розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 січня 2015 року у складі судді Белоконної І. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року у складі колегії суддів: Білич І. М., Болотова Є. В., Вербової І. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Мебльофф" (далі - ПП "Мебльофф"), третя особа,яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПП "Мебльофф", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міський відділ Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, про скасування державної реєстрації транспортного засобу, визнання права власності на автомобіль.

Позов обгрунтовано тим, що 09 вересня 2012 року між ПП "Мебльофф" в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, відповідно до умов якого продаж майна за домовленістю сторін зійснюється за 17 515,00 доларів США, що еквівалентно 140 000,00 грн, яка сплачена ОСОБА_1 у повному обсязі. Відповідач зобов`язувався передати автомобіль позивачу через один місяць після оплати товару, тобто 09 жовтня 2012 року. Однак відповідач належний позивачу автомобіль так і не передав.

Відповідно до умов цього договору до ОСОБА_1 перейшло право власності на вказаний автомобіль марки NISSAN, модель NOTE, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

З огляду на те, що відповідач не передав позивачу спірний автомобіль, він не може вільно володіти, користуватись та розпоряджатись майном, що належить йому на праві власності з незалежних від нього причин, незважаючи на те, що він є добросовісним набувачем майна.

До суду із самостійними вимогами щодо предмета спору звернулася третя особа - ОСОБА_2, який просить скасувати свідоцтво НОМЕР_5 від 08 липня 2008 про реєстрацію транспортного засобу Nissan Note, державний номерний знак НОМЕР_2, номер кузова (VIN) НОМЕР_3, скасувати державну реєстрацію транспортного засобу Nissan Note, державний номерний знак НОМЕР_2 за ПП "Мебльофф", визнати за ОСОБА_2 право власності на транспортний засіб Nissan Note, державний номерний знак НОМЕР_2, 2007 року випуску, НОМЕР_4, синього кольору, витребувати у ПП "Мебльофф", автомобіль Nissan Note, державний номерний знак НОМЕР_2 номер кузова (VIN) НОМЕР_3 та передати його ОСОБА_2

ОСОБА_2 обґрунтовував свої вимоги тим, що він є добросовісним набувачем автомобіля Nissan Note, який є предметом спору, оскільки придбав його у результаті прилюдних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а саме 23 лютого 2015 року за результатами проведених Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України електронних торгів (лот. № 40143) з реалізації автомобіля Nissan Note, державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, номер кузова VIN НОМЕР_3, ОСОБА_2 визнано переможцем.

26 лютого 2015 року ОСОБА_2 здійснено розрахунок за придбаний на електронних торгах автомобіль Nissan Note, державний номерний знак НОМЕР_1 за реквізитами, вказаними у протоколі електронних торгів. Однак до теперішнього часу спірний автомобіль ОСОБА_2 відповідач не передав.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 25 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року, в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що автомобіль не знятий з обліку в органах Державної автомобільної інспекції згідно з чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, залишився зареєстрованим за відповідачем ПП "Мебльофф", а із відповідною заявою про зняття з обліку автомобіля сторони не зверталися, тому його огляд органами Державної автомобільної інспекції не здійснювався.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позову ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

02 вересня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1

07 грудня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.

У січні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що згідно з пунктом 3.5 договору купівлі-продажу спірного транспортного засобу право власності на автомобіль переходить до покупця після підписання вказаного договору, що відповідає положенням статті 334 ЦК України.

Державна реєстрація транспортних засобів не є державною реєстрацією права власності на транспортний засіб і не впливає на момент переходу права власності на транспортний засіб.

Судом застосовано положення статті 334 ЦК України щодо моменту переходу права власності на майно, яке підлягає обов`язковій реєстрації, однак вказана норма підлягає застосуванню до правочинів щодо нерухомого майна.

Оболонський районний суд м. Києва не розглянув клопотання про забезпечення позову та не прийняв жодного процесуального рішення, що є порушенням вимог статті 151 ЦПК України, а суд апеляційної інстанції вказане порушення не усунув.

Заперечення на касаційну скаргу не надійшли.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 09 вересня 2012 року між ПП "Мебльофф" в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу транспортного засобу № 09/12, відповідно до умов якого продаж майна автомобіля марки NISSAN, модель NOTE, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 за домовленістю сторін вчиняється за 17 515,00 доларів США, що еквівалентно 140 000,00 грн, а відповідач зобов`язувався передати автомобіль позивачу через один місяць після оплати товару, тобто 09 жовтня 2012 року.

Позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти у розмірі 17 515,00 доларів США, що еквівалентно 140 000,00 грн у рахунок сплати вартості автомобіля.

Відповідно до акта про проведення електронних торгів від 10 березня 2015 року, складеного головним державним виконавцем Міського відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, 23 лютого 2015 року за результатами проведених Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України електронних торгів (лот. № 40143) з реалізації автомобіля Nissan Note, державний номерний знак НОМЕР_2, 2007 року випуску, ОСОБА_2 визнано переможцем, а суму продажу 119 391,25 грн сплачено ОСОБА_2 на користь Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції у повному обсязі.

Відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду від 03 листопада 2015 року прилюдні торги визнано недійсними з підстав недійсності звіту з оцінки від 14 липня 2014 року, скасовано вказаний акт про проведення електронних торгів від 10 березня 2015 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею - продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Закону України "Про дорожній рух" (3353-12) та Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (1200-2009-п) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (1388-98-п) (далі - Порядок) які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Системний аналіз положень статей 15, 392 ЦК України дає підстави дійти висновку, що підставою позову про визнання права власності є такі обставини: особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; особа втратила документ, який засвідчує її право власності. Позивач має довести, зокрема, володіння спірним майном.

Відповідно до частин першої - третьої статті 334 ЦК України (у редакції на час укладення договору) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (частина четверта статті 334 ЦК України у редакції на час укладення договору)

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3.5. договору № 09/12 купівлі - продажу транспортного засобу (далі - договір) право власності на автомобіль переходить до покупця після підписання даного договору.

Продавець зобов`язаний передати об`єкт покупцеві за актом приймання -передавання на умовах і у строки, передбачених пунктом 3.1. цього договору (пункт 4.2. договору).

Сторони домовилися, що передача автомобіля продавцем здійснюється не пізніше ніж через один місяць з моменту оплати вартості автомобіля (пункт 3.2. Договору).

Передача автомобіля здійснюється відповідно до акта - передачі, що є додатком до вказаного договору (пункт 3.3. договору).

Відповідно до статті 34 Закону України "Про дорожній рух" державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов`язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.

Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.

Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, цим Порядком встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків. Цей Порядок є обов`язковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Представники власників транспортних засобів виконують обов`язки та реалізують права таких власників у межах наданих їм повноважень.

Відповідно до пункту 7 Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини).

Експлуатація транспортних засобів, що не зареєстровані (не перереєстровані) в уповноважених органах Міністерства внутрішніх справ України та без номерних знаків, що відповідають державним стандартам, а також ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах або знищені чи підроблені, забороняється.

Згідно із пунктом 8 Порядку державна реєстрація транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів. Перед відчуженням, передачею зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку, зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Таким чином, законодавцем визначений спеціальний порядок відчуження та набуття права власності на транспортні засоби, який пов`язаний з обов`язковою реєстрацією власником придбаного автомобіля у відповідних органах. Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі - продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що автомобіль не знятий з обліку в органах Державної автомобільної інспекції згідно з чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, залишився зареєстрованим за відповідачем ПП "Мебльофф", тому відсутні підстави для визнання права власності.

Вирішуючи спір суди першої та апеляційної інстанцій посилалися на частину четверту статті 334 ЦК України ( у редакції чинній на час укладення договору ) відповідно до якої, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що стаття 334 ЦК України у редакції на час укладення договору, на яку суди першої та апеляційної інстанції посилалися як на одну із правових підстав вирішення спору, містила загальне правило набуття права власності та спеціальні правила. За загальним правилом право власності на майно набувається з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Спеціальним правилом, зокрема, є державна реєстрація договору.

Стаття 334 ЦК України у чинній редакції також містить загальне правило та спеціальні правила набуття права власності на майно.

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 334 ЦК України право власності на автомобіль до позивача перейшло з моменту встановленого пунктом 3.5. договору, а саме після підписання договору.

Відповідно до статті 391 ЦК України для визнання права власності на автомобіль позивач мав довести суду, що він володіє автомобілем, тобто відповідно до умов договору автомобіль йому було передано після підписання договору.

У позовній заяві позивач посилався на те, що він неодноразово усно та письмово звертався до відповідача з вимогою передати автомобіль, проте відповідач автомобіль не передав і не визнає його право на автомобіль.

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що позов задоволенню не підлягає із заявлених підстав, оскільки відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Водночас Верховний Суд зазначає, що положення частини четвертої статті 334 ЦК України у редакції на час укладення договору у системі з положеннями Порядку не дає підстав для висновку, що договір купівлі-продажу автомобіля підлягав державній реєстрації.

Чинне на час укладення договору законодавство не містило положення про реєстрацію договору про відчуження транспортного засобу. Порядок передбачає державну реєстрацію транспортних засобів.

Відповідно до Закону України "Про дорожній рух" (3353-12) , Правил та Порядку метою реєстрації транспортних засобів є контроль за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів вимогам стандартів, правил і нормативів, визначених законодавством України.

З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанцій, виключивши із їх мотивувальної частини посилання на частину четверту статті 334 ЦК України ( в редакції чинній на час укладення договору) як на правову підставу вирішення спору.

Інші доводи касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права не мають правового значення з огляду на викладене судом касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково та зміни оскаржуваних судових рішень, виключивши із їх мотивувальної частини посилання на частину четверту статті 334 ЦК України як на правову підставу вирішення спору, в іншій частині оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412 416, 419 ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 червня 2016 року змінити, виключивши з їх мотивувальних частин посилання на частину четверту статті 334 ЦК України як на правову підставу вирішення спору.