та розподілу судових витрат змінено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 04 вересня 2007 року в сумі 215 655,49 грн, яка складається із: 147 842,28 грн - заборгованості за тілом кредиту, 19 743,75 грн - заборгованості за процентами та 48 069,46 грн - заборгованості за пенею.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором від 18 січня 2008 року в сумі 111 987,61 грн, яка складається із: 109 264,13 грн - заборгованості за тілом кредиту, 792,94 грн - заборгованість за процентами та 1 930,54 грн - заборгованості за пенею.

Стягнуто на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" судові витрати з ОСОБА_1 - 2 671,77 грн, з ОСОБА_2 - 547,23 грн

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач 01 липня 2011 року звернувся до поручителя з вимогою про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором від 04 вересня 2007 року, а до суду з цим позовом звернувся 12 березня 2012 року, тобто із пропуском строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, а тому дійшов висновку про те, що заборгованість за вказаним кредитним договором підлягає стягненню лише з боржника.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що заборгованість за кредитним договором від 18 січня 2008 року підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителя, оскільки поручитель не оскаржував в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього заборгованості за вказаним кредитним договором.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду в частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором від 18 січня 2008 року та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково стягнув з нього як поручителя заборгованість за кредитним договором від 18 січня 2008 року, оскільки позивач пред`явив позов до нього із пропуском строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу - Кривцовій Г. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У справі, що переглядається, установлено, що 04 вересня 2007 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ML-400/276/2007, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 20 300 дол. США, зі сплатою змінної процентної ставки 13,99 % річних + FIDR, терміном до 04 вересня 2017 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором того ж дня між тими ж особами укладений іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1

Також на забезпечення виконання кредитних зобов`язань 04 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки, згідно з умовами якого останній зобов`язався виконати зобов`язання боржника в разі їх прострочення.

18 січня 2008 року між ОСОБА_1 та банком укладений договір кредиту № ML-400/003/2008, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15 225 дол. США, зі сплатою змінної процентної ставки в розмірі 5,99 % річних + FIDR, терміном до 18 січня 2023 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 18 січня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір наступної іпотеки, згідно з умовами якого остання передала в іпотеку те саме нерухоме майно, а саме, належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

Також на забезпечення вказаного кредитного договору 18 січня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки, згідно з умовами якого останній зобов`язався виконати зобов`язання боржника в разі їх прострочення.

07 травня 2009 року та 07 травня 2010 року до кредитного договору та договору поруки від 04 вересня 2007 року укладені додаткові договори.

28 квітня 2009 року до кредитного договору та договору поруки від 18 січня 2008 року укладені додаткові договори.

10 грудня 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно з умовами якого банк відступив, а позивач прийняв права вимоги за вказаними кредитними договорами та договорами поруки.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, заборгованість за кредитними договорами від 04 вересня 2007 року та від 18 січня 2008 року станом на 21 листопада 2011 року становить 755 861,07 грн і складається із: заборгованості за кредитним договором від 04 вересня 2007 року за тілом кредиту - 18 516,16 дол. США, за процентами (за період з 11 грудня 2008 року по 10 грудня 2010 року) - 2 472 дол. США та за пенею (за період з 20 травня 2011 року по 21 листопада 2011 року) - 274 986,66 грн; заборгованості за кредитним договором від 18 січня 2008 року за тілом кредиту - 13 684,53 дол. США, за процентами (за період з 30 березня 2010 року по 10 грудня 2010 року) - 99,31 дол. США та за пенею (за період з 20 травня 2011 року по 21 листопада 2011 року) - 203 231,31 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їх права і обов`язки, що складають зміст договірного зобов`язання (частина перша статті 628 ЦК України).

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частина третя статті 509 ЦК України, пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов`язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов`язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша та друга статті 553 ЦК України).

У частині четвертій статті 559 ЦК України передбачені три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позов до поручителя.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16. Підстав відступити від такого правового висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах під час розгляду цієї справи Верховним Судом не встановлено.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Із настанням певної події, яка має юридичне значення, закон пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

У договорі поруки, укладеному 18 січня 2008 року між банком та ОСОБА_2, а також у додатковій угоді до нього від 28 квітня 2009 року, не визначено строку, після закінчення якого порука припиняється, умовами цього договору встановлено, що він діє до повного погашення боргових зобов`язань за кредитним договором. Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов`язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 06 липня 2015 року у справі № 6-616цс15, суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов`язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі або у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пунктом 2.1.5 додаткового договору від 28 квітня 2009 року до кредитного договору від 18 січня 2008 року передбачено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або третіми особами своїх боргових зобов`язань та/чи інших умов кредитного договору. При цьому зобов`язання щодо повного дострокового виконання боргових зобов`язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

У справі, що переглядається, установлено, що банк скористався своїм правом на дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором і направив на адресу позичальника та поручителя вимоги від 01 липня 2011 року про повне дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором від 18 січня 2008 року, тобто відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, проте з позовом як до боржника, так і до поручителя звернувся лише 12 березня 2012 року, тобто поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Отже, порука на час пред`явлення цього позову припинилася, оскільки кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому і право кредитора, і обов`язок поручителя після його закінчення припиняються, отже, жодних дій щодо реалізації цього права, у тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення суду першої інстанції оскаржується ОСОБА_2 лише в частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором від 04 вересня 2007 року.

Установивши, що позивач 01 липня 2011 року направив на адресу позичальника та поручителя вимоги про повне дострокове виконання зобов`язань за обома кредитними договорами, а саме від 04 вересня 2007 року та від 18 січня 2008 року, а до суду з цим позовом звернувся лише 12 березня 2012 року, тобто, установивши обставини, які свідчать про те, що позивач пропустив строк, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України, за обома договорами, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права в частині вирішення позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 січня 2008 року та дійшов помилкового висновку про те, що заборгованість за вказаним кредитним договором підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителя.

При цьому суд апеляційної інстанції допустив порушення частини третьої статті 303 ЦПК України 2004 року, згідно з якою апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 січня 2008 року не може бути визнано таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Згідно з статтею 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 січня 2008 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

Рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 та в частині вирішення позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04 вересня 2007 року не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Щодо судових витрат

Згідно підпунктів "б", "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У задоволенні позовних вимог ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено, а тому судовий збір у розмірі 3 604,01 грн, понесений ОСОБА_2 у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, та судовий збір у розмірі 3 863,00 грн, понесений ОСОБА_2 у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції, необхідно покласти на позивача - ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

Таким чином, з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 3 604,01 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 3 863,00 грн.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 23 січня 2017 року в частині вирішення позовних вимог товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 січня 2008 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18 січня 2008 року відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу касаційної скарги у розмірі 3 863,00 грн та за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 604,01 грн.

Головуючий	Д. Д. Луспеник
Судді:	І. А. Воробйова Г. В. Кривцова Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк