розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" на рішення Апеляційного суду Волинської області від 30 травня 2017 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" (далі - ПрАТ "СГ "ТАС") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у порядку регресу.

Позовна заява мотивована тим, що 21 лютого 2012 року між товариством та ОСОБА_1 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Забезпеченим транспортним засобом за вказаним договором був автомобіль Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2 .

12 серпня 2012 року за участю застрахованого транспортного засобу, яким керував ОСОБА_2, та автомобіля Лада Самара, номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП).

Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 19 грудня 2013 року винним у вчиненні ДТП визнаний ОСОБА_2 .

Внаслідок ДТП легковий автомобіль Лада Самара зазнав механічних пошкоджень. За заявою власника цього транспортного засобу ОСОБА_3, ПрАТ "СГ "ТАС" виплатило йому, як потерпілій особі, страхове відшкодування у сумі 50 000 грн за завдану майнову шкоду.

Посилаючись на те, що страхувальник ОСОБА_1, а також водій ОСОБА_2, отримавши надіслані їм регресні вимоги, добровільно виплачені страховиком потерпілій стороні грошові кошти у вказаній сумі не сплатили, ПрАТ "СГ "ТАС" просило на підставі статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" стягнути з відповідачів у порядку регресу страхове відшкодування у розмірі 50 000 грн.

Уточнивши позовні вимоги, ПрАТ "СГ "ТАС" просило суд стягнути на його користь у порядку регресу 50 000 грн лише з ОСОБА_1, а також відшкодувати понесені товариством судові витрати у сумі 1 450 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 22 березня 2017 року у складі судді Сіліча І. І. позов ПрАТ "СГ "ТАС" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ "СГ "ТАС" 50 000 грн страхового відшкодування у порядку регресу.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1, як страхувальник забезпеченого транспортного засобу, на якому було вчинено ДТП у зв`язку із невідповідністю його технічного стану та обладнання існуючим вимогам Правил дорожнього руху, повинна відшкодувати страховику виплачене ним потерпілій стороні страхове відшкодування у порядку регресу на підставі положення підпункту "г" пункту 38.1.1 частини 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів".

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 30 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 22 березня 2017 року скасовано.

У задоволенні позову ПрАТ "СГ "ТАС" відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що страховий поліс, на який посилається позивач, як на підставу для вимоги про стягнення з ОСОБА_1 виплаченого ним страхового відшкодування у порядку регресу, не був нею підписаний, тому договір страхування щодо застрахованого транспортного засобу, на якому було вчинено ДТП, є нікчемним на підставі положень статті 981 ЦК України та не створює жодних цивільно-правових обов`язків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ "СГ "ТАС", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно вказав, що поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних від 21 лютого 2012 року є нікчемим, оскільки суду був наданий підписаний ОСОБА_1 поліс, який повністю відповідає вимогам щодо його оформлення.

Крім того, апеляційним судом не було враховано, що страхова компанія надала й інші докази щодо укладення та виконання сторонами (у тому числі ОСОБА_1 ) вказаного договору страхування.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу відповідач до суду не подала.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

21 лютого 2012 року між ОСОБА_1 та ПрАТ "СГ "ТАС" було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/2423656, строк дії якого з 22 лютого 2012 року до 21 лютого 2013 року. Згідно із умовами підписаного сторонами Полісу ліміт відповідальності страхової компанії за шкоду, заподіяну майну складає 50 000 грн, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_1 . Одним із страхових випадків за цим Полісом є спричинення шкоди майну третіх осіб (а. с. 5).

12 серпня 2012 року близько 13.00 год. на автодорозі Устилуг-Луцьк-Рівне зі сторони м. Рівного у напрямку м. Луцька сталася ДТП за участю транспортного засобу марки Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 та транспортного засобу Лада Самара, номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 . У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобілів отримали тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя, а автомобілям завдано механічні пошкодження.

Вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 19 грудня 2013 року, який набрав законної сили 17 лютого 2014 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України за порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження.

З висновку експерта від 05 вересня 2012 року № 54 по визначенню вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля Лада Самара, номерний знак НОМЕР_2, вбачається, що ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду на суму 58 430,87 грн.

Відповідно до страхового акту від 28 березня 2014 року № 6972В/16/2014 за договором страхування від 21 лютого 2012 року № АВ/2423656 ОСОБА_3 виплачено страхове відшкодування у сумі 50 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 03 квітня 2014 року № 4625 та відомістю для виплат від 03 квітня 2014 року № 68 (а. с. 30-31).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ПрАТ "СГ "ТАС" підлягає задоволенню, оскільки апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речову право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використанням, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до статті 22.1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Підпунктом "г" пункту 38.1.1 частини 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Суд першої інстанції встановив, що 21 лютого 2012 року між ПрАТ "СГ "ТАС" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, шляхом підписання сторонами відповідного Полісу, забезпеченим транспортним засобом за яким є автомобіль Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_1, на якому 12 серпня 2012 року ОСОБА_2 була вчинена ДТП.

У безпосередньому причинному зв`язку із її настанням перебуває порушення водієм, зокрема, пункту 31.4.5а Правил дорожнього руху, а саме перевищення допустимого зносу малюнку протекторів задніх шин автомобіля (менше 1,6 мм).

Страхова компанія виплатила потерпілій особі 50 000 грн страхового відшкодування.

З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у ПрАТ "СГ "ТАС" з`явилося право вимоги до ОСОБА_1, як страхувальника, у порядку регресу на підставі підпункту "г" пункту 38.1.1 частини 38.1 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування власників наземних транспортних засобів".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ПрАТ "СГ "ТАС", апеляційний суд виходив з того, що страховий Поліс від 21 лютого 2012 року не був підписаний ОСОБА_1

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки судом першої інстанції було встановлено, що сторони 21 лютого 2012 року уклали договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, шляхом підписання сторонами відповідного Полісу.

Так, у розділі "Підписи сторін" у графі "Страхувальник" міститься ручний напис прізвища та ініціалів відповідача. Доказів чи заперечень того, що вказаний напис було вчинено не нею, ОСОБА_1 до суду не подала, клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявляла.

Крім того, апеляційним судом не було взято до уваги доводів позивача про те, що: саме ОСОБА_1 здійснила страховий платіж за вказаним договором; як страхувальник подала до страхової компанії повідомлення про настання події зі страхування; надала страховій компанії оригінали: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, паспорту, картку фізичної особи-платника податків із зазначенням ідентифікаційного номеру; ПрАТ "СГ "ТАС" здійснив страхову виплату потерпілій у ДТП особі у розмірі 50 000 грн. Тобто, оцінивши дії сторін договору страхування щодо виконання кожним з них своїх зобов`язань за договором, можна дійти висновку про те, що між ОСОБА_1 та ПрАТ "СГ "ТАС" дійсно було укладено вказаний договір (забезпеченим транспортним засобом за яким є автомобіль Citroen Berlingo, номерний знак НОМЕР_1 ) та між ними виникли договірні правовідносини зі страхування цивільно-правової відповідальності.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 212- 215, 315 ЦПК України 2004 року правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, надав правильну правову оцінку заявленим сторонами доводам та наданим доказам і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ПрАТ "СГ "ТАС", а суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду, яке відповідає закону.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктом "б" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

При поданні касаційної скарги ПрАТ "СГ "ТАС" було сплачено 1 653,6 грн судового збору, що підтверджується доданим до скарги платіжним дорученням, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача, оскільки колегія суддів залишає у силі рішення суду першої інстанції, яким позов ПрАТ "СГ "ТАС" було задоволено.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Волинської області від 30 травня 2017 року скасувати.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 22 березня 2017 року залишити в силі.

Стягнути із ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (код ЄДРПОУ 30115243) судові витрати за сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 653 (тисячу шістсот п`ятдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.